Бондаренко М.В.

Донецький національний технічний університет

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Вугільна галузь України залишається однією із базових галузей економіки держави. За обсягом видобутку палива в натуральному вираженні вугільна промисловість посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Тому ефективне функціонування вугледобувних підприємств є основою економічного та соціального розвитку країни.

Переважна частина шахт у даний час працюють неефективно. Як відзначають у своїх роботах провідні вчені-економісти, однією з основних причин такого становища є низька ефективність системи управління витратами на видобуток та реалізацію вугілля. Найбільш конкурентоспроможними у вугільній промисловості України є ті підприємства, які через геологічні особливості або завдяки технологічним перевагам мають нижчу собівартість видобування вугілля і можуть забезпечувати порівняно невисоку ціну.

На кінець лютого 2010 ціна 1 тонни товарної вугільної продукції, виробленої державними підприємствами, склала 492 грн. 23 коп. Порівняно з відповідним періодом 2009 року тонна товарної продукції вугільних підприємств подорожчала на 49 грн. 04 копійки. Фактична собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції склала 830 грн. 62 коп., що більше плану на 118 грн. 07 копійок. За підсумками січня-лютого фактична собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції (815 грн. 86 коп.) більше планової на 116 грн. 34 копійок. Протягом останніх 6 років спостерігається певне зростання фактичної собівартості продукції. Це пояснюється неухильним зростанням цін на електроенергію, матеріали, устаткування. Певний негативний вплив справляє також утримування соціальної сфери. Одночасно ціна 1 т готової вугільної продукції значно менша за собівартість.

Тому в умовах переходу до ринкової економіки витрати на виробництво продукції стають найважливішим об’єктом управління, що потребує удосконалення методів нормування, планування, аналізу, обліку і контролю витрат на видобуток вугілля.

Процес управління витратами та собівартістю видобутку вугілля на шахтах носить комплексний характер та передбачає формування витрат виробництва і собівартості видобутку вугілля, визначення рівня рентабельності відповідно до цін реалізації вугільної продукції, розробку заходів з виявлення резервів економії витрат, здійснення постійного контролю за станом та характером змін собівартості та величини витрат у порівнянні з розрахунковим.

Планування собівартості продукції у видобувних галузях промисловості в порівнянні з іншими галузями має ряд особливостей, обумовлених насамперед рухливістю в просторі і в часі робочих місць і значним впливом на розмір витрат гірничо-геологічних і гірничотехнічних умов розробки родовищ. Відповідно до галузевої інструкції, розробленої ЦНДЕІ-вугілля, на вугледобувних підприємствах розробляються три види планів виробничо-господарської діяльності – перспективні, поточні й оперативні.

Планування і калькуляція собівартості робіт по дільницях і цехах шахти здійснюють за економічними елементами витрат: допоміжні матеріали, паливо, електроенергія зі сторони, заробітна платня, відрахування на соціальне страхування, амортизація основних фондів, інші витрати,поза виробничі витрати.

Важливим є диференціація витрат на постійні та змінні, що дозволяє визначити їх склад та призначення, відстежити рух, витрачання, регулювання. Для планування постійних витрат потрібно використовувати параметри показників, які можуть складати нормативну базу, такі, як чисельність персоналу, тарифний фонд, вартість основних виробничих фондів та ін. Величина і ефективність використання змінних витрат залежать від впровадження та використання передових технологій, прогресивних матеріальних ресурсів та ін.

При плануванні витрат необхідно враховувати ряд чинників, що впливають на неї. Їх можна розподілити на зовнішні (що не залежать від підприємства) та внутрішньовиробничі (що залежать від роботи підприємства). До зовнішніх відносять: гірничо-геологічні умови, глибина покладів, кут падіння; місце розташування шахти відносно постачальників; цінові фактори (тарифні ставки та оклади ціни на матеріали і т.п.). До внутрішньовиробничих чинників відносяться: порядок відробки шахтного поля, довжина лави, швидкість подвигання очисних та підготовчих вибоїв, управління крівлею, навантаження на очисні вибої і шахту в цілому, рівень механізації і автоматизації процесів, режим роботи і інше. Всі ці фактори впливають на собівартість вугілля в різних напрямках, при цьому не ізольовано, а у взаємодії.

Істотний вплив на собівартість надає також вибір найбільш ефективних способів відтворення основних засобів, оптимальної амортизаційної політики, раціональних режимів праці і відпочинку працюючих, досягнення максимального ресурсозбереження, підвищення рівня механізації праці на основі НТП, рівень кваліфікації.

Вміле управління всіма цими чинниками дасть змогу зменшити витрати на видобуток та реалізацію вугілля, що в свою чергу позитивно вплине на рівень показників ефективності виробництва і продукції; призведе до зменшення величини збитків або збільшення величини прибутку, підвищить конкурентоспроможність українських шахт.

Література:

1. Звенячкина В.Ю. Основные направления снижения себестоимости добычи угля в рыночных условиях//Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: Економічна/ДонНТУ.-Вип.75

2. Гришко Н.В. Стратегія управління конкурентоспроможними витратами вугледобувних підприємств//Економіст.- 2009.-№ 10.С.23-25