Ветеринарія / 1. Ветеринарна медицина

Аспірант, Руденко В. Б.

Луганський національний аграрний університет, Україна

Сучасні погляди щодо лікування та профілактики стафілококозу в собак

Не дивлячись на великий арсенал лікувальних та дезінфікуючих засобів стафілококози в собак у вигляді уражень зовнішніх покривів тіла, захворювань внутрішніх органів, слизових оболонок, а також післяродових та післяопераційних ускладнень потребують тривалого, висококваліфікованого та коштовного лікування [1-5]. Тому проблема діагностики, профілактики та лікування стафілококової інфекції у тварин на цей час залишається актуальною у ветеринарній медицині.

Нами знайдені дуже цікаві повідомлення іноземних авторів, які говорять про можливість передачі антибіотико-резистентних бактерій, які викликають стафілококову інфекцію, від домашніх тварин до людини. B. A. Hanselman, S. A. Kruth, J. Rousseau [et al.] [6] ізолювали ідентичні стафілококи від собак та людей, які мешкали сумісно. Y. Abbott, E. Acke, S. Khan [et al.] [7] повідомляють про випадок передачі хвороби від інфікованої собаки господарю, який внаслідок захворів важкою формою стафілококозу.

Метою нашої роботи було, виходячи з літературних даних, з’ясувати особливості лікування та профілактики стафілококозу в собак.

Для лікування стафілококозу використовують комплексний підхід, який включає місцеву і загальну терапію. Традиційно особливо популярні курси антибіотикотерапії. Використовують як подтітровані антибіотики, чутливість яких до виділеного штаму від хворих стафілококозом собак визначають в лабораторії, так і без підтітровки. Ж. Л. Мате [9] повідомляє про спосіб тривалого або багаторазового використання антибіотиків («пульсова терапія») при рецедивуючій стафілококовій інфекції.

Використовують кортикостероїдні гормони, призначають гепатопротектори, жовчогінні, вітамінні, антигістамінні препарати. Місцево уражені ділянки обробляють антисептичними засобами: препарати які мають припікаючу, дезінфікуючу дію. Хворим тваринам у яких стафілококове захворювання розвивалося на тлі хвороб іншої етіології, проводять відповідне лікування основного захворювання. Найбільш перспективним підходом при лікуванні собак за стафілококозу, слід визнати активний вплив на систему імунітету. Медична промисловість випускає протистафілококові препарати – стафілококовий анатоксин та стафілококовий антифагін [4, 9-11].

У науково-впроваджувальному центрі Ігнатова профілактики і лікування собак розроблений препарат АСП (анатоксин стафілококовий полівалентний), який дозволяє лікувати майже всіх собак хворих на стафілококоз. Також препарат можна використовувати для профілактики хвороби. Для цього обробляють щенних сук, що забезпечує формування напруженого колострального імунітету в цуценят. В. А. Авдієнко [1] пропонує у якості фізіотерапевтичного лікування використовувати ізольоване дозоване ультрафіолетове опромінення крові з використанням апарата «Ізольда» МД-73-м. В. П. Чупрунов [2] пропонує для лікування стафілококозів тварин використовувати ферментний препарат «Ветлізостафін».

Враховуючи, те що стафілококові інфекції у собак важко піддаються лікуванню, а головне, майже завжди мають рецидивуючий характер дуже важливим є профілактика цього захворювання. Заходами профілактики є: ліквідація факторів, сприяючих виникненню стафілококозу; дотримання правил гігієни, утримання та годівлі тварин; припинення контактів (особливо статевих) з джерелом інфекції (тобто з хворою твариною, носієм вірулентних штамів стафілококів).

Таким чином, стафілококоз собак – інфекційне захворювання, яке викликається переважно вірулентними штамами стафілококів і вражає собак, маючих дефект імунної системи. Він відрізняється різноманітністю форм клінічного перебігу. Для постановки остаточного діагнозу обов’язково проводити бактеріологічні дослідження і вивчення патогенних властивостей збудника. При лікуванні собак необхідний комплексний підхід, тому що традиційні методи лікування надають тимчасовий результат, та хвороба набуває хронічного перебігу. Тому важливим є профілактика й нові підходи до лікування (використання засобів, які підвищують реактивність організму).

Список літератури

1. Авдиенко В. А. Лечение собак при демодекозе, осложненном стафилококкозом / В. А. Авдиенко // Ветеринария. – 2005. - №7. – С 14-16.

2. Новый ферментативный препарат ветлизостафин для лечения стафилококкозов животных / В. П. Чупрунов, В. П. Суровцев, Т. Е. Федоров [та ін.] // Ветеринарная патология. – 2003. - №2(6). – С.40-41.

3. Стрельченко Е. А. Эрозивно-язвенные поражения кожи у немецких овчарок / Е. А. Стрельченко // Матеріали 8 міжнар. науково-практ. конф. «Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин». – 2003. – С. 90-91.

4. Головко А. Н. Иммуногенные свойства вакцины против стрепто - и стафилококковых инфекций собак (СС-ВАК) / А. Н. Головко, В. А. Ушкалов, В. В. Соломоненко // Міжвідомчий тематичний наук.збірник. – «Ветеринарна медицина». – Вип. 77. – Харків, - 2000. – С. 88-91.

5. Руденко В. Б. Розповсюдження та клінічна характеристика стафілококових дерматитів у собак за даними ветеринарних клінік м. Луганська / В. Б. Руденко // Міжвідомчий тематичний наук.збірник. – «Ветеринарна медицина». – Вип.93. – Харків, 2010. – С.344-348.

7. Hanselman B. A. Coagulase positive staphylococcal colonization of humans and their household pets / B. A. Hanselman, S. A. Kruth, J. Rousseau [et al.] // Can Vet J. - 2009. - №. 50(9). - P.954-958.

8. Abbott Y. Zoonotic transmission of Streptococcus equi subsp. zooepidemicus from a dog to a handler / Y. Abbott, E. Acke, S. Khan [et al.] // J Med Microbiol. – 2010. - №59(Pt 1). – Р.120-123.

9. Мате Ж. Л. Пиодермит собак / Ж. Л. Мате // Ветеринар. – 2004. - №5. – С. 12-18.

10. Васильев Р. М. Применение препарата «Дексафорт» при болезнях кожи различной этиологии у собак / Р. М. Васильев, С. В. Васильева // Матеріали 8 міжнар. науково-практ. конф. «Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин». – 2003. – С. 109-114.

11. Кассич В. Ю. Воспалительные заболевания кожи и половой системы мелких домашних животных / В. Ю. Кассич, А. В. Пилипенко // Міжвідомчий тематичний наук.збірник. – «Ветеринарна медицина». – Вип.86. – Харків, 2006. – С. 166-171.