Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

К.е.н. Ніколаєва А.М.

Луцький національний технічний університет, Україна

Напрямки активізації процесів на фондовому ринку України

Однією з основних проблем, що стоять в наш час перед українською економікою, є забезпечення стійкого економічного зростання через спрямування інвестиційних ресурсів в реальний сектор економіки та організацію механізму їх ефективного використання. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання активізації процесів на фондовому ринку, ключовим завданням якого є залучення інвестицій на підприємства і створення капіталу, альтернативного банківському кредиту. Нинішній вітчизняний фондовий ринок можна характеризувати як спекулятивний, ризиковий і неефективний з позиції залучення інвестиційних ресурсів в економіку держави. Також значна залежність національного фондового ринку від кон’юнктури, що має місце на світових фінансовому і сировинному ринках, викликає необґрунтоване заниження котирувань цінних паперів українських емітентів, що негативно впливає на рівень довіри з боку діючих та потенційних інвесторів.

Одним з основних чинників негативних процесів в діяльності національного фондового ринку є відставання рівня розвитку його інфраструктури від потреб суб’єктів ринку і реального сектора економіки. Дієва інфраструктура вимагає формування цілісної системи, що створює умови для реалізації повного циклу випуску, зберігання, обігу та погашення цінних паперів, гарантуючи ліквідність, безпеку, оперативність і зниження витрат обігу при операціях з цінними паперами, що вимагає організації належної якості і кількості елементів фондової інфраструктури. Ситуація, що склалася, викликає необхідність формування ефективної системи функціонування фондового ринку, забезпечення стабільних внутрішньоринкових зв’язків і можливості протистояти глобальним макроекономічним погрозам.

Основним викликом українському фондовому ринку в кінці 2008 р. стала світова фінансова криза і її наслідки ми зможемо спостерігати найближчі декілька років. Наслідки кризи позначаються на якості послуг, оскільки конкурентна боротьба ведеться не через розширення спектру послуг і розвитку технологій, а шляхом зниження вартості послуг і спроб нарощувати обсяги діяльності на ринку, що у свою чергу підвищує ризики в інфраструктурному бізнесі. Інфраструктурні організації фондового ринку не схильні до системних ризиків, властивих для фінансових і інвестиційних інститутів, і для прояву слабких місць облікових організацій потрібний якийсь час, проте вже сьогодні можна сказати, що даний сегмент потребує пакету екстрених заходів.

Для кризового періоду властиве зростання кількості шахрайських операцій, боротися з якими сьогодні інфраструктурним організаціям важко через пропуски в нормативній базі і регулювання. Тут учасникам ринку слід приділяти особливу увагу роботі власних служб безпеки, тісно співробітничати з правоохоронними органами, координувати свою діяльність у взаємодії з органами державної влади для формування єдиної позиції і єдиних ініціатив, спрямованих на усунення можливостей незаконних дій з боку кримінальних осіб.

Наступним першочерговим заходом у даному напрямку повинна стати зміна тарифного регулювання. Інфраструктурні організації мають бути орієнтовані на клієнтів і їх тарифи зобов’язані бути прозорими, зрозумілими і передбаченими для споживача послуг.

Ще одним логічним кроком з вдосконалення інфраструктури фондового ринку зобов’язана стати повна або максимально можлива відмова від обміну документами в документарній (паперовій) формі і перехід на електронний документообіг, що працює на єдиних стандартних принципах, використовує загальні механізми шифрування і формати документів, що передаються. Дії в цьому напрямку призведуть до прискорення розрахунків за угодами і суттєво спростять збір і обробку інформації по здійснених операціях.

Однією з основоположних складових інфраструктури фондового ринку виступає обліково-розрахункова система, роздробленість якої сьогодні призводить до того, що ризики і вартість її стає неприйнятними для професійних інвесторів. З цієї причини одним з найважливіших завдань розвитку інфраструктури фондового ринку виступає вдосконалення процедури постачання і обліку прав на цінні папери шляхом організації їх зберігання, легкого доступу до них для переуступлення прав власності за мінімального рівня ризику для законних власників. Виконання цих першочергових завдань підвищить рівень довіри з боку широкого кола інвесторів до національного фондового ринку і оберне рух інвестицій з валютних інструментів у фондові.

Необхідна така модель інфраструктури, в якій би всі інститути працювали на загальну мету капіталізації ринку і підвищення його ліквідності. Для цього потрібний єдиний стратегічний центр розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні, що знаходиться у тісному зв’язку з відповідальним державним органом.

В наш час спостерігається достатньо високий рівень фрагментарності фондового ринку, що виражається в наявності великої кількості його учасників. Станом на 01.01.2010 року здійснювали свою діяльність 10 організаторів торгівлі (фондових бірж), 3 депозитарії, 737 торговців, 337 реєстраторів, 297 зберігачів, 3 саморегулівних організацій [1, 2].

Серед макроекономічних чинників розвитку фондового ринку і його інфраструктури слід виділити такі:

1. Створення умов для зростання реальних доходів населення. Головними стримуючими чинниками участі на ринку приватних інвесторів залишаються малі рівні доходів, що не сприяє прагненню громадян інвестувати, а не витрачати.

2. Створення умов для рівномірного розподілу фінансових потоків усередині країни для стимулювання регіональних фондових ринків і їх інфраструктури.

3. Зниження податкового навантаження на стандартні операції з цінними паперами, що, поза сумнівом, сприятиме активізації фондового ринку.

4. Визначення єдиного порядку і ставки оподаткування різних фінансових інструментів.

5. Перегляд пріоритетів в сфері бюджетної політики у напрямку зростання інвестиційних потоків з боку держави.

6. Вдосконалення заходів щодо захисту інтересів внутрішніх і заохочення довгострокових вкладень зарубіжних інвесторів.

7. Підвищення привабливості фондового ринку через зниження політичних ризиків, комплексу заходів щодо захисту інтересів бізнесу компаній-емітентів.

Запропоновані напрямки розвитку фондового ринку і його інфраструктури здатні дати реальний імпульс для поетапного розвитку і підвищення ефективності фондового ринку України, дозволять змінити спекулятивний характер операцій, що переважають на ньому, і реалізувати його головне призначення, ‑ створити максимальну ефективність обігу інвестиційних ресурсів в економіці держави.

Література:

1. Річні звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2007-2009 роки [Електронний ресурс] / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку // Режим доступу : http://www.ssmsc.gov.ua/ShowPage.aspx?PageID=12

2. Річні звіти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2007-2009 роки [Електронний ресурс] / Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України // Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/742.html

3. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика : навч. посіб. / В.П. Ходаківська, В.В. Беляєв. – К. : ЦУЛ, 2002. – 616 с.

4. Шелудько В.М. Фінансовий ринок : підруч. / Шелудько В.М. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 535 с.