Шипов М.В.

Національний університет харчових технологій

СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ І РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Починаючи з перших років економічного зростання, в Україні простежувалися стійкі тенденції до підвищення як номінальних, так і реальних доходів. Так, із 2000 до 2008 рр. номінальні доходи домогосподарств підви­щувалися стабільно високими темпами і за весь період зросли у 8,4 раза. Також простежується тенденція до зростання загальних доходів домогосподарств у зіставних цінах (ціни 1999 р.) - із 2001 р. доходи зростали щорічно на 10-18 %, а найбільші темпи зростання спостеріга­лися в 2005 р. і становили 27 %. Протягом 2000-2007 рр. в Україні спостерігалося постійне випе­редження зростання загальних доходів домогосподарств над їх сукуп­ними витратами. Однак у 2008 р. ця тенденція була порушена - якщо сукупні витрати домогосподарств у цінах 1999 р. зросли на 20,2 %, то їх загальні доходи - лише на 12,2 % порівняно з попереднім роком. Рі­вень зростання сукупних витрат домогосподарств виявився найвищим за весь аналізований період. Таким чином, якщо у 2007 р. співвідно­шення загальних доходів та сукупних витрат становило 1,13, то в насту­пному році воно скоротилося до 1,05, тобто виявилося навіть меншим, ніж у 2006 р., коли становило 1,07, що свідчить про істотне зниження купівельної спроможності доходів домогосподарств.

Структурі загальних доходів домогосподарств України прита­манна невисока частка надходжень від оплати праці, що пов'язано на­самперед зі значною кількістю осіб похилого віку, основним джерелом доходів яких є пенсії. Значна частка пенсіонерів у складі населення є не єдиним чинни­ком, ідо негативно впливає на структуру доходів. Так, у домогосподарствах, що складаються тільки з осіб, що працюють, або з осіб, які пра­цюють, та дітей, частка доходів від оплати праці хоча й вища, ніж у середньому по Україні, однак досить низька - тільки 72 % (2008 р.). Тобто особи, які працюють, близько чверті своїх доходів отримують не від своєї трудової діяльності, а з інших джерел - різноманітних соціа­льних трансфертів, від ОПГ, як допомогу від родичів тощо. Характерно, що доходи від підприємницької діяльності ніколи не становили суттєвого внеску у структуру доходів та досягти найвищих показників у 2008 р. і становили 5,6 % загальних доходів.

Розмір заробітної плати як основного джерела доходів стабільно зростав, починаючи з 2001 р. У 2000-2008 рр. річні темпи приросту но­мінальної заробітної плати не були нижчі за 21 %, а впродовж 2001, 2005, 2008 рр. сягли 34-36 %. Зростання реальної заробітної плати у 2001-2006 рр. щороку становило 15-20 %, у 2007-2008 рр. цей приріст був значно нижчий (відповідно, 12,5 % та 6,3 %), що було зумовлено високою інфляцією, а в IV кварталі 2008 р. - також із впливом фінансово-економічної кризи. За дев'ять місяців 2008 р. середня заробітна плата зросла на 395 грн. Однак у жовтні 2008 р. її розмір практично залишився на рівні вере­сня, а в листопаді скоротився на 93 грн. У грудні 2008 р., як і щорічно, різно­манітні додаткові виплати за підсумками року забезпечили істотне підвищення розміру зарплати (уперше її середній рівень пере­вищив 2 тис. грн), але тим різкішим було її зниження в січні 2009 р. -до 1665 грн. Протягом січня - серпня 2009 р. рівень середньомісячної номіна­льної заробітної плати зріс на 15,3 %. За цей час щомісячний розмір ін­дексу споживчих цін на товари та послуги, згідно з офіційними даними Держкомстату України, неухильно зменшувався; загалом за вісім міся­ців 2009 р. ціни зросли на 8,2 % (рис. 2.4.2). Таким чином, реальна заробітна плата (у цінах грудня 2008 р.) від січня до серпня зросла на 9,6 %. До того ж у травні простежувало­ся зменшення рівня реальної заробітної плати порівняно з попереднім місяцем на 0,2 %, а в серпні - на 4,2 %.

