Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пакуліна А.А.

Українська державна академія залізничного транспорту

Регулювання розвитку ринку соціальних послуг

і необхідність кількісного і якісного реформування

інфраструктурного комплексу

Нині в соціальній сфері переважають дві основні тенденції: зниження рівня життя більшості громадян України та поляризація соціальної структури (саме тому існує необхідність посилення заходів державної дії та регулювання в області прибутків, розроблення комплексних соціальних програм, а також поглибленого наукового аналізу тенденцій, перспектив і чинників, що визначають рівень життя населення). Безумовно, одним з ключових напрямів державного регулювання є соціальна сфера і відповідно ринок соціальних послуг. Тому потрібна адекватна рівню розвитку світової спільноти правова та етична основа регулювання процесу розвитку ринку соціальних послуг, сучасна інфраструктура соціальної сфери, надійні фінансові інститути, що сприяють розвитку різних напрямів в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення, добросовісна конкуренція на ринку соціальних послуг, ефективні антидемпінгові механізми, професіоналізм фахівців соціальної сфери, відсутність адміністративних бар'єрів, активна участь у проведенні акредитації і сертифікації, ліцензування професійних соціальних асоціацій.

Для того щоб регулювання ринку соціальних послуг було ефективним, потрібний високий сервісний супровід послуги, тотальне управління якістю соціальної допомоги на підставі стандартів ISO, створення стабільної системи страхового захисту інтересів громадян, застосування економних у матеріальному і тимчасовому відношенні механізмів вирішення конфліктів і суперечок між суб'єктами ринкових стосунків, зокрема створення системи спеціалізованих третейських судів, глобальний обмін спеціалізованою інформацією.

Регулювання розвитку ринку соціальних послуг диктує необхідність як кількісного, так і якісного формування інфраструктурного комплексу, що включає не лише основу становлення ринку соціальних послуг, його інерційно-послідовний розвиток, але і розвиток розширення діяльності підприємницьких організаційно-правових структур у складі ринку.

Основними державними інтересами в соціальній сфері може виступати перехід до варіативного, особово-орієнтованого соціального забезпечення. При цьому задоволення державних інтересів має бути спрямоване на створення розвиненішого ринку соціальних послуг у регіонах України і перехід від традиційних соціальних послуг до різноманітних видів послуг, що відрізняються якістю і формою надання послуг. Ця обставина у свою чергу зумовлює необхідність ефективного регулювання ринку соціальних послуг і посилення контролю якості соціальних послуг. Вирішення проблеми ефективного регулювання розвитку ринку соціальних послуг є актуальною науковою проблемою, що вимагає інтенсивних досліджень. Актуальність тематики, практична потреба народного господарства, соціальної сфери, органів управління в дослідженнях щодо створення основ раціонального формування ринку соціальних послуг, а також функціонування і розвитку соціальної сфери визначили мету, завдання та предмет даного напрямку нашого дослідження.

Нині залишаються невирішеними різні методологічні питання, що стосуються вимірювання якості, витрат і кінцевого результату. При цьому прогрес у вимірюванні якості має дуже важливе значення як для здійснення моніторингу, так і для оцінки кінцевих результатів у сфері соціального забезпечення та аналізу поведінки споживачів і постачальників соціальних послуг. Існуючі методики вимірювання якості, витрат і кінцевих результатів потребують удосконалення, оскільки відсутність або погана якість початкових даних може призвести до серйозних розбіжностей між результатами досліджень. В економічній літературі широко представлені інституціональні чинники, що визначають порівняльну ефективність діяльності різних типів виробників соціальних послуг: державних установ, державних підприємств, приватних комерційних організацій, недержавних некомерційних організацій. Проте подібний теоретичний аналіз не проводився в застосуванні до різних типів споживачів соціальних послуг. Досі не представлені і порівняльні дослідження практичної діяльності підприємств і установ на ринку соціальних послуг, а також органів виконавчої влади в українській системі соціального забезпечення та соціального захисту.

Основною метою даного напрямку нашого дослідження стало розроблення методичних основ формування сучасного ринку соціальних послуг в умовах глобалізації бізнес-процесів і євроінтеграційного вектора розвитку України. Відповідно до цієї мети нами були вирішені такі завдання: дана оцінка змінам у соціальній сфері, що впливають негативно на процес розвитку ринку соціальних послуг; розроблені заходи з проведення структурних перетворень, впорядкування державних гарантій у сфері соціальних послуг, представлено обґрунтування доцільності формування механізмів ефективного використання ресурсів у системі соціального забезпечення через застосування інноваційних методів інформаційного забезпечення; обґрунтована необхідність моніторингу та оцінки соціальних послуг, що надаються населенню.

Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку суспільства вимагають виділення головної складової позитивних перетворень людини з його потребами в послугах. Звідси і модифікація системи потреб сучасного суспільства, під впливом якої на передній план висувається виробництво послуг й інформації, що є характерною особливістю переходу до постіндустріальної економіки. Домінантне значення при цьому займає виробництво знань, які виконують не лише амортизуючу роль у відтворювальному процесі, але й основну координаційну функцію в господарській системі, безпосередньо включаючись у господарські потоки та дозволяючи підвищити рівень організованості економічного простору і суспільства. Тому основні характеристики сучасного суспільства обумовлені та відтворюються на основі домінуючого впливу соціальної сфери як джерела послуг. Соціальна сфера виділяється в структурі національної економіки не за техніко-технологічних особливостями, не за місцем у виробничій кооперації праці, а за призначенням вироблюваних послуг. При цьому завдання державного регулювання ринку соціальних послуг полягає в задоволенні потреб у трудовій діяльності, соціально-економічній активності.