СУЧАСНІ ПРОБЛЕМНІ ПІДХОДИ ДО СИСТЕМАТИЗАЦІЇ Й ХА-РАКТЕРИСТИКИ ВНУТРІГАЛУЗЕВИХ (ІНСТИТУЦІЙНИХ) ПРИНЦИПІВ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Секція: Право. 4. Труд. право та право соц. забезпечення.

Лавріненко О.В., кандидат юридичних наук, доцент, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

Сучасні проблемні підходи до систематизації й характеристики внутрігалузевих (інституційних) принципів трудового права України: термінологічний аспект

На численні порушення логіко-методологічних правил тлумачення понятійного апарату вже неодноразово наголошувалося в науці [1-7]. Наразі це явище буде проілюстровано (проаналізовано) на прикладі позиції сучасної вітчизняної дослідниці І.Н. Майорової, котра категорично наголошує, що «в основе формирования культуры на производстве лежат следующие основные принципы: 1. Принцип системности. Он предопределяет рассмотрение формируемой культуры как системы взаимосвязанных элементов, изменение которой возможно только за счет изменения каждого элемента. 2. Принцип комплексности. Он предопределяет рассмотрение культуры с учетом влияния психологических, социальных и организационно-экономических факторов (вбачаємо ознаки часткової тавтології в змісті першого та другого наведеного принципу: якщо «культура» аналізується автором як система пов’язаних елементів, то, зрозуміло, що остання «розглядається» в тому числі з урахуванням і психологічних, і соціальних, і організаційно-економічних чинників, про які зазначає І.Н. Майорова – О.Л.). 3. Принцип националистичности. Он предполагает при формировании культуры учет национальных особенностей, менталитета, обычаев региона, страны, в которой находится и действует организация (фирма) (на наш погляд, зазначений принцип сформульований автором вочевидь некоректно, оскільки етимологія слова «націоналістичний» означає далеко не те, про що в характеристиці цього ж принципу зазначає власне І.Н. Майорова, скоріше – навпаки. Так, у Словнику російської мови читаймо: «Национализм – ...проявление психологии национального превосходства, национального антагонизма, идеи национальной замкнутости... Националистический – ...проникнутый национализмом» [8, с. 896]. Натомість «национальний – ...характерный для данной нации, свойственный именно ей. Например, национальная культура...» – зазначається у Словнику [8, с. 896]. Отож, гадаємо, що автором необґрунтовано в назві означеного принципу використано слово «націоналістичний», що повністю спотворює характеристику запропонованого автором «основного принципу» формування культури виробництва – О.Л.). 4. Принцип историчности. Он обусловливает необходимость соответствия системы ценностей организации и практики межличностных отношений современным основополагающим человеческим ценностям, а также учет их динамики во времени (на наш погляд, редакція назви зазначеного принципу також потребує уточнення. Скоріше, наразі йдеться не про «історичність», а про «сучасність». Можливо, слід говорити про принцип відповідності «системи цінностей організації» «сучасним людським цінностям»?! – О.Л.). 5. Принцип научности. Он предполагает необходимость использования научно обоснованных методов и решений при формировании культуры (тут слід було уточнити, про яку саме «культуру» ідеться, це має неабияке значення – О.Л.). 6. Принцип ценностной ориентации, т.е. базовой ориентирующей роли системы ценностей для всей системы, обусловливающей культуру предпринимательства (сутність означеного принципу, на наш погляд, взагалі важко зрозуміти: якщо йдеться про «систему цінностей для всієї системи», то хіба можуть останні не виконувати «базової орієнтуючої ролі»? І до того ж, автор попередньо виходила з того, що йдеться про «основні принципи», то, зрозуміло, що останні, у тому числі й «принцип ціннісної орієнтації» стосуються «всієї системи»! Інакше – це були б не «основні», а, скажімо, «спеціальні» тощо принципи – О.Л.). 7. Принцип сценарности, т.е. представления всех рекомендаций, определяющих и регулирующих отношения и действия персонала организации в виде сценария, который описывает содержание деятельности всех ее сотрудников, предписывает им определенный характер и стиль поведения (по-перше, усі «рекомендації» сукупно «представити» фактично неможливо в силу об’єктивних причин, а, по-друге, «рекомендації», як відомо, не є й не можуть беззастережно, принаймні «де-юре», «визначати», «регулювати» відносини на виробництві, а тим паче – «предписывать» не тільки «определенный характер», а ще й «стиль поведения»!? «Рекомендації» мають диспозитивну, а не імперативну, категоричну, як із того виходить автор, природу. До того ж, введення такого терміну, як «сценарій» є зайвим (надуманим), белетристичним по суті, адже наявна система норм права, у тому числі й рекомендаційних, та норм моралі усталено розглядається в теорії права саме як певні «правила», «моделі», «варіанти», «стереотипи» тощо поведінки. То, навіщо ще тут «рекомендації» у вигляді якогось «сценарію»?.. – О.