Филологические науки/ 6.Актуальные проблемы перевода

Піддубний А.С.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту,Черкаси, Україна

До питання перекладу символічних антропонімів

в німецькій та англійській мовах

Імена і назви завжди відігравали особливу роль у спілкуванні та взаєморозумінні людей. Власні назви допомагають перебороти мовні бар'єри, але у своєму мовному середовищі вони володіють складною структурою, унікальними особливостями форми й етимології, численними зв'язками з іншими одиницями і категоріями мови. При перекладі імені на іншу мову частина цих властивостей губиться. Якщо ігнорувати ці особливості, то перенос імені на інший лінгвістичний ґрунт може ускладнити ідентифікацію носія імені.

Власні імена служать для індивідуального позначення предмета безвідносно до описуваної ситуації і без обов'язкових уточнюючих визначень та виконують функцію номінації. Через номінативний перенос можливий перехід власних імен у загальні слова, тоді ми можемо говорити про класифікуючу номінацію онімів. Так, кожна з кличок собаки «Сірко» або кота «Felix» відноситься до якогось окремого собаки чи кота, але через свою характерність для мови ці слова втрачають функцію, що індивідуалізує, і можуть вказувати в принципі на будь-якого собаку або кота.

Така складність семантики власних імен, що породжує різні підходи до проблеми, призвела до появи взаємовиключних концепцій значення власних назв, а також до численних спроб дати різні варіанти класифікації ономастичної лексики й окремих її розрядів (О.О. Реформатський, А.В. Суперанська, М.К. Шарашова та інші) [2; 3; 4]. Немає єдиної думки у відношенні прізвиськ, псевдонімів, кличок. Спірними залишаються питання про літературні антропоніми, хоча саме власні імена людей відіграють одну з найважливіших ролей у прозових і поетичних творах. Вони можуть впливати на адекватність та еквівалентність перекладу. Особливо це стосується символічних власних імен, які вказують на соціальний статус, національність героїв тощо. Назви, в основу яких входять компоненти інших частин мови, можуть, окрім своєї називної функції, характеризувати особу чи місце, як зазначає К.Б. Зайцева [1, 6].

Як у випадку онімів, для антропонімів не існує єдиної загальної класифікації. Однак більшість дослідників – М. К. Шарашова, Л. Г. Шеремет та ін. – відносять до них особисті імена, прізвища, патроніми, прізвиська та клички, етноніми та зооніми [4; 5].

Правильно підібране ім'я не лише показує зв'язок форми і значення, але й підсилює емоційне враження від літературного твору, а також інформує реципієнта про якості об’єкта, його можливу роль в загальній картині твору. Особливо це стосується символічних «характеристичних» імен. Багато лінгвістів говорять про особливе положення антропонімів у контексті художнього твору: власне ім’я людини наділяється автором багатством і розмаїтістю асоціативних зв'язків.

Способи перекладу символічних антропонімів німецької та англійської мови базуються на загальних правилах перекладу онімів – транслітерації, транскрипції, транспозиції та калькуванні.

Коли перекладач має справу з символічним власним іменем, перше, що необхідно з'ясувати, з якої культури і з якої мови воно походить. Після цього слід вибрати між транскрипцією, транслітерацією, перекладом чи іншими варіантами. В творах, де імена є частиною замислу автора, вони передаються відповідно до їх внутрішньої форми. Слід пам'ятати, що головна функція імен – називна, а лише після неї йде значуща. Але, якщо не передати значення власної назви в перекладі, читачі не зрозуміють твору повною мірою.

Якщо назва має очевидне значення в оригінальному творі, перекладач повинен передати його в перекладі, наприклад, Proudfoot - Stolzfuß – Більшоніг; Strider – Streicher – Блукач. Зноски не можуть повністю передати гумористичного або інформативного характеру цих імен в контексті твору.

Вочевидь кожний випадок є специфічним і потребує окремого підходу. Все залежить від загального контексту твору. Наприклад, якщо ім'я Rachel належить героїні з серіалу «Друзі», то в українському перекладі таке ім'я звучатиме як Рейчел; якщо ж це ім'я дружини біблійного персонажа Якова, у цьому випадку воно буде перекладене як Рахіль. Символічні власні назви, що походять з міфології, літератури чи історії передаються за допомогою транскрипції. Причиною є їх інтернаціональність, і тому вони є зрозумілими на різних мовах. Але, якщо ці назви вживаються лише в мові оригіналу, їх слід перекладати. Наприклад, у реченні «…steigende Preise haben Otto Normalverbraucher ordentlich zugesetzt…» власне ім'я «Otto Normalverbraucher» означає «пересічний громадянин». Однак ця власна назва не є широко відомою. Тому значення цього імені найкраще передавати за допомогою перекладу – «…зростаючи ціни дуже набридли пересічній людині…».

Отже вибір стратегії перекладу антропонімів, що зберегли певну семантику, зумовлений не тільки традицією перекладу власних назв, а й глибоким аналізом ситуації та контексту першоджерела.

Література:

1. Зайцева К. Б. Английская стилистическая ономастика: тексты лекций / Зайцева К. Б. - Одесса, 1973. - 63 с.

2. Реформатский А. А. Введение в языковедение / Реформатский А. А. – М., 1996. – 536 с.

3. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / Суперанская А. В. – М., 2007. – 368 с.

4. Шарашова М. К. О значении собственных имен / Шарашова М. К. // Семантика языковых единиц : доклады V Международ. конференции. – Т.1. – М., 1996. – С. 118-120.

5. Шеремет Л. Г. Значение и стилистический потенциал английских имен собственных (именования людей) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Шеремет Л. Г. - Л., 1984. – 20 с.