Студент Зеляк А. М., к. пед. н., Тепла О. М

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Словотвірні можливості української мови та їх реалізація в технічній термінології

Для термінологізації певного поняття необхідно вичленувати денотат з реальної дійсності, співвіднести у свідомості з певним об’єктом, тобто приписати йому дефініцію. Є два різновиди термінологізації понять. Перший стосується термінологізації загальновживаних слів, коли до наукового обігу залучаються уже пізнані людиною денотати, але виникає потреба уточнити, конкретизувати цей денотат. При цьому частина семантики слова нівелюється або свідомо відкидається. Звідси реальна семантична насиченість терміна та загальновживаного слова. Загальновживане слово буває багатозначним, а термін утворюється на основі одного із цих значень. Технічна термінологія має численну групу термінів, які утворилися шляхом семантичного перенесення: ріжок, коліно, щока, павук, собачка, хвіст, чашечка, зуб, палець, підошва, волосина.

Інший спосіб термінологізації пов'язаний із приписуванням дефініцій абстрактним поняттям, які вживаються суто в наукових текстах. Для творення їх застосовують афікси іншомовного походження, які конкретизують значення твірного слова: дисиміляція, індуктивність, електростатика, реверсивність, магнетизм.

Як і в кожній мові, одним із найефективніших прийомів поповнення термінологічної лексики української мови є суфіксальне словотворення. Словотворення здійснюється з допомогою словотвірних засобів і залежно від їх характеру поділяється на слово породження (коли в акті творення похідного слова використовують афіксацію), осново складання і словоскладання, абревіацію (коли похідні виникають внаслідок скорочення слів), конверсію (при переході слів з однієї частини мови в іншу). Завдяки словотворенню забезпечується безперервність мови в часі, задовольняються потреби її носіїв у позначенні нових реалій, регулюється співіснування непохідних і похідних, старих і нових слів. Воно, забезпечуючи процес номінації, служить збереженню і поповненню словникового складу мови.

Суфіксальне словотворення назв технічних та наукових понять – це один із словотворчих класів іменникового суфіксального словотвору, який в основі є спільним для всіх слов’янських мов. Як відомо, більшість слів в українській мові твориться морфологічним способом. У ньому чільне місце посідає афіксація, тобто деривація з допомогою афіксальних морфем: префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно, постфіксів, флексій.

Оскільки афікс зажди включає термін у певну матрицю системи, тому його семантичне навантаження конкретніше і чіткіше, ніж у загальнолітературній мові. Саме в морфологічній структурі слова-терміна, утвореного шляхом афіксації, органічно закладені основи структурної систематизації, які мають першочергове значення для термінології [3].

Наділяючи терміни, до складу яких вони входять, єдиним значенням або відтінком значень, афікси тим самим виконують семантичну функцію. У творенні термінів беруть усть не всі афікси, а лише окремі, серед яких поширеними є такі: -нн(а), -ізм, цій(а), -ість, -ач, нульовий суфікс тощо.

Семантика термінів, утворених з допомогою нульового суфікса, полягає у тому, що вони можуть позначати:

- процес: зсув «деформація пружного тіла, за якої шари зсуваються, переміщаються відносно один одного» , опір «протистояння матеріалів впливам та дії зовнішніх сил», згин «гнучи, надавати чомусь форми дуги чи зигзага або складати під кутом», згин «згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, шматки від чого-небудь», поділ «ділити що-небудь на частини», розтяг «сильно натягаючи, робити довшим, ширшим, більшим за розміром;

- предмет або інструмент, результат дії: блок «простий механізм для підняття важких предметів, що має форму колеса (на осі) з жолобом, через яке перекинуто ланцюг, канат і т. ін.», клин «загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь», бур «інструмент для буріння свердловин у ґрунті та різних гірських породах», провід «елемент з’єднання зв’язку електричних пристроїв, приладів, вузлів»;

- одиничний акт якоїсь дії: оберт, пуск, виклик, дотик.

Суфікс -нн(а) має словотвірне значення «опредметнена дія», за його допомогою творяться терміни на позначення процесу: розтягання – «дія за значенням розтягати», зміцнення «дія за значенням зміцнити», подрібнення «дія за значенням подрібнювати».

Частовживаним засобом творення термінологічної назви є іншомовні суфікси: -цій(а), -ацій(а), -изацій(а), -ізацій(а): електронізація – «впровадження електронних пристроїв у різні сфери виробничої діяльності», герметизація – «дія за значенням герметизувати», іонізація – «перетворення електрично нейтральних частинок середовища в електрично заряджені».

У творенні технічної термінології використовуються значно ширше і різноманітніше коло термінотворчих засобів, ніж у загальнолітературній мові. На думку В. Даниленко [1], для технічного термінотворення характерні такі основні тенденції:

- зростання продуктивності ряду моделей, які обслуговують основні категорії найменувань (процеси, предмети. Особи, абстрактні поняття тощо);

- збільшення регулярності словотвірних моделей;

- посилення спеціалізації словотвірних засобів для вираження певних значень.

Названі три тенденції взаємодіють між собою й зумовлюють одна одну. У цих же напрямах в основному розвивається і термінологічний словотвір.

Література:

1. Даниленко В. П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. – М.: Наука. 1977. – 246 с.

2. Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. – К.: КМ Academia, 2000. – 218 с.

3. Панько Т. І. Від терміна до системи. – Л.: Вища школа, 1979. – 146 с.