Економічні науки/3. Фінансові відносини

к.с.-г.н., доцент Минкіна А.О.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Проблеми реформування системи охорони здоров’я в Україні на сучасному етапі є першочерговими. Перехід до соціально орієнтованих та ринкових принципів в охороні здоров'я на основі різних форм власності, а також пошук шляхів подолання основних проблем галузі в Україні, зокрема браку фінансових ресурсів та незадовільної якості медичного забезпечення населення, вимагають нового підходу до формування товарно-ринкових відносин у галузі та спонукають переходити до системи, що базується на поширенні добровільного медичного страхування.

Для вирішення цієї проблеми пропонується створити багаторівневу структуру фінансування медичної сфери, яка включатиме бюджетні кошти (гарантована державою безкоштовна програма), надходження від комерційних страхових компаній (страхова програма), а також платежі територіальних громад (громадська програма). У зв’язку з цим принципи організації медичного страхування в нашій державі активно обговорюється.

Медичне страхування належить до особистого страхування, здійснюється у разі розладу здоров’я з будь-якої причини, у тому числі у зв’язку із хворобою та нещасним випадком. Цей вид страхування є обов’язкової та добровільної форм. Економічні умови розвитку ринку добровільного медичного страхування  коригуються із розвитком економіки, зміною рівня життя громадян, появою на ринку добровільного медичного страхування  нових гравців і тому потребують адекватної оцінки та теоретичного осмислення сучасних основних проблем та перспектив поширення даного виду страхування, що головним чином визначені  реаліями вітчизняних  економічних умов.

Можливість вводити і розвивати добровільне медичне страхування в Україні закладено в прийнятому у 1996 р. законі України «Про страхування». Однак, хоча цим і було надано «зелене світло» добровільному медичному страхуванню, проте значного поширення  на вітчизняному страховому ринку  воно ще не набуло, що підтверджує вітчизняна статистика, згідно якої частка послуги добровільного медичного страхування у загальному об'ємі страхового ринку складає лише 2,6%, при загальній кількості застрахованих даним видом страхування у 2% від загальної кількості населення, в т.ч. індивідуальних страхувальників - менше 1%.  Хоча, останнім часом - в умовах кризового розвитку вітчизняної економіки - у страховому «хіт-параді» добровільне медичне страхування поступово завойовує свої позиції,  поступаючись за темпами зростання хіба що автомобільному страхуванню.

Добровільне медичне страхування, на відміну від обов’язкового медичного страхування, є галуззю не соціального, а комерційного страхування. Добровільні страхові медичні послуги доповнюють обов’язкові та забезпечують громадянам можливість одержання медичних послуг понад ті, що встановлені законодавчо. Обов’язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби у медичній допомозі.

 Не менш важливою проблемою, є те, що нині страхові компанії не мають реального механізму контролю за якістю наданих страхувальнику послуг та важелів впливу на поліпшення якості обслуговування саме в закладах охорони здоров'я державної і комунальної форм власності. У зв'язку з цим розвиткові  добровільного медичного страхування суттєво перешкоджає  проблемний державний медичний сектор. Це порушує питання того, що система добровільного медичного страхування не може динамічно розвиватись, якщо їй не відповідає належний рівень інфраструктури охорони здоров'я.  Тому, останнім часом спостерігається тенденція до будівництва власних клінік страховиками.

Варто також констатувати, що і рівень страхової культури в Україні вимагає  бажати кращого. У контексті цього, досить проблематичним є питання шахрайства, як  з боку страховиків, так і з боку страхувальників. Зокрема, щодо останніх, то найчастіше порушення страхових норм відбувається шляхом змови пацієнтів і лікарів, що має своїм наслідком завищення вартості наданих послуг останніми. З боку ж страховиків, обдурювання клієнтів полягає у відмові під будь-яким приводом від оплати лікування страхувальника, навіть, якщо така оплата має бути здійснена у беззаперечному порядку.

Також, особливістю вітчизняних страховиків, є те, що небагато страхових компаній можуть забезпечити медичну допомогу клієнтові, якого доля закинула у провінцію. Хоча на етапі продажу страхові агенти клятвено обіцяють гарантовану медичну допомогу у будь-якій точці України. На фоні вищеперелічених проблем, існують і недоліки кадрово-дидактичного забезпечення галузі, що зумовлені наявністю недостатньої кількості фахівців сфери охорони здоров'я які мають сучасні знання й досвід з медичного страхування, а також відсутністю у навчальних програмах всіх вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації тематики медичного страхування, в т.ч. і добровільного [1, c.19-20].

Нагальним на сьогодні є і вирішення питань  щодо підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі добровільного медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв; забезпечення надходження коштів у систему добровільного медичного страхування, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги; забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі добровільного медичного страхування, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.

Необхідно розвивати також і конкуренцію серед страховиків, що спеціалізуються на даному виді страхування, від чого має виграти, насамперед, вітчизняний споживач. Оскільки конкурентне середовище в перспективі створить умови для зниження ціни купівлі страхового полісу з добровільного медичного страхування, а також підвищення рівня якості медичних послуг, які пропонуватимуться страховиками страхувальникам.

Водночас  розвиток добровільного медичного страхування вимагає значного удосконалення нормативно-методичної бази, зміни податкової політики, підвищення фінансової надійності страхових компаній а також підвищення страхової культури населення, зокрема й медичних працівників. Така система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України "Про страхування"// Урядовий кур'єр.-1996 - 18 квiтня (iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом: N 684/97-ВР вiд 3.08.2009)

2. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України "Про створення мережi закладiв з органiзацiї надання медичної допомоги " Асiстанс-України" // Україна - Business – 2008 -23 грудня.

3. Базилевич В.Д., Базилевич В.А. Страхова справа. -К.: Знання,2006.

4. Баторин В.Г. Страхование жизни. -М.: Финансы и статистика,2005.