Слід відзначити, що така ситуація простежується вперше з 2000 р., однак тоді реальна заробітна плата (у цінах грудня 1998 р.) по­рівняно з відповідними місяцями 1999 р. була меншою на десяті частки відсотка. У поточному році помісячне порівняння розмірів заробітної плати демонструє значно більше її зменшення - від 8 % у квітні до 12,7 % у лютому. Отже, хоча номінальна заробітна плата протягом січня 2008 - серпня 2009 рр. зросла на 26 %, реальний її розмір (у цінах грудня 2007 р.) скоротився на 1,9 %.

Середній розмір пенсії протягом І півріччя 2009 р. зріс лише на З %, у той час як за той же період часу попереднього - на 6 %. Загалом за 2008 р. середня пенсія зросла на 20 %, насамперед завдяки перераху­нку пенсій, здійсненому з 1 жовтня 2008 р. згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Перерахунок середньої пенсії на ціни грудня 2007 р. показує, що реальний її розмір неухильно (за винятком III кварталу 2008 р.) зменшу­вався і ставом на липень 2009 р. становив лише 93 % від рівня показни­ків на початку 2008 р. Кінець 2008 р. характеризується різким збільшенням заборгованості з виплати заробітної плати: якщо протягом 2007 р. та 10 місяців 2008 р. розмір заборгованості на початок місяця коливався в межах 700-900 млн грн, то в листопаді 2008 р. він перевищив 1 млрд грн, а в грудні сягнув 1,7 млрд грн. І хоча на початку 2009 р. розмір заборгованості скоротився, тим не менш протягом січня -серпня 2009 р. заборгованість зросла на 36 %, сягнувши 1,6 млрд грн станом на вересень 2009 р., що становить 7,8 % фонду оплати праці за серпень.    

Найбільші розміри заборгованості накопичено в промисловості (54,8 % загального обсягу) та будівництві (15,7 %). У цих видах діяль­ності (на економічно активних підприємствах) також найбільший відсо­ток працівників, яким не виплачено заробітну плату, - відповідно 8,6 % та 13,2 % загальної кількості штатних працівників. Деяке зростання заборгованості простежується також на підпри­ємствах соціальної сфери, де заробітна плата виплачується за рахунок державного та місцевих бюджетів, що демонструє існування певних проблем, пов’язаних з виконанням дохідної частини бюджетів.

Однією з головних проблем оплати праці в Україні є надмір­на та необґрунтована диференціація заробітної плати за видами еко­номічної діяльності. До того ж упродовж періоду економічного зро­стання ця диференціація тільки збільшувалася - найбільший приріст заробітної плати простежувався саме в тих видах діяльнос­ті, де вона найвища. Так, абсолютний приріст заробітної плати про­тягом 2000-2008 рр. у фінансовій діяльності сягнув 3187 грн, у дер­жавному управлінні - 2246 грн, тоді як у сільському господарстві -лише 965 грн, охороні здоров'я - 1039 грн, освіті - 1292 грн. Динаміка заробітної плати за останні 12 місяців дає підстави зро­бити висновок, що найбільшою мірою криза вплинула на оплату праці в будівництві, де розмір заробітної плати знизився на 479 грн. Деяке зменшення заробітних плат сталося також у державному управлінні (на 26 грн) та промисловості (на 1 грн). На підприємствах інших видів дія­льності спостерігається зростання заробітної плати, найвідчутніше - у закладах соціальної сфери, де переважають бюджетні установи (освіта, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги, надання комуналь­них та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту).

Отже, криза дещо зменшила диференціацію заробітних плат за видами діяльності, однак розрив між лідерами та аутсайдерами залиша­ється величезним. Найвищий показник заробітної плати, як і раніше, мають працівники фінансової сфери (4033 грн, що у 2,1 раза більший, ніж середній в економіці рівень) та державного управління (2739 грн -у 1,4 раза більший, ніж середній). Найнижчі розміри заробітної плати мають працівники рибальст­ва (990 грн), готелів та ресторанів (1285 грн), сільського господарства (1301 грн), охорони здоров'я та соціальної допомоги (1333 грн), лісово­го господарства (1373 грн), освіти (1501 грн).

