Студент Федишин О. М., к. пед. н. Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Творення складних технічних термінів на позначення процесу, дії, наслідку дії

У сучасному українському термінотворенні спостерігається тенденція до перетворення термінів аналітичної будови в композити. Це спричинило появу значної кількості композитів у сучасних термінологічних словниках. Потреба в точному найменуванні нових явищ, властивих їм ознак зумовила появу значну кількість складних утворень у термінології [1].

У термінології науково-технічних галузей широко використовується такий спосіб словотворення, як основоскладання, або композиція. Словоскладання є другим після афіксації продуктивним способом творення нових термінів у науково-технічній терміносистемі. Мовознавці класифікують складні слова як синтаксичні деривати. Цей спосіб термінотворення підтверджує подібність лексичного значення іменників та дієслів, від яких вони утворені, при відчутній різниці їх синтаксичних функцій [2].

Лексичні значення дієслів і похідних від них іменників розрізняються лише ступенем абстракції в межах співвідношення дія – абстрактна дія. Так, у словникових статтях бачимо біля іменників, які називають дію чи процес, ремарку на зразок: світіння «стан за значенням світитися». Отже, наведений іменник як самостійне слово не вживається, йому майже автоматично приписується значення дієслова: «давати світло, горіти; блищати, відбиваючи світло, промені». Проте є іменники, лексичне значення яких дублює не всі, а лише деякі значення дієслова, наприклад: звітрювання «дія за значенням звітрюватися; 1) повільно руйнуватися, змінюватися під дією вітру; 2) зникати, розсіваючись, випаровуючись; вивітрюватися».

Для того, щоб зрозуміти своєрідність мотивації складних термінів, потрібно встановити суть семантичних співвідношень між дієсловами- композитами та термінами-іменниками, що називають процес, дію, наслідок дії: Наведені приклади свідчать, що лексична семантика дієслів співвідноситься із семантикою віддієслівних іменників із значенням абстрактної дії.

Більшість слів-композитів творяться безпосередньо із двочленного словосполучення. Складні слова і словосполучення мають одночасно спільні і диференційні ознаки. Їх об’єднує семантична єдність, наприклад: формовиливання ← виливати форму, дискоформування ← формувати диски, металоштампування ← штампувати метал. Диференційними ознаками між терміном-композитом і словосполученням є те, що словосполучення, як правило, є підрядним, а тому в нього є підрядна і залежна частини, а у терміні-композиті обидва компоненти незалежні одне від одного. Водночас Н. Родзевич наголошує, що «складне слово – це новотвір, що виник внаслідок складання двох (або більше) окремих слів, основ або коренів, новотвір, що становить не тільки семантичну, а й структурну єдність [3]. Це означає, що семантика терміна-композита хоч і повязана зі значеннями своїх компонентів, але це якісно нове утворення. Крім єдності семантики, складний термін становить також найбільшу структурну лексичну одиницю.

Сучасні дослідження в мовознавстві засвідчують, що статус композитів учені визначають через порівняння їх з простими словами, які є твірною основою для творення складних понять. Вивчаючи значеннєві співвідношення простих за будовою слів на зразок: формувати – формування, коливати, коливання, згинати – згинання, можна відзначити абстрагування значення дії та зміну синтаксичної функції дієслова в іменникові функції

Із технічних термінів-композитів зі значенням дії, процесу, наслідку дії з допомогою перифраз можна виділити такі деривативні класи:

- Перший деривативний клас описується перифразою N+V+d, де N – основа іменника, V – дієслова, d – деривативний морф: рудодобування, машинознавство, тепловіддавання, трубоукладання, водорозчинення, сталеобробка.

- Другий дериватив ний клас термінів композитів можна описати перифразою N+V+d, де N – іменник, що перебуває в дії, стані, V – основа дієслова, d – деривативний морф: водоріз ← вода ріже, теплоперехід ← тепло переходить, пароутворення ← пара утворюється.

- Третій деривативний клас, представлений словотвірним типом на  -ан̕н̒(а), -ен̕н̒(а) формує перифраза N+V+d, де N – основа іменника, яка утворює композит із семантичним значенням «за допомогою чого здійснюється дія», V – основадієслова, d – деривативний морф: водонасичення (водонасичування), водоочищення (водоочищування), газоопалення (газоопалювання).

- Четвертий деривативний клас об’єднує терміни-композити, описані перифразою N+V+d, де N –місце, де відбувається дія, V – основадієслова, d – деривативний морф: балоностиснення ← стискати де, у балоні; колонорозподілення ← розподіляти де, у колоні.

Наведені вище зразки творення мікросистеми технічних термінів – іменників на позначення дії, назви процесів та наслідку дії базуються на афіксації, і використання цих термінів у словотвірній структурі неоднакове. Крім афіксації, системність термінології створюється ще шляхом словоскладання і творення складених термінів. Обидва ці способи дають змогу чітко розмежувати родо-видову залежність понять.

Література:

1. Азаров Л. Є. Структура та фонетична побудова складних одиниць у концепції «золотої пропорції». – Вінниця, 2001. – 284 с.

2. Клименко Н. Ф. Складні іменники із значенням абстрактної дії// Мовознавство. – 1977. – №3. – С20-28.

3. Родзевич Н. С. Про будову складних слів у сучасній українській мові // Українська мова в школі. – 1952. - №6. – С. 10-19.