Загребельна Н.В.

Науковий керівник Стародубцев Є. В.

Донецький національний технічний університет

Проблема узгодженості податкового законодавства

Податкова система України збудована у відповідності до обраних суспільством напрямів економічного розвитку і виконує, в першу чергу, фіскальну функцію, наповнюючи бюджет країни. Разом с тим вона може стимулювати розвиток галузей господарства, територій чи окремих, найбільш суспільно значимих підприємств. Отже проблема підвищення її ефективності завжди є актуальною.

Важливий вклад у дослідження цього питання внесли роботи таких вітчизняних вчених як Андреева Г.І., Довгалюк В.І., Ільницький Ю., Мельник В.М., Микитенко Т., Павлюк І., Романюк М., Тарасенко Н.В. та інші.

Мета статті полягає у дослідженні реформування податкової системи України та взаємозв’язку між її законодавчими актами і нормами.

Механізм оподаткування, який регламентується законами України щодо справляння податків і зборів, на практиці постійно підлягає ревізії та перегляду. З одного боку це можна пояснити, бо законодавче внесення змін до законів з питань оподаткування обумовлене, в першу чергу, його недосконалістю, розвитком господарської практики суб’єктів підприємництва, появою нових видів та форм господарської діяльності, а з іншого – це вносить в господарську діяльність елемент непередбачуваності, спричиняє виникненню помилок у податковому обліку та відсутності узгодженості законодавчих актів. Самостійне обчислення та добровільна сплата встановлених законодавством податків і зборів стають практично неможливими внаслідок ускладнення механізмів, їх нечіткості та надмірної динамічності. Це приводить до викривлення інформації у податковій звітності і, як наслідок, до правопорушень у податковій сфері.

Відсутність визначеної та законодавчо затвердженої концепції податкової реформи розглянемо на прикладі виправлення помилки у Декларації з податку на додану вартість, допущеної при обчисленні податкового зобов’язання.

Згідно методичних рекомендацій щодо помилок, самостійно виявлених платниками податку в податковій декларації, існує три способи їх виправлення:

1) нова звітна декларація. До граничного строку подання декларації за звітний період (не пізніше 20-го числа місяця, наступного за останнім календарним днем звітного місяця, або не пізніше 40-го дня, наступного за останнім календарним днем звітного кварталу) подається нова звітна декларація. При цьому в полі 012 робиться позначка „Звітна нова” і не нараховуються штрафи [1]. Саме з цією декларацією буде надалі працювати податковий орган (нарахування податкового зобов’язання у картці особового рахунка, проведення камеральних й документальних перевірок).

2) уточнюючий розрахунок податкового зобов’язання. Платник податку має право подати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ будь-коли, посеред будь-якого податкового періоду. При цьому не пізніше дня подання уточнюючого розрахунку платником податку сплачується заявлена недоплата і штраф у розмірі 5% від суми недоплати ( у разі її нарахування).

3) виправлення помилки у складі чергової звітної декларації. При цьому заявлену недоплату і 5% штрафу від суми недоплати (у разі їх нарахування) належить сплатити не пізніше граничного терміну погашення податкового зобов’язання звітної декларації.

Саме тут виникає конфлікт інтересів контролюючого органу і платника податку. ДПАУ наполягає, що за третім варіантом у складі чергової звітної декларації можна уточнити занижене податкове зобов’язання тільки того періоду, який безпосередньо передував звітному періоду. Тобто у декларації за лютий можна виправити виключно заниження податкового зобов’язання за січень, у декларації за березень можна виправити тільки помилку лютого, у декларації за ІІ квартал – помилку І кварталу цього ж року і т.д [2].

Вищезазначена позиція є неправильною з таких міркувань:

- по-перше, вона прямо суперечить нормі п. 5.1. Закону № 2181, відповідно до якої платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Не обмежує цього права платника податку й Порядок заповнення та подання Декларації з податку на додану вартість № 166 від 30.05.1997 зі змінами та доповненнями.

- по-друге, обрана позиція ДПАУ спричиняє різному трактуванню п.17.2 Закону № 2181 підрозділами ДПА України. Наприклад, Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємств від 20.03.2003 р. № 143, не забороняє у складі звітної декларації з податку на прибуток виправляти помилки всіх без винятку попередніх декларації з урахування строків давності. Інші новозатвержувані податкові декларації, зокрема розрахунки з місцевих податків і зборів, прямо передбачають можливість виправлення у складі чергової звітної декларації помилок усіх без винятку попередніх декларацій.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997 р. № 166 встановлює обмеження щодо кількості декларацій, показники яких можуть бути уточнені у складі однієї звітної декларації або одного уточнюючого розрахунку. Так одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніш поданої декларації; так само у складі чергової звітної декларації можна виправити помилки лише однієї раніш поданої декларації [3, п 4.4].

Слід зазначити, що такий підхід тільки частково узгоджується з нормами Закону № 2181, оскільки цим законом не заборонено у складі чергової звітної декларації виправляти помилки двох або більше поданих раніше декларацій. Проте, як на мій погляд, виконання вимог Порядку сприятиме правильному уточненню податкових зобов’язань, оскільки не дозволить перекритися завищеним податковим зобов’язанням одного періоду з заниженнями податкового зобов’язання іншого періоду і, відповідно, забезпечить від неправильного нарахування штрафу [1, п. 17.2].

Цими обмеженнями неузгодженого характеру щодо Декларації з податку на додану вартість ускладнюється облік нарахування та сплати ПДВ, а у податковій системі створюється середовище невизначеності.

Отже, платникам податку доцільно дотримуватися встановленого Порядком правила щодо виправлення в одному документі (у складі чергової звітної декларації або в уточнюючому розрахунку) помилки не більш ніж однієї податкової декларації. При цьому нікому не заборонено в один і той же день подати стільки уточнюючих розрахунків, скільки помилкових декларацій було виявлено, чим буде задоволено як вимоги Порядку, так і вимогу Закону № 2181 [2].

Прикладів таких протиріч дуже багато. Проблема неузгодженості законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері оподаткування, часті їх зміни, неоднозначність тлумачення їхніх норм залишає свій відбиток у вигляді значних перешкод в практичній діяльності як для суб’єктів оподаткування, так і для органів контролю. Сучасний стан українського податкового законодавства потребує змістових перетворень. Перш за все це стосується усунення внутрішніх його колізій, протиріч як між окремими законодавчими актами, так і на рівні окремих статей податкових законів. Остаточного закріплення вирішення цієї проблеми можна досягти у Податковому Кодексі України, розробка якого розвіє протиріччя як на стадії законотворчості, так і при застосуванні його на практиці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 – ІІІ.

2. Інформація мережі Internet http:// www.dtkt.com.ua

3. Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166

4. Ільницький Ю. Рецепт подання податкових декларацій: діємо за законом № 2181//Все про бухгалтерський облік. – 2010. - № 80. – с.7-11

5. Микитенко Т. Річна податкова звітність: складання та подання// Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - №1. – с. 49 – 59.