Різке розшарування видів діяльності й секторів економіки за рівнем оплати праці є також однією з головних причин величезного розрив у розмірах доходів жінок і чоловіків. Праця жінок більш поширена в низькооплачуваних галузях соціальної сфери - серед працівників освіти охорони здоров'я чисельність жінок становить близько 80%, тоді як і промисловості цей показник менший 40 %, що пов'язано як із законодавчим обмеженням використання праці жінок у шкідливих умовах (а  найбільше поширені у високооплачуваних видах промислової діяльності), так і з поширеними стереотипами (виокремлення «жіночих» і «чоловічих» занять) та відмінностями в системі переваг жінок і чоловіків одо вибору професії та місця роботи. Як наслідок, середня заробітна плата жінок становить 75,2 % відповідного показника чоловіків.

Упродовж 2001-2008 рр. відбулося поступове зростання розмірів мінімальних соціальних гарантій. Так, мінімальна заробітна плата зросла майже в п'ять разів із 118грн. у 2000 р. до 547грн. на місяць у 2008 р. проте зростання мінімальної заробітної плати не відповідало рівню інфляції, до того ж мінімальна заробітна плата є меншою за прожитковий мінімум для працездатних осіб (у 2008 р. прожитковий мінімум для працездатних становив у середньому 650грн). З кожним роком зменшується питома вага осіб, які отримують мінімальну зарплату. Так, у 2008 р. мінімальну заробітну плату отримували 4,3 % працівників, тоді як у попередньому році цей показник становив 5,5 %. Також за останній рік істотно знизилася кількість працівників, які отримували заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За даними грудня 2008 р. цей показник становив 1.3,4 %, а в грудні 2007 р. - 15,5 %.

Незважаючи на зростання розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії, купівельна спроможність цих джерел доходів зменшується. У 2002 р. розмір мінімальних соціальних гарантій не забезпечу вав можливості придбання навіть одного продовольчого кошика.  Лише істотне збільшення мінімальної заробітної плати в 2003 р. підвищити її купівельну спроможність, яка надалі зростала значно повільніше Розмір мінімальної пенсії, лише починаючи з 2005 р., почав уможливлювати придбання більше одного продуктового кошика (за рахунок підвищення її розміру більше ніж у два рази). Однак далі купівельна спроможність мінімальної пенсії не змінювалася. У 2008 р. внаслідок високої інфляції на ринку продовольчих товарів вартість середнього продуктового кошика різко зросла на 40 % порівняно з попереднім роком, на відміну від інших періодів, що характеризувалися значно меншим зростанням. Відповідно, уперше з 2002 р. купівельна спро­можність основних джерел доходів населення скоротилася. Найменшою мірою різке зростання вартості продовольчого кошика відбилося на купіве­льній спроможності середньої заробітної плати, що скоротилася на 4 %. Значно сильніше це вплинуло на зменшення купівельної спроможності пе­нсії, як середньої так і мінімальної, відповідно на 13 % та 16 %.

Зниження рівня доходів значної частини населення поряд зі зростан­ням цін і тарифів не могло не відбитися на його споживчих можливостях. Так, за даними соціологічного опитування Українського центру економічних і по­літичних досліджень ім. О. Разумкова, уже в грудні 2008 р. понад третина ре­спондентів відзначили, що внаслідок кризи погіршилась якість харчування, яку вони можуть собі дозволити. За наступні чотири місяці суб'єктивні оцінки населення демонстру­ють подальше погіршення рівня його життя, зокрема, про це свідчить зростання питомої ваги населення, яке відчуло зміни у своєму житті через зни­ження рівня доходів - 44,8 %, зростання цін і тарифів - 68,5 %, а також до
39,4 % зросла частка громадян, які відзначили погіршення якості свого хар­чування. Внаслідок економічної кризи найбільше, згідно з даними соціологічних опитувань, змінилося соціально-економічне станови­ще,  насамперед через зниження рівня доходів.
Про це повідомили понад 56 % населення цієї вікової категорії. Належність осіб до старшої вікової категорії мало певну пом'якшувальну дію щодо змін
їх рівня доходів Так, близько третини осіб у віці 60 років та старші відчули
зниження рівня доходів (зауважимо, що основним джерелом доходів осіб ці­єї вікової категорії є пенсія).

