Педагогические науки /5. Современные методы преподавания
Беженар І.В.
Дидактико-методичні
особливості використання мовного портфеля
у процесі навчання студентів-філологів англійського писемного мовлення
Обраний Україною курс на євроінтеграцію, сучасні тенденції розвитку
суспільства спричинили необхідність запровадження
єдиної системи опису вимог до володіння сучасними мовами. Один з шляхів вирішення цього завдання Рада Європи вбачає у впровадженні в мовну освіту навчальних закладів усіх
ступенів Європейського Мовного Портфеля (ЄМП) [1], який покликаний забезпечувати типову
сертифікацію рівнів володіння іноземною мовою та окремими компетенціями
відповідно до видів мовленнєвої діяльності (МД). У зв’язку з цим постає питання про пошук шляхів використання
ЄМП у практиці навчання усіх видів МД, англійського писемного мовлення (АПМ)
зокрема. З цією метою ми вирішили укласти портфель
для навчання АПМ, який у перспективі становитиме складову ЄМП для
студентів-філологів. Перспектива його застосування вимагає повної відповідності
ЄМП, що
обумовлює його функції (педагогічна та
звітна), характеристики (універсальність,
послідовність, доступність) та структуру, яка складається з
трьох розділів (Мовний паспорт; Біографія
вивчення АПМ; Досьє).
Для
визначення способів використання мовного портфеля у процесі навчання АПМ
важливим є розгляд дидактичних основ, які забезпечують здійснення цього
процесу. У сучасній вітчизняній та зарубіжній педагогіці портфель розглядається
як форма контролю й оцінювання, засіб навчання, спосіб або метод навчання.
Згідно з ЗЄР [2] специфіка портфеля як форми контролю полягає у тому,
що контроль є інтегрованим в курс та
сприяє певним кумулятивним способом оцінюванню по завершенні курсу. На відміну
від традиційних форм портфель передбачає самооцінку, самоконтроль, самокорекцію
діяльності учіння та сприяє партнерському співробітництву суб’єктів. Ті, хто
навчаються, самостійно та свідомо визначають свої проблеми та працюють над їх
подоланням, звертаючись за консультацією до викладача. Серед обов’язкових умов
запровадження портфеля як форми контролю найчастіше виокремлюються такі: (1)
визначення чітких критеріїв оцінювання окремих продуктів діяльності та портфеля
в цілому як показника рівня досягнень за конкретними стандартами; (2)
окреслення структури й обов’язкових компонентів портфеля; (3) розробка ключових
положень щодо його укладання; (4) систематичність самооцінки результатів,
поточної й рубіжної взаємооцінки (групових обговорень), оцінки викладача
(коментарів, рекомендацій).
Щодо розгляду
портфеля в аспекті засобів навчання,
акценти ставляться на тому, що студент самий вирішує проблему змістового
наповнення у відповідності до обраної структури та з огляду на мету й цілі його
створення. Формування портфеля передбачає: збір та систематизацію за рубриками
/ темами продуктів навчання, супровідних навчальних матеріалів, результатів
якісної оцінки, взаємо- й самооцінки; формулювання власником висновків про
результативність діяльності та визначення перспектив її подальшого розгортання.
Питання про принципи систематизації цих навчальних артефактів, так само, як і
про критерії оцінювання та форми контролю, обговорюються завчасно з викладачем.
Якісна своєрідність цього засобу полягає у тому, що портфель відбиває за
рахунок рефлексивної самооцінки повний діапазон аспектів навчально-пізнавальної
діяльності свого власника, створюючи тим самим середовище для відстеження її результативності та
самокорекції, що обумовлює формування навчальної компетенції та сприяє
ефективнішому засвоєнню предметних знань.
Портфель
також характеризується авторами [3,
4] як один з
методів, що реалізує особистісно-діяльнісний й компетентісний підходи до
навчання. Він ґрунтується на використанні студентом досвіду власної
навчально-пізнавальної діяльності та функціонує у процесі її здійснення.
Ефективність його запровадження обумовлюється тим, що він має бути органічно
включеним в освітній процес та відбивати індивідуальні цілі навчання. Однією з
основних характеристик портфеля є організація навчально-пізнавальної діяльності
студентів за етапами: (1) цілепокладання й планування; (2) виконання завдань,
їх накопичення; (3) самооцінка й самокорекція діяльності. Головною
характеристикою портфеля є те, що він ґрунтується на способі організації
навчально-пізнавальної діяльності студентів, який спрямований на формування у
них умінь самооцінки та самоконтролю.
Використання
портфеля за будь-яких умов впливає на процес організації навчання, змінює
характер та процедуру як оцінювальної, так і навчальної діяльності в цілому.
Портфель органічно об’єднує усі три складові процесу навчання – викладання,
учіння й оцінювання. Усі дидактичні можливості
цього явища інтегруються та розкриваються найбільш повно при застосуванні
портфеля як способу організації навчання. Портфель дозволяє визначати,
корегувати й контролювати індивідуальні освітні траєкторії кожного студента;
здійснювати оцінювання на основі самооцінки; формувати вміння самооцінки,
самоконтролю й самокорекції; об’єднувати кількісну й якісну оцінку; розвивати
навчальну компетенцію; заохочувати творчість і самостійність; поглиблювати
пізнавальний інтерес і мотивацію.
Література:
1.
Европейский Языковой Портфель: предложения по разработке / [И. Крист, Ф.
Дебюзер, А. Добсон и др.; пер. с англ. Е.Н. Гром, Н.Г. Соколовой, Е.В.
Смирновой]. — М.: Еврошкола, 1998. — 155 с.
2.
Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення,
викладання, оцінювання / [пер. з англ. О.М. Шерстюк ; наук. ред. С.Ю.
Ніколаєва]. — К.: Ленвіт, 2003. — 273 с.
3.
Загвоздкин В.К. Портфолио в учебном процессе / В.К. Загвоздкин // Вопросы образования. — 2004. — № 2. —
С. 251—259.
4.
Полат Е.С. Портфель ученика / Е.С. Полат // Иностранные языки в
школе. — 2002. — №1. — С. 22—27.