Филологические науки/

3.Теоретические и методологические проблемы исследования языка

К.філол.н. Мацкуляк Ю.Й.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Основні параметри сполучуваності компонентів у складі композитів

Потреба в новому найменуванні, яка народжується в суспільному середовищі, зумовлює пошук засобів вираження необхідного поняття через лексичну систему. Потенціальна неповнота, відкритість лексичної системи, пов’язана, у свою чергу, з безкінечністю процесу людського пізнання, робить принципово можливою появу в мові нових лексичних одиниць [3, с. 18].

Одним із найбільш продуктивних способів розширення словникового складу вважається створення нових слів на основі вже існуючих у мові засобів. Тобто утворенню нових слів, і, таким чином, розбудові словника мови, слугують словотвірні процеси, які відбуваються за певними структурними правилами при застосуванні уже існуючих лексичних одиниць певної мови.

Завдання словотвірної теорії – дослідити структуру та організацію мовної системи, що лежить в основі утворення нових слів [6], тобто класифікувати використані під час утворення слів мовні засоби, описати структурні типи та моделі, а також семантичні аспекти словотвірних процесів [4].

Не зважаючи на велику кількість робіт зі словотвору на матеріалі німецької мови, дослідження функціонування моделей складних конструкцій у різних стилях за допомогою лінгвостатистичних методів не проводилися. Поза увагою науковців залишилися семантичні особливості та сполучувальні властивості компонентів найбільш продуктивних словотвірних моделей – детермінативних (означальних) іменників з іменником, прикметником та дієсловом у ролі означального слова (детермінанта).

Саме такі одиниці – 7 406 лексем з моделлю N + N (напр.: Augenblick, Bürgermeister, Lösungsmittel, Tatsache, Bahnhof), 703 лексеми з моделлю A + N (напр.: Großvater, Sozialdemokrat, Deutschland, Frühjahr, Rohstoff), 795 лексем з моделлю V + N (напр.: Denkmal, Schreibtisch, Fahrrad, Nähmaschine, Pellkartoffel) – дібрані шляхом суцільної вибірки з текстів трьох функціональних стилів (художнього, публіцистичного та наукового) [5], послужили об’єктом нашого дослідження.

Сполучуваність компонентів, з яких складається іменник-композит, можна охарактеризувати за декількома параметрами. До найважливіших з них належать, з нашої точки зору, такі як широта та селективність сполучуваності, її інтенсивність та кількість стабільних зв’язків.

1. Широта / селективність сполучуваності. У нашому дослідженні виділено 34 підкласи іменників [5], які можуть виступати в ролі детермінанта або детерміната. Отже, загальна кількість потенційних сполук, яку можуть утворити ці підкласи, становить 34 * 34 = 1156. Однак, емпіричні дані засвідчують, що далеко не всі можливі утворення зафіксовані в реальних сполученнях, у нашому випадку – 943. Тому, схарактеризувати цю властивість слід параметром, який умовно можна назвати „широтою сполучуваності”. Для семантичних моделей у конструкції N + N ця величина дорівнює 943 / 1156 = 0,8. Протилежне поняття, яке характеризує „розмах” сполучуваності, є її вибірковість або селективність. Чим більше сполук зафіксовано для даної моделі, тим нижчий ступінь селективності, й навпаки. Для моделей у конструкції N + N селективність можна виміряти кількістю незафіксованих одиниць – 213 / 1156 = 0,2.

Як показують проведені розрахунки, найбільша широта та найменша селективність сполучуваності характерні для моделі N + N (широта – 0,8, селективність – 0,2), а найменша широта та найбільший ступінь селективності має модель V + N (широта – 0,4, селективність – 0,6). Модель А + N характеризується „середнім” ступенем широти та селективності (по 0,5).

2. Інтенсивність сполучуваності можна виміряти за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості Чупрова К () [2, с. 90], який, в свою чергу, може бути знайдений за допомогою критерію хі-квадрат (χ²) () [2, с. 88]. Чим більша величина коефіцієнта К, тим сильніший зв’язок між компонентами складного слова. Отже, інтенсивність – це сила зв’язку між компонентами.

3. Кількість стабільних зв’язків підкласу. Не всі зафіксовані зв’язки між компонентами перевищують за своїм кількісним показником деяку теоретично очікувану величину. Наприклад, семантичну модель, у якій дієслова обробки предмету сполучаються з іменниками на позначення предметів та інструментів, зафіксовано в художніх текстах 29 разів. Спеціальні розрахунки показують, що ця емпірична величина не суттєво відрізняється від теоретичної (розрахованої) величини (21,2). І навпаки, в деяких випадках різниця між емпіричною та теоретичною величиною є суттєвою, наприклад, дієслова розташування з іменниками, що позначають будинки та споруди (фактично зафіксовано 11 іменників, а теоретично очікувані – 2). Це можна встановити за допомогою вищезазначеного критерію χ², де саме вживаються поняття „теоретично очікувані” та „емпіричні” величини. Зв’язки, для яких χ² перевищує критичну величину 3,84, називаємо, слідом за Л. Бистровою, стабільними [1]. Кількість стабільних зв’язків у кожного підкласу може бути неоднаковою.

