Психология и социология/ 8.
Педагогическая психология
Самошкіна Л. М., Борщевська М.
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна
Останні роки свідчать про значне
підвищення інтересу до англійської мови, яка визнана мовою професійного
спілкування в різних сферах діяльності. Найголовнішою метою вчителя
загальноосвітньої школи та спеціалізованих закладів стає підтримка мотивації до
процесу вивчення та вдосконалення навчальної і виховної діяльності на уроках
іноземної мови.
Метою нашого дослідження було обґрунтування
ефективності застосування ігрових методів для підвищення пізнавальної
активності підлітків в процесі викладання іноземних мов. Новизна роботи
визначається використанням авторської
методики викладання граматичного матеріалу на основі ігрового методу та з
урахуванням динаміки зміни рівня пізнавальної активності учнів.
Теоретичним підґрунтям даного
дослідження було визначення учбової гри
за О. О. Деркачем: «Учбовою назувається
гра, що використовується в учбовому процесі в якості завдання, містить учбову
проблему (проблемну ситуацію), рішення якої забезпечує досягнення певної
учбової мети», а також визначення пізнавальної активності за Г. М. Лебедєвим: «пізнавальна активність
– це ініціативне, дієве відношення знань до засвоєння, а також вияв цікавості,
самостійності і вольових зусиль в навчанні».
У психологічній літературі гра
характеризується як діяльність, предмет і мотив якої лежать в самому процесі її
здійснення; серед основних типів ігор виділяють організаційно-дієві, ділові,
рольові, дидактичні та ін.; технологія
ігрових форм навчання націлена на те, щоб навчити учнів усвідомлювати мотиви
свого вчення, своєї поведінки в грі і в житті, тобто формувати цілі і програми
власної самостійної діяльності і передбачати її найближчі результати;
психологічний вплив гри проявляється в інтелектуальному зростанні учнів. Педагогічно
і психологічно продумане використання гри на занятті забезпечує розвиток
потреби у розумової діяльності. А це веде до
інтелектуальної активності, розумової і пізнавальної самостійності та
ініціативності учнів.
На сучасному етапі відбувається поступовий
відхід від традиційних форм навчання іноземній мові у бік ігрових методів. Як правило, ці методи застосовуються у
навчанні дітей молодшого віку. Питання застосування ігрових методів для
навчання іноземній мові підлітків є не
досить розробленим.
Нами було зроблено припущення, що
підлітки, які навчаються англійській мові за експериментальною програмою з
використанням ігрового методу матимуть вищий рівень пізнавальної активності ніж
учні, які вивчатимуть той самий матеріал за традиційною програмою.
З метою перевірки гіпотези було
організовано психолого-педагогічний експеримент, який проводився у три етапи та
мав дві групи досліджуваних, експериментальну і контрольну (по 10 підлітків
11-13 років у кожній) з однаковим початковим рівнем
пізнавальної активності та володіння англійською мовою.
На етапі попередній
діагностики з’ясувалися питання про наявність загального інтересу до вивчаємого
предмету та активність на уроці.
На навчальному етапі
контрольна та експериментальна групи підлітків протягом шести тижнів вивчали
нову граматичну тему англійського теперішнього доконаного часу за традиційною та за спеціально розробленою програмою відповідно.
Кожне заняття
експериментальної програми тривало дві академічні години та було присвячене
окремому аспекту теми. Нові граматичні конструкції опрацьовувалися у формі
навчальних ігор: парного і групового інтерв’ювання, рольових ігор, кросвордів,
прослуховування пісень та заповнення пропусків, складання історій по командах,
показування за допомогою жестів і міміки та ін. Після кожного заняття учням експериментальної
групи пропонувалися невеличкі контрольні завдання, які містили тести на
ефективність засвоєння матеріалу, шкалу пізнавальної активності на уроці та
запитання про найбільш цікаву гру на уроці, що дозволило спостерігати за
динамікою цих параметрів протягом навчання.
По закінченні навчання обидві групи
повторно відповіли на запитання анкети, а також виконали контрольну роботу з
метою оцінки ефективності засвоєння всього навчального матеріалу.
Результати
дослідження та їх аналіз
За результатами попереднього
анкетування виявилося, що учні обох груп демонструють нейтральне або позитивне
відношення до англійської мови як навчальної дисципліни, за виключенням тих з
них, яким не подобається вивчати мову взагалі.
Відносно процесу
навчання підлітків експериментальної групи були отримані дані про стабільно
високий рівень засвоєння теми на кожному уроці та позитивну динаміку рівня пізнавальної
активності протягом всього навчання. Вони досить швидко та з зацікавленістю включилися в нову
діяльність, потім спостерігався незначний спад
рівня пізнавальної активності на 2-3 заняттях, що може пояснюватися невеликим стомленням від дуже емоційно насичених занять, а також
стабілізацією інтересу. Наприкінці експериментальної програми рівень пізнавальної
активності знову підвищувався або сягав максимально високого показника, що може
пояснюватися так званим «ефектом кінця
або завершення», коли підлітки намагалися ще раз проявити себе.
Найбільш учням
сподобалися на уроках такі ігрові види діяльності, як робота у парі, вільне
пересування класом, пісня. Вони були найбільш нестандартними для учнів в якості
навчальних методів, тобто сприймалися ними у більшому ступені як ігри та
розваги. Окрім того, ці види діяльності вимагали самостійності, тому
забезпечували перенесення ключової ролі з викладача на учнів, саме вони ставали
центром процесу.
Учні експериментальної групи в цілому
краще виконали завдання з підсумкового тестування порівняно з контрольною
групою: вони отримали середній бал по групі 83,2 (з 100 можливих балів) проти
72,6. Можливо, провідну роль в цьому зіграли застосовані в експериментальному
навчанні ігрові прийоми, що стимулювали
інтерес до теми і викликали в учнів бажання брати активну участь в
процесі заняття.
На початку експериментального
дослідження експериментальна та контрольна групи мали приблизно однаковий
рівень пізнавальної активності учнів, але за даними підсумкового тестування виявилося, що пізнавальна
активність учнів експериментальної групи після навчання із застосуванням
ігрових прийомів на значущому рівні перевищує пізнавальну активність учнів
контрольної групи: показник Т-критерія Стьюдента дорівнює 3,6986. Вони майже усі (80%) «полюбили» англійську
мову. Можливо, що застосовані ігрові прийоми не сприймалися підлітками як
тяжкий навчальний процес, їм самим хотілося виконувати такі завдання, ніхто їх
не примушував.
Висновки
1.
Застосування ігрового методу на уроках з англійської мови
привело до підвищення рівня пізнавальної активності підлітків майже в два рази:
підвищився інтерес до вивчення самого предмету, учні стали більш ініціативними,
їм почало подобатися вивчати англійську мову і вони з задоволенням відвідували
заняття. Отже, висунута нами гіпотеза була підтверджена.
2.
У процесі експериментального навчання найбільш
популярними серед підлітків були такі ігрові прийоми, як робота у парі, вільне
пересування класом, прослуховування пісні та заповнення пропусків в її тексті.
Можна припустити, що використання саме цих ігрових прийомів на заняттях сприяло процесу підвищення рівня
їх пізнавальної активності.
3.
Отримані результати можуть знайти успішне застосування у
педагогічній психології та педагогіці з метою підвищення ефективності навчання
підлітків.