Филологические науки/ 6.Актуальные проблемы перевода.

Доцент, к. філол. наук Насалевич Т.В., студентка 5-го курсу Васюкова Т.М.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФІНІТИВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ ТА РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ У РОМАНІ Д.Д.СЕЛІНДЖЕРА “THE CATCHER IN THE RYE”

Ми досліджували переклади роману, які здійснювали О.Логвиненко українською мовою та Р. Райт-Ковальова російською мовою.

Інфінітив має багатий арсенал лексичних і синтаксичних стилістичних засобів художньої зображальності. Функціонування інфінітива в художній літературі здобуває своє стилістичне значення, украй мінливе й різноманітне. Теоретичне осмислення образного вживання інфінітива як функціонально-стилістичного прийому організації мови привертає особливу увагу. Важливо відзначити, що стилістичне явище виникає в самому процесі реалізації інфінітива, в акті мовлення, а стилістичну функцію інфінітив здобуває в конкретній комбінації з іншими мовними засобами в межах того або іншого функціонального прояву .

І.Д.Карамишева зазначає, що «кількість форм інфінітиву і можливості їх використання в обох мовах відрізняються, що призводить до певних труднощів під час перекладу. Культура мови перекладу залежить від багатьох чинників. Насамперед від уміння відібрати у мовній скарбниці найбільш точні лексичні, фразеологічні елементи та граматичні відповідники. Тільки глибоке знання теми мови оригіналу і мови, якою робиться переклад, забезпечать реалістичне відтворення всього художнього тексту» [2, с. 43].

В. О. Алексєєва зазначає, що «інфінітив як форма дієслова відрізняється більшим діапазоном різних відтінків і різновидів свого функціонального прояву. Англійські граматичні конструкції з інфінітивом несуть значне стилістичне навантаження, саме тому під час перекладу слід враховувати цей факт, щоб точніше передати текст рідною мовою» [1, с.136].

Якщо звертатись до наявних у перекладознавстві засобів передачі інфінитивних конструкцій, то Н.П.Миронюк зазначає, що «не завжди українські відповідники, передбачені перекладознавчою практикою, здатні відтворити стилістичні відтінки англійських інфінітивних зворотів. З огляду на це перекладач звертається до інших засобів та прийомів, що можуть адекватно відтворити і стилістичні особливості, і зміст того чи іншого речення, яке містить інфінітивну конструкцію» [4, с. 30].

Загалом під час розгляду перекладу О.Логвиненка було помічено схильність цього перекладача до емоційності вислову. Російський переклад більш точно відтворює англійське речення, але він поступається українському через нестачу емоційного забарвлення. Р. Райт-Ковальова, таким чином, ніби наближає своїм перекладом читача до оригіналу, але водночас не копіює його. Так, у наступному прикладі:

If you really want to hear about it, the first thing you'll probably want to know is where I was born, an what my lousy childhood was like, and how my parents were occupied, and all that David Copperfield kind of crap, but I don't feel like going into it, if you want to know the truth [6, с. 5].

Якщо ви справді надумали читати цю історію, то насамперед вам, мабуть, захочеться довідатись, де я з'явився на світ божий, як минало моє безголове дитинство, що робили мої батько й мати, поки мене ще і в проекті не було,- одне слово, всю оту муру в дусі Девіда Копперфілда [3, с. 4].

Если вам на самом деле хочется услышать эту историю, вы, наверно, прежде всего, захотите узнать, где я родился, как провел свое детство, что делали мои родители до моего рождения, – словом, всю эту давидкопперфилдовскую муть [5, с. 4]

ми бачимо, що інфінітиву to hear відповідає у тексті перекладу український інфінітив читати та російський услышать; але інфінітив to know обох мовах перекладено точно – довідатись, узнать.

Тепер розглянемо приклад, де автор використовує об’єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction):

I wanted no one to take notice of me, so that I could observe these famous creatures at my ease and listen to the clever things they said [7, с. 56].

О, як мені хотілось залишитись непоміченим; прагнув, стушувавшись, спостерігати знаменитості та слухати їхню мудру мову [3, с. 58].

Мне хотелось остаться незамеченным, чтобы спокойно наблюдать за этими великими людьми, спокойно слушать их умные речи [5, с. 56].

У даному прикладі особливий інтерес становить його переклад саме українською мовою. Загалом можна було перекласти з використанням правил, притаманних перекладу таких конструкцій (Я не хотів, щоб на мене звертали увагу…), але в цьому випадку було б складно уникнути громіздкості речення, тому що за зворотом слідує підрядне речення (щоб спостерігати за …). Таким чином, під час перекладу О.Логвиненко вдається до смислового розвитку: небажання оповідача бути поміченим він передає дією, до якої той мав вдатися, аби ніхто не звернув на нього уваги – він стушувався, тобто ніби розчинився у натовпі. Використовуючи саме таку лексико-семантичну трансформацію, перекладачеві вдається зробити переклад лаконічним, емоційним, зрозумілим читачеві і водночас адекватним. Ми бачимо, що переклад О.Логвиненка більш яскраво передає стан збентеження, в якому знаходився головний герой, але переклад Р. Райт-Ковальової є більш інтонаційно близьким до оригіналу.

