К.психол.н., доц., Подкоритова Л.О.

Хмельницький національний університет, Україна

Психоемоційні особливості інтуїтивних проявів

Кожна людина має інтуїцію. Ця теза не викликає ні в кого сумніву. Не викликає сумніву і наявність інтересу до цього властивого кожній людині феномену. Інтерес реалізується у вивченні, яке бере свій початок ще від праць Платона та Аристотеля. Природу інтуїції намагалися осягнути більшість видатних філософів людства: Р. Декарт, Б.Спіноза, Г.В. Лейбніц, І. Кант, Г. Фіхте, Ф. Шеллінг та ін. Психолого-теоретичні дослідження інтуїції мали місце у В. Дільтея, А. Бергсона, З. Фройда, К.Г. Юнга; експериментально-психологічні – у В. Келлера, М. Вертгеймера, К. Бункера. Важливе значення для розуміння природи інтуїції мали праці І. Сєченова, І. Павлова, В.  Бехтєрєва, О. Ухтомського, П. Анохіна, М. Бернштейна, Б. Ломова, .В. Брушлинського, Д. Завалишиної, Я. Пономарева та багатьох інших вчених. На сучасному етапі розвитку вчення про інтуїцію можна назвати такі прізвища: С. Попова, І. Бичков, Є. Жарікова, М. Левітов, О. Штикин, Є. Басин [1; 3].

Варто відзначити, що на сьогоднішній день за проблемою інтуїції більше представлено наукових праць, зокрема дисертацій, з філософії, ніж з психології. У психологічному полі відзначається велика кількість різноманітної популярної психологічної літератури, спрямованої на розвиток інтуїції. Проте науковість багатьох цих видань викликає сумнів.

Дослідження інтуїції показали її глибинність, багаторівневість і складність, але не дійшли одностайного висновку щодо її природи. Одні вчені протиставляють інтуїцію раціональному пізнанню; другі, вважають її вищим пізнанням; треті розглядають як необхідний компонент інтелектуально-творчої та евристичної діяльності. Так чи інакше, але інтуїція пов’язується із пізнанням.

У нашій праці ми спробуємо визначати власні погляди на деякі проблеми, пов’язані з інтуїтивним пізнанням, на які натрапляє чи не кожна людина.

Проблема перша. Протиставлення інтуїції (ірраціонального) і логіки (раціонального).

Зазвичай інтуїція протиставляється логіці. І наше повсякденне внутрішньо-психологічне життя засвідчує нерідкі конфлікти між інтуїтивними (ірраціональними) відчуттями та логічними (раціональними) міркуваннями та умовиводами. Культурно-історично інтуїція пов’язується з серцем, а розум (логічне мислення) – з мозком. Тим не менше у скарбниці народної мудрості кажуть «мудре серце і добрий розум». Мудрою людиною можна назвати людину, яка зуміла поєднати своє серце і свій розум, тобто ірраціональну інтуїцію та раціональну логіку. Дослідження показують, що інтуїція значною мірою обумовлена досвідом, який накопичується, зокрема, розумом. Можна припустити, що інтуїція – це несвідома, точніше неусвідомлювана логіка. Протидія між свідомою логікою (мисленням) і несвідомою (інтуїцією) виникає через заангажованість першої соціальними стереотипами, культурними кліше, соціальними заборонами («це неможливо!») тощо. У випадку відходу від стереотипізованого стандартизованого мислення проблема конфлікту між інтуїцією та логікою має зменшитись або навіть зникнути.

Проблема друга. Визначення істинності інтуїтивних відчуттів.

Припускається, що існують істинні і фальшиві інтуїтивні відчуття. Істинні інтуїтивні відчуття пов’язані з ефективним передбаченням, прогнозуванням, антиципацію, утворюючи їх внутрішньо-психічну основу. Істинні інтуїтивні відчуття (передчуття) є тим, що утримує нас від небезпечних життєвих кроків, або, навпаки, спонукають до певних дій.

Можна визначити такі різновиди фальшивих інтуїтивних передчуттів:

1) позитивно забарвлені: надії (те, що у повсякденні називається «видавати бажане за дійсне»), або фантазії, або бажання. Відмінність між цими явищами – у ступені ймовірності їх реалізації. Найбільш імовірними є бажання, найменш – фантазії. Чіткої межі між названими явищами немає, оскільки ймовірність реалізації у контексті питання передчуттів є суб’єктивною.

2) негативно забарвлені – страхи – все те, настання чого ми боїмося, не хочемо, уникаємо. Ймовірно, корелює з рівнем тривожності особистості.

Частота виникнення та домінування позитивно чи негативного забарвлених відчуттів залежить від рівня тривожності, розвитку уяви, співвіднесення оптимізму-песимізму індивіда, акцентуацій характеру, темпераменту, превалювання стенічних чи астенічних емоцій тощо.

Яким чином відрізняти істинне від фальшивого?

Припускаємо, що фальшиві інтуїтивні відчуття мають стійкий, інколи навіть нав’язливий характер і виражене емоційне (позитивне чи негативне) забарвлення.

Істинні відзначаються нейтральним емоційним забарвленням, є ненав’язливими але чіткими і впевненими, істинні інтуїтивні образи сприймаються як миттєве знання, але це не завжди інсайт.

Такі наші міркування про зв’язок емоційного та інтуїтивного узгоджуються з висновками й інших вчених [2].

Припускаємо, що виникнення фальшивих інтуїтивних відчуттів пов’язане з так званим «психологічним сміттям», або «психологічними шлаками»: стереотипи, кліше, установки і навіювань ЗМІ, невідредаговані переживання, нереалізовані прагнення, бажання, можливості тощо, які заважають повному самоусвідомленню і саморозумінню особистості. Відповідно, для того, щоб навчитися користуватися власною інтуїцією, «поєднати серце і розум», важливо очистити власне поле свідомого і несвідомого від психологічного сміття, розширити рамки сприйняття, самосприйняття, свідомості і самосвідомості, дотримуватися правил особистої психологічної гігієни.

Література:

1. Басин Е. Интуиция // http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/filosofiya/INTUITSIYA.html

2. Люшер М. Можно ли развить в себе интуицию? // http://www.elitarium.ru/2005/12/21/mozhno_li_razvit_v_sebe_intuiciju.html

3. Штыкин А.В. Развитие философских и психологических взглядов на природу интуиции (краткий обзор). // http://academy-intuiti.ucoz.ru/load/