Аналіз динаміки соціально-економічних настроїв населення
дає можливість оцінити зміни, що відбулися, а також на основі очіку­вань особистісних та суспільних змін отримати певний прогноз щодо
зростання економіки та матеріального добробуту. Одна з інформативних методик, що здатна фіксувати зміни в цих оцінках, - розрахунок цієї поточного особистого матеріального становища, очікування змін особистого матеріального становища, очікування розвитку економів країни впродовж найближчого часу. Значення індексів обчислюють" такий спосіб: від частки позитивних відповідей віднімають частку негативних, до різниці додають 100, щоб уникнути появи від'ємних величин. Значення індексів можуть змінюватися в межах від 0 до 200. Значення дорівнює 200 в тому разі, якщо всі респонденти позитивно оцінюють ситуацію. Індекс дорівнює 100 тоді, коли частки позитивні і негативних оцінок однакові. Значення індексу менше за 100 означає, що в суспільстві переважають негативні оцінки.        

Індекс поточного особистого матеріального становища визначається на основі оцінки респондентами змін у житті їх родини за останній місяць. Починаючи з 2000 р., Міжнародний інститут перспективних досліджень, що вперше реалізував методику вимірювання індексів в Україні фіксував показники менше 100, що засвідчує поширеність песимістичні настроїв. І хоча у 2004,2005 та 2006 рр. значення індексу коливалося від до 105 пунктів, загалом спостерігався тренд до погіршення індексу.

Індекс очікуваних змін особистого матеріального станови визначається на основі оцінки респондентами перспектив щодо зміни територіального добробуту їхньої родини. Більше половини опитаних (56% у серпні 2009 р. вважали, що протягом наступного півріччя матеріальний).

Індекс очікуваного розвитку економіки країни визначається на основі оцінки респондентами економічних перспектив у найближчі один-два місяці. Дані моніторингу громадської думки демонструють рі­зке зниження рівня позитивних оцінок наприкінці 2008 р. Утім, із гру­дня 2008 р. по серпень 2009 р. позитивні очікування щодо розвитку еко­номіки країни почали зростати.

Порівняння динаміки індексів демонструє їхнє зближення наприкін­ці 2008 р. та в поточному році. Утім, всі показники, незважаючи на певне по­кращення очікувань на майбутнє протягом останніх місяців, залишаються поза межами оптимізму і є досить низькими вже впродовж 10 років. Це свід­чить про глибинний, системний характер кризових явищ в українському суспіль­стві. Значна частина населення незадоволена рівнем свого матеріального

Отже, в Україні вперше після закінчення минулої кризи відбуло­ся зменшення реальних можливостей населення щодо придбання набо­ру основних продуктів харчування, що сталось насамперед через знач­не зростання їхньої вартості.

1.    Наприкінці 2008 р. уперше за після кризові роки зупинився процес зростання реальної заробітної плати, а протягом восьми місяців 2009 р. спостерігався процес її зниження. Так, середньомісячний розмір заробітної плати в цінах грудня 2007 р. приблизно на 10 % менший по­рівняно з відповідними місяцями 2008 р.

2.    Реальна пенсія також має тенденцію до зменшення, і на поча­ток III кварталу 2009 р. становила 93 % від рівня початку 2008 р., навіть незважаючи на перерахунок пенсій, здійснений у 2008 р., який призвів до істотно збільшення їх номінальних розмірів.

3.    У 2008 р. зростання загальних доходів (у цінах 1999 р.) посту­палося показнику за сукупними витратами домогосподарств України, що дає можливість твердити про можливість повернення до рівня поча­тку 2000-х років, коли значна частка отримуваних населенням доходів приховувалася.

4.    На фоні офіційного рівня інфляції, який у 2008 р. становив 22,3 %, вартість середнього продуктового кошика зросла на 40 % (за да­ними обстеження умов життя домогосподарств), що у свою чергу при­звело до падіння купівельної спроможності основних видів доходу на­селення України. Отже, у 2008 р. почали виявлятись ознаки кризи у сфері доходів та ресурсних можливостей населення України, які протя­гом поточного року не були подолані, і будуть, ймовірно, зберігатись найближчим часом.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Електронна адреса Держкомстату України: http:// www.ukrstat.gov.ua