Мовчан І.В.

Кременчуцький національний університет ім. М.Остроградського

Управління стратегічною стійкістю машинобудівного підприємства в контексті його розвитку

Однією зі специфічних рис сучасних економічних відносин є висока швидкість змін у зовнішньому середовищі підприємства. Це явище накладає все більший відбиток на господарську діяльність та процеси управління підприємством.

Сучасне машинобудівне підприємство, яке функціонує в умовах ринкових відносин, в якості одного із основних факторів забезпечення своєї життєдіяльності, використовує інструмент стратегічного управління, мета якого – забезпечити стратегічну стійкість, тобто формування довгострокової програми дій для досягнення цілей і вирішення завдань з використанням обмеженого обсягу ресурсів.

В умовах конкурентного економічного середовища максимальні можливості машинобудівного підприємства визначаються не максимальними можливостями випуску продукції, а спроможністю підприємства передбачити потенційні зміни в зовнішньому середовищі та готовністю швидко та ефективно реагувати на них.

Для того щоб досягти успіху в забезпеченні стратегічної стійкості, необхідно зрозуміти глибинну структуру підприємства, створити могутній, чітко структурований механізм управління. Адже, з одного боку, підприємство є штучним утворенням, з іншого – частиною природного світу.

У загальному сенсі під стратегічною стійкістю розуміють здатність

підприємства підтримувати зміни стратегії відповідно до цілей організації в

умовах зміни зовнішнього середовища. Як випливає з цього визначення, сфера дії стратегічної стійкості – підсистема стратегічного управління підприємством, і стратегічна стійкість характеризує своєчасність оновлення стратегії.

Зокрема зазначимо, що напрями забезпечення стратегічної стійкості мають

реалізовуватися в контексті прийнятної базової стратегії розвитку підприємства. Зважаючи на це, в межах функціонуючої на підприємстві системи стратегічного управління потрібно оцінювати відповідність стратегічної стійкості підприємства стратегічним напрямам його розвитку з урахуванням ризику втрати стійкості підприємства.

Головні аспекти формування стратегії підприємства слід розглядати з точки зору дії глобальних законів розвитку систем: закону стійкості та закону розвитку.

Закон стійкості притаманний всім організаційним системам, і відповідно до нього машинобудівне підприємство, так само, як і його окремий підрозділ, прагне зберегти себе як єдине ціле, використовуючи для цього весь свій потенціал.

Закон розвитку наголошує, що розвиток підприємства відбувається за своїм життєвим циклом. На відміну від живих організмів, життєвий цикл підприємства може закінчуватися не руйнуванням, а відновленням та реорганізацією.

Дотримуючись закону зростання і розширення, виробничо-економічні системи прагнуть отримати більший, ніж це необхідно, ресурс для забезпечення стійкості. Якщо ж підприємство не встановлює контролю за позитивними зворотними зв’язками, його продукція перестає користуватися попитом, зовнішнє середовище втрачає інтерес до такої системи і воно гине.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що стійке функціонування машинобудівного підприємства обумовлене дією двох протилежних чинників – стабільності та розвитку: стабільний чинник при його абсолютизації може в кінцевому рахунку викликати бюрократизацію і застій; прискорений, непідкріплений достатніми ресурсами розвиток може забезпечити

тільки тимчасовий успіх.

Серед основних інструментів управління стратегічною стійкістю машинобудівного підприємства можна виділити наступні: ефективна система

показників та фінансування.

Застосування ефективної системи показників допомагає визначити існуючі на підприємстві проблеми та зосереджує увагу на факторах, яким слід приділити увагу керівництву для виправлення ситуації. Отже, дана система підвищує швидкість реакції підприємства на зміни у зовнішньому середовищі, тобто посилює стратегічну стійкість підприємства.

Фінансування є одним з найефективніших інструментів управління стратегічним портфелем підприємства. Результатом бюджетування система певних цілеспрямованих стратегій, цілей, завдань, які після трансформації в управлінські рішення стають важелями впливу керівної системи підприємства на керовану.

Отже, в основу побудови системи управління стратегічною стійкістю машинобудівного підприємства повинна бути покладена науково обґрунтована концепція, яка б враховувала особливості діяльності підприємства та його положення на ринку і стан зовнішнього середовища.

Управління стратегічним потенціалом машинобудівного підприємства повинне включати наступні етапи:

1) формування інформаційного забезпечення та виявлення структури стійкості підприємства; 2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища; 3) формування методики діагностики стратегічної стійкості; 4) виявлення синергетичного впливу елементів; 5) формування загальної стратегії; 6) формування системи дій, що дає можливість коригувати визначені цілі; 7) моніторинг стратегічної стійкості в цілому.

Література:

1. Ареф’єва О. В. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи її забезпечення // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №8. – С. 83 - 90.

2. Кучерявый А.В. Стратегическая устойчивость предприятия: понятие и составляющие // Надежность. – 2005. – № 1 – С. 14-18.