Проведений аналіз виявив низку особливостей в утворенні семантичних моделей з конструкцією N + N. Так, 17 ЛСП іменників-детермінатів мають тенденцію до утворення семантичних моделей (з найсильнішим стабільним зв’язком) з іменниками-детермінантами тих же ЛСП. У цьому випадку можна говорити про певну закритість цих підкласів. Інші ж ЛСП навпаки демонструють „відкритість” і поєднуються найсильнішим зв’язком з відмінними ЛСП. У цьому ж випадку другий компонент переважно позначає абстрактні поняття. Отже, можна зробити висновок, що іменники на позначення абстрактних понять є більш відкритими в плані семантичного сполучення в межах складних слів та більш активними учасниками словотвірних процесів. У цілому для сполучуваності лексичних компонентів у складі композитів характерний високий ступінь конгруентності.

Найбільш продуктивними підкласами щодо кількості стабільних зв’язків є ЛСП детермінатів на позначення осіб (напр.: Arbeiter, Mann, Gott,), параметрів та ознак предметів (напр.: Wert, Rasse, Ordnung), мови та мовлення (напр.: Zeitung, Kommando, Ausdruck), поведінки та вчинків (напр.: Krieg, Kampf, Hilfe), а також тварин (напр.: Fisch, Hund, Löwe).

Огляд семантичних моделей у конструкції A + N засвідчив, що більш характерними для неї є сполучення прикметників з іменниками на позначення конкретних понять. Найбільшу кількість стабільних зв’язків між компонентами виявляють ЛСП „Речовини та матеріали” та ЛСП „Мова, мовлення”. Найбільш характерними для цих конструкцій є прикметники, що позначають фізичні якості та місце.

Найсильніша міра зв’язку між компонентами характеризує семантичні моделі ЛСП прикметників „Належність” + ЛСП іменників „Держава, її атрибути” (напр.: Sozialdemokratie, Nationalimperialismus), ЛСП прикметників „Фізичні якості” + ЛСП іменників „Рослини” (напр.: Sauerampfer, Weißdorn, Rotklee), ЛСП прикметників „Стан” + ЛСП іменників „Речовини та матеріали” (напр.: Rohgas, Hartgestein, Reinkautschuk), ЛСП прикметників „Порівняльні характеристики” + ЛСП іменників „Параметри та ознаки предмета” (напр.: Relativgeschwindigkeit, Gleichgewicht, Hybridsorte).

У структурній моделі V + N найбільшою кількістю зв’язків серед іменників-детермінатів володіють одиниці, що позначають простір і місце, а також предмети та інструменти. Найсильніші зв’язки характеризують ЛСП „Будинки та споруди”, ЛСП „Діяльність, дія”, ЛСП „Збірні назви людей, організації”. Велику кількість стабільних зв’язків виявили дієслова руху (напр.: fahren, drehen, laufen), обробки предмету (напр.: heizen, räuchern, messen) та фізіологічних дій (напр.: schlafen, essen, speisen).

На рівні семантичних моделей найсильніший зв’язок характерний для ЛСП дієслів „Розташування” + ЛСП іменників „Будинки та споруди” (напр.: Wohnbarack, Wartehalle, Stehquartier), ЛСП дієслів „Звучання та комунікація” + ЛСП іменників „Мова, мовлення” (напр.: Lobrede, Streitschrift, Schimpfwort), ЛСП дієслів „Передача та отримання” + ЛСП іменників „Збірні назви людей, організації” (напр.: Tauschgeschäft, Mietpartei, Sparverein), ЛСП дієслів „Фізіологічна дія” + ЛСП іменників „Психічна сфера” (напр.: Eßfreude, Schlafgewohnheit, Trinksucht) та ЛСП дієслів „Сенсорне сприйняття” + ЛСП іменників „Діяльність, дія” (напр.: Stinkbau, Riecheinrichtung, Lauschoperation).

Література:

1. Бистрова Л.В. Вивчення синтагматичних зв’язків слів за допомогою статистичних методів / Бистрова Л.В. // Мовознавство. – 1978. – № 4. – С. 44-47.

2. Левицкий В.В. Квантитативные методы в лингвистике / В.В. Левицкий. – Черновцы : Рута, 2004. – 190 с.

3. Янценецкая М.Н. Семантические вопросы теории словообразования / Янценецкая М.Н. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1979. – 242 с.

4. Bußmann H. Lexikon der Sprachwissenschaft / H. Bußmann. – Stuttgart : Kröner, 1990. – 904 S.

5. Lewizkij V. Semantische Kombinierbarkeit von Komponenten in der Struktur der deutschen Komposita / Viktor Lewizkij, Yuliya Matskulyak // Glottometrics. – 2009. – № 19. – S. 14–41.

6. Olsen S. Zur Stellung der Wortbildung in der Grammatik – Drei Theorien der Affigierung / S. Olsen // Papiere zur Linguistik 40. – 1989. – S. 3-22.