Л.). 8. Принцип эффективности. Он предполагает необходимость целенаправленного воздействия (кого? – О.Л.) на элементы культуры и на ее атрибуты (не зайвим було авторові б пояснити, у чому різниця між «елементами» та «атрибутами» виробничої культури, адже й та й інша характеристики за етимологією [8, с. 38, 906] є невід’ємною, іманентною ознакою для будь-якого явища. У статті автор називає лише низку «елементів» виробничої культури [9, с. 121] – О.Л.) с целью достижения наилучших социально-психологических (незрозуміло, чому тільки таких, а не, скажімо, «морально-психологічних»? – О.Л.) условий деятельности персонала организации и ее успеха в предпринимательстве (важко уявити конкретний сенс, а головне – погодитися з доцільністю використання автором у характеристиці змісту означеного принципу формування виробничої культури такого словосполучення, як «успех... [культуры] в предпринимательстве»!? На наш погляд, коли й говорити про таке, то мова має йти про протилежне – логічний зв’язок «успішного підприємництва» із дотриманням системи вимог (канонів) відповідної «культури» – О.Л.)» [9, с. 119-120]. Зазначені недоліки, на наш погляд, зрештою, призвели до обґрунтування автором статті – І.М. Майоровою достатньо парадоксальних, суперечливих за суттю висновків, сутність деяких з яких, гадаємо, навіть важко зрозуміти. Наприклад, автор зазначає, що «основными этапами процесса формирования культуры на производстве являются: сбор данных, описывающих состояние основных элементов конкретной организации; качественный анализ степени прогрессивности основных элементов культуры, их соответствие признакам прогрессивной культуры; установление перечня мероприятий, необходимых для формирования прогрессивной культуры конкретного объекта; обоснование и проектная проработка каждого мероприятия; обоснование проектных параметров каждого мероприятия по трансформации элементов существующей культуры на производстве; реализация на практике предложений по формированию прогрессивной культуры; анализ эффективности предложенных (певно, що має йтись про «виконані»? – прим авт.) мероприятий» [9, с. 120]. Отож, виходить, що існує певна «культура виробництва» на підприємстві, але водночас «основні елементи» останньої потребують ще і якісного аналізу «ступеня їхньої прогресивності», «відповідності прогресивній культурі конкретного об’єкта», а за необхідності – «обґрунтування проектних параметрів розробки кожного заходу по трансформації культури», «реалізації на практиці пропозицій із формування прогресивної культури»... Але при цьому автор ще й застерігає, що «...организация решения проблем, связанных с совершенствованием и развитием корпоративной культуры не имеет единственно правильного решения, нет возможности дать рецепты на все случаи жизни. Системы сложны, уникальны, они живые, постоянно меняющиеся. Так же уникальны и переменчивы ситуации, в которых они находятся» [9, с. 120]. Попри це, автор статті наголошує: «...в качестве примера приведем основные элементы корпоративной культуры ОАО «ММК им. Ильича»: 1. Основные цели, задачи и принципы деятельности (миссия, дерзкая цель, деловое кредо). 2. Систему моральных ценностей работников, традиции, церемонии, историю. 3. Фирменный стиль, культуру производства и корпоративный имидж. 4. Символику. 5. Правила внутреннего трудового распорядка. 6. Требования к персоналу. 7. Информационную культуру персонала. 8. Систему мотивации персонала», а також у підсумку наголошує, що «каждое структурное подразделение ОАО «ММК им. Ильича», руководствуясь общезаводской корпоративной культурой и принятой стратегией развития, определяет свои базовые принципы корпоративной культуры и утверждает их на общем собрании трудового коллектива подразделения» [9, с. 121]. Але, при цьому в підсумку І.Н. Майорова узагальнює й пише: «...под корпоративной культурой предприятия понимают сложную композицию важных предположений и установок, бездоказательно принимаемых и разделяемых членами коллектива» [9, с. 121-123]. Якщо виходити з того, як пише автор статті, що корпоративна культура – це явище, яке має «бездоказово прийматися й поділятися» членами трудового колективу, тобто апріорі, то принаймні постає чергове питання: навіщо тоді розробляти в кожному підрозділі підприємства ще якісь «базові принципи» корпоративної культури, затверджувати останні на загальних зборах трудового колективу? Або, скажімо, оцінювати, здійснювати «якісний аналіз», як те пропонує І.Н. Майорова вище, відповідності «основних елементів» культури виробництва «ступеню їхньої прогресивності», а також відповідності таких елементів «прогресивній культурі конкретного об’єкта»?.. Отож, запропоновані І.Н. Майоровою теоретичні висновки й узагальнення є вельми спірними, а тому нагально потребують доопрацювання з урахуванням положень сучасної доктрини [11], у т.ч. принципів трудового права, та нормативних приписів законодавства України про працю.

