Студент Степанюк Ю. С., к. пед. н., Тепла О. М

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Антонімічні відношення в технічній термінології

Лінгвістичний аспект дослідження антонімії в українській технічній термінології передбачає аналіз семантичної структури термінологічних одиниць. Компонентний аналіз засвідчує: у термінів-антонімів, як і в антонімічних слів загальновживаної лексики, схожі семантичні структури, оскільки компонентний склад кожної із протиставлюваних термінологічних одиниць має інваріантну основу (спільну для цих антонімів родову сему), а також відмінну видову сему. За кількістю відмінних сем виділяємо в термінології семантично прості і семантично складні антоніми. Семантично прості терміни протиставляються за одною семою: аерація – деаерація; гребля однорідна – гребля неоднорідна; передавання паралельне – передавання послідовне. Семантично складні терміни-антоніми протиставляються за двома семами: послідовний інтерфейс – паралельний інтерфейс; позитивне зображення – негативне зображення. Так, позитивне зображення – це таке, світлі частини якого відповідають світлим предметам, а темні – темним, а негативне зображення – це таке, світлі частини якого відповідають темним предметам, а темні – світлим.

Ознаками термінів-антонімів в технічній термінології є такі: наявність у семантичних структурах термінів як спільних, так і протиставлюваних відмінних сем; регулярність протиставлення антонімів у мовленні, що спричиняє виникнення асоціативних зв’язків у людській свідомості, коли ці одиниці розглядають поза контекстом; можливість поєднуватися з тими самими термінологічними одиницями.

Встановлено, що антонімічні відношення в технічній термінології можуть виникати між термінами майже всіх семантичних розрядів:

1) назви машин, пристроїв, деталей тощо: макроасемблер – мікроасемблер, підшипник рознімний – підшипник нерознімний, шифратор - дешифратор;

2) назви виробничих дій і процесів: автозавантаження – авторозвантаження, одношарове зварювання – багатошарове зварювання;

3) назви властивостей, якостей предметів, явищ, процесів технічної сфери та назви станів: великопористий – дрібнопористий, водопроникність – водонепроникність, рівновага стійка – рівновага нестійка;

4) назви режимів, способів і методів виконання виробничих дій та процесів: високотемпературний режим – низькотемпературний режим, метод руйнівного контролю – метод неруйнівного контролю, одно канальний радіозв’язок – багатоканальний радіозв’язок;

5) назви речовин, матеріалів, які застосовуються в технічній галузі: діелектрики полярні – діелектрики неполярні, емульгатори - деемульгатори;

6) назви величин: абсолютна вологість газу – відносна вологість газу, величина інтенсивна – величина екстенсивна, в’язкість статична – в’язкість динамічна.

Щодо назв машин, пристроїв тощо, то антонімами є не всі терміни цієї категорії, а лише ті, назви яких: а) або зумовлені локальною (розташуванням цих пристроїв, їх деталей) чи іншими ознаками (зовнішній маркер – внутрішній маркер, гнучка оболонка – жорстка оболонка); б) або вмотивовані назвами протиставлюваних процесів, на яких базуються принципи їх дії (назви процесів передають абстрактні поняття), тому такі антонімічні зв’язки стають можливими між конкретними номінаціями: інвертор – випрямляч; змійовик нагрівальний – змійовик охолодний; модулятор – демодулятор.

Отже, можемо стверджувати, що технічні терміни майже всіх семантичних розрядів можуть вступати в антонімічні відношення, які виражаються такими відмінними семами:

1) наявність – відсутність ознаки: заспокоєна сталь – незаспокоєна сталь, поршнева помпа – безпоршнева помпа;

2) спрямованість дій, ознак, функцій: затискний кулак – розтискний кулак; монтування – демонтування; стиснення – розтягання;

3) кількість уведеної речовини: високооктановий – низькооктановий, високовуглецева сталь – низьковуглецева сталь;

4) місце розташування чогось або місце протікання процесу: верхнє зварювання – нижнє зварювання, міжкристалічний – внутрішньокристалічний;

5) швидкість протікання процесу: повільнотужавіючий цемент – швидкотужавіючий цемент, швидкохідна турбіна – тихохідна турбіна;

6) особливості внутрішньої будови: дрібнозернистий чавун – грубозернистий чавун, закритий паз – наскрізний паз, мікроструктура – макроструктура;

7) кількість величини: високонапірний насос – низьконапірний насос, максимальне реле – мінімальне реле;

8) особливості форми, розміру: великозуба фреза – дрібнозуба фреза, макроерозія – мікроерозія.

Отже, в українській технічній термінології антонімічні відношення виникають і між одиницями абстрактної семантики, і між одиницями конкретної семантики, однак поляризуються ці терміни, як правило, за абстрактними відмінними семами. Вітчизняні термінологи підкреслюють позитивне значення терміні-антонімів у науковій термінології, тому що вони сприяють поглибленому усвідомленню понять, допомагають точніше окреслити місце термінів у терміносистемі та їх взаємозв’язки [2].

Вище зазначене дає підстави стверджувати, що системні відношення в українській технічній термінології зумовлені об’єктивними причинами і є природним мовним явищем зі своїми особливостями в термінології.

Література:

1. Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: Структура наукового тексту. – К.: Видавництво КДУ, 1970. – 307 с.

2. Панько Т. І., Коган П. М., Мацюк Т. П. Українське термінознавство: Підручник. – Л.: Світ, 1994. – 216 с.