студентка Політанська М.В.

Київський національний університет харчових технологій, Україна

Методичні основи управління накладними витратами підприємства

Аналіз, управління та контроль накладних витрат являються одним з численних обов`язків фінансового менеджера. Від успішності управління накладними витратами залежить собівартість продукції та розмір чистого прибутку підприємства. На сучасному етапі, коли для ефективного здійснення господарської діяльності, значно зростає питома вага накладних витрат, таких як витрати на утримання й експлуатацію обладнання, адміністративні витрати, загальногосподарські та витрат на збут, питання управління накладними витратами стає особливо актуальним.

Накладні витрати - це витрати, не пов'язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.  Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо. 
Для ефективного управління накладними витратами на кожному підприємстві має бути розроблена точна їх класифікація відповідно до специфіки діяльності. Накладні витрати як правило розподіляють на виробничі і невиробничі.
Виробничі накладні витрати — це витрати виробничих підрозділів, які не мають безпосереднього зв'язку з виробничим процесом, а пов'язані лише з його обслуговуванням і створенням для нього необхідних умов (амортизаційні відрахування з вартості виробничих основних засобів, орендна плата, утримання апарату управління підрозділу тощо). Для спрощення цього поділу сюди відносять непрямі витрати виробничого призначення, які за своєю сутністю належать до основних. За звичним для українських підприємств поділом витрат за калькуляційним призначенням до накладних витрат цеху з деякими корективами можна віднести витрати на експлуатацію машин і устаткування та витрати на організацію й управління виробництвом (загальновиробничі витрати).
До невиробничих накладних витрат належать витрати на утримання центрального апарату управління підприємством (адміністративні витрати), загальнозаводську виробничу інфраструктуру, комерційні та деякі інші витрати. Приблизно їм відповідають загальногосподарські та позавиробничі витрати за традиційною вітчизняною номенклатурою витрат. Згідно з таким поділом витрат собівартість продукції підрозділу рівня цеху називають виробничою собівартістю, яка містить основні (прямі) і виробничі накладні витрати. Вони враховуються положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.
Відмітимо, що групування витрат на основні та накладні не співпадають з групуванням витрат на прямі та непрямі, а тотожність основних витрат з прямими, і накладних з непрямими, що існує в економічній літературі, не обгрунтована. 
У зарубіжній практиці поширений поділ витрат на основні та накладні. До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом. Це насамперед витрати на сировину, основні матеріали, зарплату виробничих робітників, тобто прямі витрати. Складом цих основних витрат в більшості випадків і обмежуються. Але є ще витрати, які за їх сутністю теж можна віднести до основних, однак цього не роблять для спрощення зазначеного поділу, бо вони належать до непрямих (витрати на технологічний інструмент, електроенергію для приведення в дію машин і устаткування та ін.).
Накладні витрати не можна точно розподілити між конкретною продукцією, так як вони поширюються на всю виробничу продукцію. Тому їх пов'язують з конкретною продукцією наближено, розподіляючи всю суму накладних витрат за період між продукцією на основі прийнятної бази (пропорційно до заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат, трудомісткості, завантаження обладнання тощо). 
На багатьох вітчизняних підприємствах система управління накладними витратами, що складається з планування, обліку та контролю, залишає бажати кращого. Проблема упровадження на підприємствах принципово нового методу роботи з накладними витратами особливо актуальна в умовах ринкової економіки.

Основними сучасними принципами управління накладними витратами є:

- забезпечення ефективності використання активів підприємства;

- контроль за динамікою накладних витрат порівняно з минулими періодами з урахуванням застосованих менеджерських заходів і подій в рамках виробничо-господарської діяльності, та, за можливістю, порівняння з аналогічними підприємствами з урахуванням специфічних особливостей.

Тому оперативна оцінка максимально можливого рівня накладних витрат підприємств на підставі відомостей про поточний стан виробничо-господарської діяльності представляє теоретичний і практичний інтерес.

Сучасні тенденції в області управління витратами характеризуються активним впровадженням нових методів управління накладними витратами. Це пояснюється тим, що останніми роками частка даного елемента в структурі загальних витрат різко збільшується. До перспективних методів управління накладними витратами відносять побудований на основі обліку витрат за функціями функціонально-вартісний аналіз, бюджетування на нульовому базисі, формування цільових витрат підприємства. При цьому значну увагу необхідно зосереджувати на стратегічному управлінні витратами.

Список використаної літератури

1. Автор:Передеріенко
Видавництво:Л.:Укр.акад.друкарства, 2008

2. Автор:Калетнік Г.М., Цехановська В.М.
Видавництво:К.:Хай-Тек Прес, 2010

3. втор:Сало І.В., Криклій О.А.
Видавництво:Суми:Університетська книга, 2007

4. Автор:Бланк І.О.
Видавництво:К.:Ельга, 2008