к.е.н, доц. Демчук Н.І.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Банківська практика проектного фінансування в умовах фінансової глобалізації

Як засвідчує світовий досвід, в умовах фінансової глобалізації саме комерційні банки мають виступати у ролі організаторів та фінансових ініціаторів здійснення великих інвестиційних проектів та програм. Вони відіграють вирішальну роль у мобілізації фінансових інвестиційних ресурсів. Актуальність проблеми визначається тим, що останнім часом українські банки демонструють більшу схильність до прийняття проектних ризиків. Шанси українських компаній отримати фінансування від банків під бізнес-план суттєво зросли, однак сталих критеріїв відбору проектів у фінансових установ поки що немає.

Тому метою дослідження є критична оцінка існуючої банківської практики проектного фінансування в Україні, виявлення проблем та обґрунтування напрямів їх вирішення.У зв‘язку з цим українські банки навіть виставляють певну планку для мінімальної суми проектного фінансування – в 1 мільйон доларів США (банк «Хрещатик»). При цьому оптимальною сумою вартості проекту в стані економічної активності є 10-20 мільйонів доларів – більш дрібні проекти не можуть забезпечити кредитора належним грошовим потоком.

Крім того, терміни проектного фінансування є дещо коротшими за терміни звичайного кредитування бізнесу – 10 років є максимально допустимим терміном. Пояснити це можна тим, що банк-кредитор хоче отримати прибуток від інвестиції якнайскоріше. Тому підприємцям, які відкривають проекти із довгостроковими перспективами, на прихильність вітчизняних інвесторів сподіватися не варто.

Цікаво і те, що більшість банків не зацікавлені вкладати кошти у те, що потім буде продано. Тобто, залучити кошти в будівництво жилого комплексу набагато складніше, ніж у будівництво готелю чи торгового центру. Це теж легко пояснити – банк розраховує на грошовий потік, а не на відносини на кшталт «віддав-забрав». Адже діяльність банків ґрунтується саме на участі у грошовому обороті активів, тож набагато цікавіше отримувати частку від, скажімо, здачі в оренду торгових площ отримувача, участі у зарплатних проектах працівників проекту або ж від розміщення на площі підприємства POS-терміналів банку тощо. Деякі банки навіть наполягають на наданні їм контрольного пакету акцій проекту (ПриватБанк).

Варто також зазначити, що Нацбанк України вимагає від банків-інвесторів ведення жорсткої політики погашення кредиту – підприємство-отримувач зобов‘язане виплачувати щомісяця як мінімум відсотки по кредиту. Тож на першому етапі, коли проект не приносить прибутку, підприємству доводиться платити із власних ресурсів. Таким чином, роль отримувача проектного фінансування все одно не дає підприємцеві «розслабитися».

Банки, що надають послуги проектного фінансування: УкрЕксімБанк, Райффайзен банк Аваль, Укрсоцбанк, Укрсиббанк, Банк Надра, ТАС-Iнвестбанк, Альфа-Банк, Банк Кредит-Дніпро, VAB, Укрпромбанк, UniCredit Bank.

Іноді компанії свідомо не хочуть структурувати фінансування як звичайний інвестиційний кредит. Деякі групи компаній виділяють окремо взяті проекти з метою контролю їх фінансового і комерційного стану. Якщо ми говоримо про конкретний інвестпроект на розширення або модернізацію виробництва і масштаби цього проекту перевищують обсяги поточної діяльності компанії-ініціатора проекту, то у випадку фінансування - це складно назвати проектним фінансуванням у його класичному розумінні. Це суміш проектного фінансування та інвестиційного кредитування. Саме такий вид фінансування банками проектів є найпоширенішим. Якщо ризики високі, банки структурують такі угоди як проектне фінансування з усіма його наслідками.

Наведемо різні приклади фінансування: приклад перший - проект будівництва торгово-офісного центру, оформлюється в заставу акцій компанії-позичальника та активи, створені під час реалізації проекту. Повернення коштів очікується за рахунок грошових потоків проекту, а саме від продажу цього об'єкта - це класичне проектне фінансування.

Приклад другий - розширення потужностей компанії, що займається виробництвом плодоовочевих консервів, - крім діючих активів підприємства і набутих під час реалізації проекту, оформлюється в заставу його акції, тому що ризики були занадто високі - це і є "змішане" фінансування. Третій приклад - розширення виробництва кондитерських виробів: компанія -позичальник будувала цех, фінансування здійснювалось під закупівлю устаткування. Сума кредиту була значною, але оформлялось в заставу тільки устаткування. Повернення кредиту передбачалося за рахунок всієї діяльності позичальника - це приклад звичайного інвестиційного кредиту.

Головна мета кожного бізнесу - бути в ринку. Очікується збільшення потреб у проектному фінансуванні з урахуванням стабільного зростання економіки України та очікуваного вступу України до СОТ і Євросоюзу, що припускає активну модернізацію виробництва, впровадження світових стандартів, використання нових прогресивних технологій, у тому числі енергозберігаючих (майбутній чемпіонат світу з футболу теж додасть нові проекти).

Звичайно, підходи банків за цей час змінилися: підвищилась якість аналізу проектів, оцінки ризиків, структурування угод, - а це ,відповідно, позначається на умовах. Знизилися вимоги до забезпечення, переосмислені ринки, вималювався основний споживач проектного фінансування.

Основний споживач проектного фінансування - компанії не нижче середнього рівня, з гарними стандартами корпоративного управління, які хочуть розширити або диверсифікувати існуючий бізнес і рухатися вперед, а також компанії з високим рівнем позикових коштів, коли всі їхні існуючі активи закладені під інші зобов'язання. Зараз банки займаються проектами понад 5 млн. доларів необхідний індивідуальний підхід до кожного проекту.

Достатньо невелика кількість проектів реалізуються без труднощів, основні труднощі - це перевищення попереднього кошторису, невиконання графіків будівництва і недосягнення планових показників. Всі ці проблеми вирішуються індивідуально. Банк завжди намагається зрозуміти причини проблем, що виникають. Завдяки постійному моніторингу стану проектів, ми завжди зауважуємо такі труднощі на ранніх етапах і це дозволяє підправити проект і успішно його завершити.

У перспективі український ринок проектного фінансування буде рухатися убік зближення зі своїми західними аналогами. Все більшими будуть суми проектів, довшими терміни запозичень, вищою питома вага позикового капіталу, а також все частіше будуть застосовуватися схеми з опціоном на пакет акцій. Є різниця в поглядах. Важливим є правильне структурування угоди.

Багато питань щодо власного внеску компаній. Наприклад, у власний внесок компанія - ініціатор проекту включає можливі економічні вигоди від наявності в неї орендованої земельної ділянки для будівництва торгового центру, але у власний внесок може включатися вартість оренди земельної ділянки, а не ринкова вартість цієї землі і вигоди від її оренди. Часто власний внесок планують за рахунок майбутніх грошових потоків проекту - це помилкова думка. Проблемним моментом також є небажання ініціатора проекту обтяжувати свій основний бізнес зобов'язаннями по проекту, тобто неготовність ризикувати активами існуючого бізнесу. Мінімум, що вимагає наш банк, - це фінансове поручительство ініціаторів проекту.

Фінансування проектів займає близько 20% кредитного портфеля. За період з початку року частка таких кредитів збільшилася приблизно на 4%. Надалі цей показник буде рости, але однаково не думаю, що такі кредити будуть займати понад 30% портфеля.