Особливе значення представляє функціонування інфінітива в складі конструкції Complex Subject. Використання дієслів to seem, to happen, to chance відрізняється особливою суб'єктивною експресією. Розглянемо такий приклад:

Everyone seemed to be talking, and I, sitting in silence, felt awkward [6, с. 76].

Навколо точилися жваві балачки, тільки я сидів похнюплено …[3, с. 77].

Все оживленно болтали, и я, молча сидевший в сторонке, чувствовал себя прескверно, … [5, с. 77].

На перший погляд, інфінітивна конструкція в даному реченні є стилістично нейтральною, але при розгляді вставних членів конструкції можна виявити її зближення з модальними дієсловами, що виражають нереальність дії, можливість, непевність і інші суб'єктивно-модальні значення, що саме по собі вже є експресивним. В даному реченні суб'єктивно-оцінна модальність ускладнюється антитезою (be talkіng – sіttіng іn sіlence), а також використанням форми Contіnuous Іnfіnіtіve Actіve, яка бере на себе функцію вираження суб'єктивної експресії. За такої емоційно-експресивної актуалізації подія зображується так, немов би відбувається на очах читача, підкреслюється інтенсивність, тривалість дії. Цікавим є те, що жоден переклад не передає відтінку невпевненості, що створюється за допомогою дієслівного члена конструкції to seem. Якби переклад був здійснений за правилами, то ми б побачили у стані герою ще одну рису – невпевненість: Здавалося, що всі розмовляли, а я сидів мовчки, почував себе досить незручно.

Крім того, слід зазначити, що в українському перекладі не так явно виражена антитеза – всі говорили – я мовчав. Але незважаючи на вказані недоліки, слід зауважити, що обидва переклади є досить вдалими.

Тепер розглянемо сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases). Спершу пригадаємо, що сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби. У романі ми бачимо наступний приклад:

I did not know what to dо [6, с. 23].

Я вагався [3, с. 24].

Одним словом, я находился в полной растерянности [5, с. 23].

У даному прикладі ми бачимо, що для перекладу речення оригіналу не було використано зазначених засобів. За правилами переклад мав бути таким: Я не знав, що робити.

Р.Райт-Ковальова для перекладу цього речення вдавалась до компресії речення. У перекладі маємо, таким чином, просте речення замість складнопідрядного. Такий вибір перекладача обумовлено контекстом. В уривку, який містить дане речення, йдеться про те, що оповідач має бажання завітати до свого улюбленого вчителя, проте розуміє, що схибив перед ним. Він постає перед вибором, але не знає, як вчинити, тому й вагається. Тобто бачимо, що переклад є цілком адекватним і гармонійно вписується до контексту.

Щодо перекладу О.Логвиненка, то тут ми бачимо, що він також вдався до модуляції, але в його перекладі ми бачимо більшу емоційність вислову. Згідно з перекладом герой зовсім розгубився. Такого висновку можна дійти виходячи з того, що оповідач досить довго розмірковував стосовно того, чи варто йому йти, але так і не дійшов висновку. Однак, на наш погляд, таке перебільшення було зайвим, бо при прочитанні оригіналу, слова автора не справляють того ж враження цілковитої розгубленості. Отже можемо зробити висновок, що такий переклад став наслідком суб’єктивного сприйняття перекладача.

Таким чином, окрім встановлених засобів перекладу, існує можливість використання й інших трансформацій для передачі досліджуваних конструкцій. Але водночас уникання цих засобів іноді призводить до часткової втрати або викривлення змісту. З іншого боку, іноді використання загальноприйнятих правил є недоречним і порушує стилістичну єдність тексту. Тож можемо зазначити, що неабияку роль під час перекладу грає контекст і стилістичне забарвлення тексту, і вже від них залежить вибір засобів перекладу. Для адекватної передачі досліджуваних конструкцій, наряду з підрядними реченнями або іншими граматичними засобами широко використовуються лексичні та лексико-граматичні засоби.

Література:

1. Алексеева В. А. Функционирование неличных форм глагола в различных стилях речи. – М.: Цитадель, 2000. – 319 с.

2. Карамишева І. Д. Структурні та функціональні особливості предикації в сучасній англійській мові. – К.: Київ. нац. лінгв. ун-т, 2005. – 190 с.

3. Логвиненко О.П. Над прірвою у житі. – К.: Молодь, 1984. – 272 с.

4. Миронюк Н. П. Про культуру українського слова в художніх перекладах з англійської мови//Теорія і практика перекладу. – К.: Вища школа, 2006.–С.1–47.

5. Райт-Ковальова Р. Над пропастью во ржи. – М.: Академия, 1987. – 342 с.

6. Salinger J.D. The Catcher in the Rye. - New York: Brown and Company, 1951. – 276 р.