Економіка / 14. Економічна теорія

Кірсанова  А. Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства

 ім. Петра Василенка, Україна

 

Час, інформація та енергія – складові окремої економічної категорії „фактор-ресурс”

 

Загальні тенденції і реалії сучасного бізнесу такі, що скорочуються терміни життєвого циклу окремих видів продукції (товарів); за рахунок впровадження нової техніки і прогресивних технологій у виробництво прискорюється оборотність оборотного капіталу; час розглядається як один з найбільш цінних, найдефіцитніших ресурсів.

Характеризуючи час, російський вчений Б.А.Райзберг каже: „Люди в своїй виробничо-економічній діяльності мають у своєму розпорядженні обмежену кількість цього невідновного ресурсу” [3]. В повсякденному житті зустрічається словосполучення „ресурс часу”, в смислі використаний чи не використаний. Ще у 1969 р. доктор фізико-математичних наук К.А.Куліков  писав: „Час, основна (поряд із простором) форма існування матерії...” [5]. У довіднику (енциклопедії) за 2009 р. [4] час визначається як загальна форма буття матерії, що виражає тривалість буття й послідовність зміни станy усіх матеріальних систем і процесів. Тобто, час – це матерія, а матерію вже можна витрачати у буквальному розумінні (як ресурс). До того ж, як і будь-який повноцінний ресурс, час має одиниці виміру. Сучасна наука вимірює час у секундах (с), мілісекундах (10-3 с), мікросекундах (10-6 с), наносекундах (10-9 с), пікосекундах (10-12 с), фемтосекундах (10-15 с), аттосекундах (10-18 с), зептосекундах (10-21 с), йоктосекундах (10-24 с) [2]; хвилинах, годинах, днях, тижднях, місяцях, роках  і  т. д.

Зауважимо, що ретельне вивчення наукових робіт багатьох вітчизняних й іноземних вчених-економістів  дозволило  нам  дійти  до  висновку:  ресурси  – це початкова стадія виробництва, – „вхід”; фактори виробництва – це ресурси вже (і тільки) на стадії виробництва, у „дії” (чи, правильніше, у взаємодії); останньою стадією  виробничого процесу є кінцевий продукт, – „вихід”.  Тобто  фактори виробництва є функціонуючою формою ресурсів.

В економічному аналізі та плануванні використовується також термін „фактори”, – в смислі  умови, параметри, причини, показники, що впливають на економічний процес, визначають його характер і результативність та кількість і якість створюваного економічного продукту [ 5].

Пропонуємо час розглядати як специфічний невідновний ресурс, нарівні з іншими невідновними ресурсами: час не тільки „використовується”, „діє” і „впливає” як фактор, а ще й „витрачається” як ресурс. Наприклад, на збір врожаю ягід малини було виділено загального часу 6 годин (час як ресурс), однак операція була здійснена за 4,5 годин. Отже, було витрачено лише 75% від того самого ресурсу. Корисність (ефект) від використання часу доцільно визначати результативністю, інтенсивністю робіт, що проводилися упродовж відведеного часу. Невикористаний час є резервом часу. Інший приклад: з часом  сума відсотків підприємства по банківському вкладу зростає; для цього підприємства, тому що воно після вкладення грошей не прикладає ніяких зусиль для „нарощування” суми вкладу, час є фактором виробництва, який фактично утворює відсотки. Ефектом для вкладника (від використання факторів виробництва іншого підприємства – банка і, власно, часу як фактору виробництва) є відсотки. Ще один приклад: кажуть, що під дією, або с течією часу відбувається моральне старіння техніки. Тобто, час – це і фактор, і ресурс, узагальнено – „фактор-ресурс”.

Термін „фактор-ресурс” згадується одноразово українським економістом В.Г.Андрійчуком (при розшифруванні позначення вхідного фактору у формулі  розрахунку часткової продуктивності факторів за методом DEA [1]), але жодних пояснень з цього приводу автором не дається.

