Студентка Лукоянова Ю. Ф, к. пед. н., Тепла О. М

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Розмежування наукових понять з допомогою системи дериваційних засобів

Мова науки і техніки потребує лаконічності, поняттєвої точності й однозначності термінологічних одиниць у межах однієї галузі знань. Упорядкування терміносистеми української мови безпосередньо залежить від вирішення проблеми семантики терміна.

Семантичні дослідження термінології звертаються зазвичай до вивчення визначень (дефініцій) понять, виражених термінами, які найбільш природним і очевидним способом фіксують змістовий бік терміна. Визначення терміна фіксують значною мірою відношення між відповідними термінологічними поняттями і власне термінами, відношення, що їх можна розглядати як важливі поняттєві складники змістової структури певної галузі, до якої входять ці терміни:

1) дефініції і лише вони є формальним показником перетворення мовної одиниці на термін;

2) термінологічне визначення є єдиним порівняно надійним «знаковим закріплювачем» поняттєвого змісту терміна;

3) термінологічні дефініції обмежені, як правило, словниковою довжиною і мають у тексті досить чітко виражені межі: показники початку і кінця;

4) сам текст визначення має низку важливих якостей, яких можуть не мати інші фрагменти тексту, а саме: інформаційна насиченість і стилістична нейтральність, поняттєва завантаженість кожного повнозначного слова, лаконічність, типовість ознак для певної тематичної галузі [1].

При такому підході дефініції термінів є безперечно цікавим об’єктом для вирішення завдань, що стосуються поняттєвого аналізу й оброблення термінів, завдань подачі знань.

Значення терміна, як і значення будь-якої лексичної одиниці, – продукт розумової діяльності людини, воно пов’язане з редукцією інформації людською свідомістю. Проте семантика терміна має свою специфіку порівняно з лексичним значенням загальновживаних слів.

Лексичне значення слова і лексичне значення терміна – це поняття різноаспектні; лексичне значення терміна – це і є визначення поняття, та дефініція, яка йому приписується в певній термінологічній системі. Релевантною ознакою кожного терміна є його співвіднесеність із науковим поняттям у межах конкретної наукової галузі. Поняття, співвіднесене з іншими поняттями цієї самої наукової галузі, є елементом системи понять, а отже, термін, взаємопов’язаний з іншими термінами, є елементом терміносистеми, тому значення кожного окремого терміна узгоджене зі значеннями інших термінів цієї самої системи. Співвіднесеність із науковим поняттям зумовлює диференційні особливості терміна, і це передусім стосується його значення.

Значення терміна виражається вербально. Стисле визначення наукового поняття, яке відображає істотні ознаки предмета чи явища (тобто дефініція), містить суттєві семантичні компоненти, істотні ознаки конкретного наукового поняття. Дефініція встановлює значення терміна, формулюючи в стислій формі основний зміст поняття, з’ясовує його зв’язки з іншими поняттями, тобто місце в системі понять певної галузі знання, строго визначає межі поняття.

Отже, у термінологічному значенні відображено основні, вагомі на сучасному етапі розвитку науки і техніки ознаки конкретного наукового поняття. Термінологічне значення встановлюється внаслідок свідомої домовленості, і його обсяг досить повно відбивається у словесному вираженні (дефініції) поняття в термінологічних словниках.

Термінологізація загальновживаних слів зумовлює виникнення нових переносних значень, які розвиваються на основі сем, набутих словами внаслідок приписування їх дефініцій чи висунутих у процесі термінологізації на перший план – виділених, акцентованих, актуалізованих у смисловій структурі. Водночас із проникненням загальновживаної лексики в термінологічну і збагаченням загальновживаною лексикою складу мови термінологічною лексикою спостерігається явище повторної метафоризації, якому передує де метафоризація термінів. Семантична еволюція такого роду полягає в тому, що первинне, засвідчене літературними джерелами слово з побутовим значенням шляхом спеціалізації переходить у термінологічну систему з новим значенням. Певний час відчувається зв'язок терміна з вихідним значенням, але з часом він послаблюється, а згодом може бути взагалі втраченим. Переносність слова не сприймається. Спеціалізоване слово утверджується в терміносистемі. Наприклад, слово ланцюг має значення «ряд металевих кілець, послідовно з’єднаних одне з одним». У технічній термінології означена лексема вживається із значенням «безперервний, послідовний ряд подій, міркувань»; «устаткування, що складається із поєднаних між собою елементів, які утворюють безперервну лінію»: ланцюг альтернувальний, ланцюг буксирний, ланцюг вантажний, ланцюг гальмівний, ланцюг живлення, ланцюг кінематичний, ланцюг стрічковий.

Результат закріплення певного поняття в терміні дає змогу йому стати одиницею мови; на нього поширюються всі закони цієї мови. Вадливість терміна як одиниці мови якраз і полягає в тому, що назване ним поняття зіставляється із загальновживаним словом. Таке зіставлення можливе завдяки предметному значенню терміна. Найпростіший тип зв’язків поняття і значення слова виявляється у термінах: лексичне значення слова тут цілком вичерпується логіко-категоріальним елементом змісту слова – його поняттям.

Отже, семантична основа поняття складається з єдності багатоманітних і потрібних характеристик термінологічної одиниці. Номінативне значення терміна тісно пов’язане з його семантичною природою.

Література:

1. Сучасна українська мова. Лексика і фразеологія /За заг. ред. акад. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973. – 440 с.

2. Шелов С. Д. Построение терминологической базы знаний и анализ понятийной структуры терминологии // Научно-техническая информация. – Серия 2. Информационніе процессі и системі. М, 1998. - №5. – С.1-8.