Розбудова правової держави неможлива без створення гарантій для захисту
прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого специфічного демократичного
інституту, яким є адвокатура.
Адвокатура — важливий інструмент дійсної демократії. Адже за своєю
природою вона є громадською, самостійного виду організацією професійних
юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів
громадян та організацій. Громадський характер адвокатури проявляється у тому,
що, надаючи будь-яку юридичну допомогу, адвокат відстоює справедливість,
порушене право, а це є невід'ємним елементом, першоосновою суспільного устрою.
Діяльність адвокатури несе в собі й державний характер, адже вона як елемент
політичної системи виконує функцію особливої державної ваги —захищає права та законні інтереси громадян.
Отже, адвокатура — це громадська, самостійного виду організація
професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і
законних інтересів громадян та організацій.
Адвокатура в демократичному суспільстві є важливим правозахисним
інститутом, від стану якого великою мірою залежить рівень захищеності прав
людини. Вагомість завдань і функцій, покладених на адвокатуру, вимагає, щоб
вона була міцною, незалежною, високопрофесійною. Вперше на світовому рівні
фундаментальні засади правового захисту людини, її прав і основних свобод було
викладено в одному із складових елементів Міжнародної хартії прав людини —
Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, прийнятому Організацією
Об'єднаних Націй 19 грудня 1966 р.
Відображенням широкого міжнародного визнання ролі сучасної адвокатури
стало, зокрема, те, що основні засади, які стосуються її соціального
призначення, організації та діяльності, вперше дістали нормативне визначення та закріплення на світовому рівні. Ідеться про Основні положення про роль адвокатів, прийняті Восьмим
Конгресом ООН по запобіганню злочинам, що відбувся у серпні 1990 р. в
Нью-Йорку.
Основні положення про роль адвокатів є своєрідним міжнародно-правовим
актом співтовариства, у якому містяться світові стандарти
утворення та функціонування адвокатури. Його нормативну основу
складають такі акти ООН, як Статут ООН, Загальна декларація прав людини,
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права,
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід принципів
захисту всіх осіб, які затримані або перебувають в умовах тюремного ув'язнення,
Декларація про основні принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади.
Основні положення цих документів повинні знайти своє відображення і у
вітчизняних законодавчих та інших нормативних актах, зокрема Кодексі
адвокатської етики. Конституція України 1996 р. надала новий поштовх
демократичному розвитку адвокатури, прискоренню процесу її перебудови.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У
випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права
на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у
судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Порядок організації та принципи діяльності адвокатури закріплені у
Законі України «Про адвокатуру». Законодавець чітко визначив, чим займається
адвокатура.
Стаття 1 Закону проголошує: «Адвокатура в Україні є добровільним
професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією сприяти
захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян Укра-їни,
іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу
юридичну допомогу».
Правове регулювання організації та діяльності адвокатури нарівні з
Конституцією України та Законом «Про адвокатуру» здійснюється також Положенням
про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням про Вищу
кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-конодавчими актами України та
статутами адвокатських об'єднань. Процесуальні права та обов'язки адвокатів при
здійсненні ними представництва в суді або захисту обвинуваченого закріплені
також у КПК, ЦПК та АПК України. До міжнародних документів організації та
діяльності адвокатури, крім Основних положень про роль адвокатів, належать
також Статут Міжнародного союзу адвокатів, Загальний кодекс правил для
адвокатів держав Європейського співтовариства, інші документи, прийняті
Міжнародною асоціацією юристів.
Отже, необхідною умовою формування правової держави і громадянського
суспільства є вдосконалення захисту
прав і свобод громадян і організацій. За своєю природою адвокатура є одним з
інститутів демократичного суспільства, оскільки виконує найважливішу
громадянську функцію – захист прав і законних інтересів громадян і юридичних
осіб. Адвокатура, як незалежна громадська організація, певною мірою покликана
виконувати роль гаранта в дотриманні суб'єктивних прав громадян і організацій.
Все це зумовило інтерес до адвокатської діяльності, викликало суспільну потребу
в людях цієї професії.