Філіпова Лариса Дмитрівна

Національна металургійна академія

Амортизаційна політика підприємства як інструмент управління формуванням реновацій них ресурсів підприємства

Характерною особливістю основних фондів є тривалий період використання у виробничому процесі, але вони втрачають з часом свою функціональну працездатність і далі мають бути виведені із експлуатації.

Амортизація повинна відшкодовувати кошти, інвестовані у придбання (створення) основних фондів і нематеріальних активів за допомогою поступового перенесення їхньої вартості на собівартість продукції (послуг). Амортизаційна політика підприємства відображає політику держави і базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань, які повинні забезпечувати повне відтворення основних фондів. Амортизаційна політика повинна бути часткою облікової політики підприємства, за допомогою якої підприємства мають право:

- визначати строк корисного використання основних фондів;

- вибирати метод нарахування амортизації;

- обирати форми і напрямки оновлення основних фондів;

- використовувати одночасно різні методи нарахування амортизації;

- визначати стратегію накопичення і використання амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні кошти накопичуються підприємством поступово і використовуються для вкладень в основні фонди не відразу, а в міру накопичення. Сума амортизаційних відшкодувань основних фондів має відбивати їх реальний знос. Саме виходячи з цього повинна бути побудована система нарахування амортизації. Проте  за чинною методологією здійснення бухгалтерського і податкового обліку на підприємствах України система нарахування амортизації побудована за різними принципами і залужить від різних облікових процедур.

Недосконалість амортизаційної політики призвела до виникнення проблеми достовірності оцінки вартості основного капіталу, яка полягає у тому, що відновна вартість (вартість відтворення за сучасних умов) значно відхиляється від ії первісної вартості під впливом цінових чинників та науково-технічного прогресу, який спричиняє прискорення морального зношування основних фондів порівняно із реальним зношуванням. На практиці відновна вартість основних фондів визначається у процесі їх переоцінки. Останні процедури переоцінки відбулись централізовано по країні за станом на 01.01.1972 року. Індексація вартості основних фондів у 1992-1995 роках проводилась на основі застосування індексів цін до укрупнених груп основних фондів, однак ринкові ціни на той момент, за якими відбувався процес оновлення зношених основних фондів були суттєво вищими і мали більш глибоку видову структуру. Внаслідок цього на балансі підприємств за станом на 01.01.1997 року основний капітал мав оцінку, що не відповідала сучасним ринковим цінам.

Ще більший відрив балансової вартості основних фондів від ринкових цін за аналогічними об’єктами стався унаслідок прийняття Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР. Суттєвою хибою чинного порядку нарахування амортизації є встановлення чотирьох груп основних фондів. Створення занадто великих груп основних фондів призводить за певних умов до пере амортизації чи до недоамортизації.

Надмірне спрощення класифікації основних фондів для нарахування амортизації призвело до повного відриву нормативів амортизації від технічного і економічного обґрунтування строків експлуатації основних фондів, що ставить у нерівні економічні умови інноваційні підприємства з різною економічною та технічною структурою основних фондів.

Сучасний облік основних засобів та методи нарахування амортизації для підприємств України регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР.

Реалізація інноваційної моделі розвитку економіки зумовила розв’язання проблем ресурсного забезпечення інноваційної діяльності. Насамперед це стосується аналізу наявності потенційних джерел та механізму фінансування оновлення основних фондів, головним з яких є амортизаційні кошти.  

Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідну норму амортизації до 4-х груп основних фондів. Швидкий моральний знос устаткування в сучасному періоді та необхідність в короткі терміни оновлювати основні фонди прискорює процеси реновації, що впливає на необхідність підвищення норми амортизації, яка має бути економічно обґрунтованою. Амортизаційні відрахування, накопичені методом прискореної амортизації використовуються на виведення з експлуатації застарілого обладнання і заміну його основними фондами на новій технологічний основі.

При розробці амортизаційної політики, як інструмента управління формуванням реновацій них ресурсів, мають враховуватись наступні фактори:

- фізичний і моральний знос основних фондів;

- вплив суми нарахованої амортизації на витрати звітного періоду;

- вплив суми амортизації на собівартість та прибуток діяльності;

- вплив суми амортизації на інтенсивність оновлення основних фондів;

- реальний строк використання об’єкту основних засобів;

- склад, структура основних фондів і темп інфляції.

Врахування вищевказаних факторів дозволить підприємству використати метод нарахування амортизації, який в більшій мірі буде відображати специфіку їхнього використання у виробничому процесі.