Література

1. Лавріненко О.В. Тавтологічні підходи в доктринальному дефінуванні правових понять: критичний аналіз // Розвиток наукових досліджень ’2007: Мат-ли III міжн. наук.-практ.ї конф., м. Полтава, 26-28 листопада 2007 р. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2007. – Т. 3. – С. 49-54.

2. Лавріненко О.В. Логіко-методологічний аналіз дефініції «джерела трудового права» // Наука и образование без граница – 2007: Мат-ли за 3-а межд.а науч. практ. конф., София, 16-27 декември 2007 г. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2007. – Т. 10. – С. 19-22.

3. Лавріненко О.В. Трудове законодавство України: термінологічний аспект // Ставайки съвременна наука – 2007: Мат-ли за 5-а межд. науч. практ. конф., София, 1-15 октомври 2007 г. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2007. – Т. 7. – С. 21-23.

4. Лавріненко О.В. Значення теорії логічного розвитку норм в удосконаленні спеціального трудового законодавства про службу працівників органів внутрішніх справ України // Dynamika naukowych badari – 2007: Mat-ly мiedz. kof., Przemysl, 15-31 lipca 2007 roku. – Przemysl: Sp. z o.o. «Nauka і studia», 2007. – T. 3. – S. 57-58.

5. Lavrinenko O.V. Research of theoretic-methodological bases of a formulation of branch principles of the labour right and keep separate them from adjacent legal categories // Nauka і Studia. – 2008. – №5. – S. 31-41.

6. Lavrinenko O.V. Arsenal of modern methods of scientific knowledge of the legal phenomena: a philosophic-legal discourse // Predni vedecke novinky – 2008: Mat-ly IV mezin. ved.-prakt. konf. (Praha, 1-15 zari 2008 r.). – Praha: Education and Science s.r.o., 2008. – Dil 2. – S. 75-78.

7. Lavrinenko O.V. Проблемні аспекти тлумачення змісту правових принципів (критичний аналіз сучасної наукової доктрини) // Naukowym progres na rubiezy tysiacleci – 2008: Mat-ly IV мiedz. nauk.-prakt. konf. (Przemysl, 1-15 czerwca 2008 r.). – Przemysl: Nauka і studia, 2008. – Tym 11. – S. 25-29.

8. Лавріненко О.В. «Кадровий принцип» в структурі державно-службових відносин: pro і contra // Наукові дослідження – теорія та експеримент ’2008: Мат-ли IY міжн. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 19-21 травня 2008 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2008. – Т. 3. – С. 55-61.

9. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70 000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1990. – 917 с.

10. Майорова И.Н. Этапы управления формированием и развитием корпоративной культуры промышленного предприятия // Наукові праці Маріупольського інституту МАУП: Зб. наук. пр. – Маріуполь-Донецьк: Норд-Прес, 2008. – Вип. 1. – С. 117-122.

11. Лавріненко О.В. Терміносистема юридичної науки та логіка наукового дослідження (в контексті аналізу наукових розробок) // Наукові дослідження – теорія та експеримент 2009: мат-ли Y Міжн. наук.-практ. конф., (м. Полтава, 18-20 травня 2009 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2009. – Т. 3. – С. 141-143.