На наш погляд, матеріальні і нематеріальні (будь-які) речі, які можуть розглядатися в залежності від функціонального стану у якості ресурсу або у якості фактору, за своєю природою є „фактор-ресурсами”, у той час як умови протікання процесів, різні параметри й так звані „рушійні сили” (причини) – це лише „фактори” (впливу) (табл. 1).

Інформація може бути і ресурсом, і фактором впливу, і фактором виробництва, який приймає безпосередню участь у процесі виробництва й формуванні прибутків підприємства. Так, інформація у звуковій формі, якщо вона має, наприклад, позитивний характер та приємна для вуха, сприятливо діє (впливає) на тих, хто її чує. За деякими даними, у корів підвищуються надої молока, якщо їм систематично включати класичну музику. В різного роду інформаційних бюро, рекламних агентствах, на радіостанціях тощо, інформацію можна вважати безпосереднім найголовнішим фактором виробництва. Енергія (води, вітру, Сонця) може бути фактором виробництва у виробництвах з виробітки електроенергії. У рослинництві сонячна енергія у вигляді світла й тепла приймає безпосередню участь у рості сільськогосподарських культур. Процес фотосинтезу у клітинах рослин відбувається тільки на світу. Отже, по аналогії із часом, інформацію та  енергію   також можна відносити до категорії „фактор-ресурс”.

За функціональним станом усі речі (матеріальні і нематеріальні) можна поділити на ресурси і фактори. Щоб визначити, чи є конкретна „річ” ресурсом або фактором, треба у кожному конкретному випадку проаналізувати її за функціональною ознакою (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація факторів

 

За функціональною ознакою (станом)

Ресурси

Фактори

Фактори виробництва

Фактори впливу

Трудові

Праця* :

фізична (робоча) сила, інтелект,

кваліфікація (знання, практичні навички), підприємницькі та ін. здібності  – 

їх якість та використання (дія)

Умови,

параметри

 

Рушійні сили (мотиви: потреби,

страхи, страсті,

інтереси і прагнення;

стимули й т.п. –

як причини)

Земельні**

Земля*:

 

Матеріальні

Капітал* :

- техніка, сировина та матеріали;

 

- гроші, цінні папери й ін.

Фінансові,

інвестиційні

Інформаційні

Інформація

Енергетичні

Енергія

Часові***

Час

Фактор-ресурси

Фактори

За економічною природою

             

*Фактори виробництва за класичним підходом.

*До капіталу можна віднести й землю, труд (у розумінні якості-цінності персоналу); технологію, авторські права (інформацію) тощо.

**Земельні ресурси за своєю природою є матеріальними ресурсами.

***Часові ресурси насправді – це часовий (в однині) ресурс.

 

Таким чином, ресурси підприємства стають факторами виробництва безпосередньо у процесі виробництва, тому, в остаточному підсумку, їх можна називати „фактор-ресурсами”. Ресурси  – це  „пасивна” категорія, а фактори виробництва – „активна” (функціонуюча). У сукупності з умовами, параметрами, рушійними силами (причинами) фактори виробництва утворюють загальну економічну категорію „фактори”. Час, враховуючи, що він має ознаки і фактору, і ресурсу (невідновного), а також енергію та інформацію можна розглядати  як „фактор-ресурси”.

Література:

1.     Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз: монографія / В.Г.Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2005. – 292 с.

2.     Иванов И. Как расщепляют мгновение / И. Иванов ; Ин-т математики СО РАН (Новосибирск), Льежский ун-т (Бельгия) // Открытия и гипотезы. – 2010. – № 4. – С. 2-7.

3.     Курс экономики: учебник / [Райзберг Б.А., Благодатин А.А., Грядовая О.В. и др.] ; под ред. Б.А.Райзберга. – 3-е изд., доп. – М.: Инфра-М, 2001. – 716 с.

4.     Трифонов Е.В. Психофизиология человека. Русско-англо-русская энциклопедия [Электронный ресурс] / Е.В. Трифонов. – 13-е изд. – Спб., 1997-2009. – Режим доступа: http://www.tryphonov.ru/.

5.     Яндекс.Словари. Все энциклопедии и словари русского языка [Электронный ресурс]. – 2001-2010. – Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/.