Економічні науки/10. Економіка підприємств

Магар Н.Г.

Криворізький відокремлений підрозділ Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій

Окремі методичні проблеми процесу оцінювання рівня фінансової стійкості суб’єктів господарювання

Сьогодні економіка України переживає трансформаційний період, що викликає необхідність вдосконалення методів фінансового управління на підприємствах різних форм власності. Особливе місце у фінансовому управлінні відводиться методичному апарату оцінювання рівня забезпеченості фінансової стійкості, яка сприяє не лише розвитку підприємства, а й надає можливість оцінити співвідношення між його власними та позиковими коштами.

На даний час актуальним питанням для вирішення залишається тенденція збільшення рівня забезпеченості фінансової стійкості підприємства за рахунок достатнього обсягу власного капіталу та оптимальної величини короткострокових та довгострокових зобов’язань. Дії макроекономічного рівня пов’язані із удосконаленням законодавчого поля діяльності промислових підприємств є недостатнім так, як не розроблена єдина система оцінювання рівня забезпеченості фінансової стійкості.

Дана проблема найшла своє відображення у працях вчених-економістів: Подольська В.О., Яріш О.В. [1], А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. [2] та інші. Усі вони схиляються до думки необхідності та доцільності розробки заходів зміцнення фінансової стійкості та підвищення рівня її забезпеченості через дієвий механізм управління власним та позиковим капіталом.

Нагадаємо, показники оцінки фінансової стійкості підприємств для вивчення об'єднуються в групи, фінансову аналітику необхідно знати наявні методики оцінювання, що надасть можливість встановлювати їх переваги та недоліки. У зв'язку з цим останніми роками в літературі опубліковано низку методик вітчизняних та зарубіжних науковців, в яких представлено різні погляди щодо цього питання. Проаналізувавши наявні методики, можна дійти висновку, що майже усі вони мають недоліки (рис. 1).

Рис. 1. Схема змісту методичних недоліків процесу оцінювання рівня фінансової стійкості підприємств

Безумовно, першим методичним недоліком в системі оцінювання фінансової стійкості підприємств вважається відсутність або недостатнє обґрунтування граничних значень більшості із розглянутих показників. Динаміка зростання показника фінансової стійкості сама по собі ні про що не говорить, позаяк відсутня єдина база порівняння. Так, можна зробити висновок, що стан підприємства поліпшується, однак кількісної характеристики він не дає. Тому будь-які рекомендації щодо підвищення фінансової стійкості підприємства не мають аргументації і можуть бути вироблені лише за допомогою експертних оцінок. Порівняння ж показників підприємства, що розглядається з іншим підприємством, передбачає пошук еталона. З таким підходом можна зробити висновок лише про те, що підприємство краще від поганого.

В свою чергу, другий методичний недолік оцінювання рівня фінансової стійкості – це те, що більшість методик схильні до використання термінології та показників, прийнятих у зарубіжних фірмах. Таке прагнення цілком природне при формуванні нових економічних відносин. Однак тут слід зважати на те, що просте копіювання інформаційної бази щодо визначення забезпеченості фінансової стійкості підприємства може призвести до значного викривлення вихідних даних, оскільки вітчизняна звітність і прийнята у міжнародній практиці — мають істотну різницю.

Разом з тим, більшість вчених-економістів вважають, що третім методичним недоліком оцінювання рівня фінансової стійкості є те, що багато методик розглядають або не всі сторони діяльності підприємства, або припускають детальний розгляд окремих її моментів. У першому випадку маємо неповну картину фінансового стану підприємства, у другому — потрібне проведення значної кількості розрахунків і, відповідно, докладніша інформація, що не завжди прийнятно.

Таким чином, резюмуючи вищесказане стає зрозумілим, що процес оцінювання рівня фінансової стійкості підприємств повинен мати якісну методологічну платформу. Вказаний напрямок удосконалення можливий за умови розробки єдиного нормативно-законодавчого блоку, в контексті методичного аспекту для всіх суб’єктів господарювання. Такий підхід, на наш погляд, надасть можливість більш якісно адаптувати розроблену методику до умов діяльності різних суб’єктів. Проблема підлягає негайному вирішенню так, як ринковий регулятор управління економікою вимагає від суб’єктів господарювання лише якісних управлінських рішень та високої фінансової стійкості і конкурентноздатності.

Література:

1. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: [навчальний посібник] / В.О. Подольська, О.В. Яріш. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

2. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: [Підручник] / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – [5-тє вид., перероб. та допов.]. – К.: КНЕУ, 2005. – 546 с.