Філософія/1. Філософія літератури та мистецтва

Рудько Вікторія Олександрівна

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Україна

Естетика атарксії у російському романі

Людина шукає свою істину не тільки у філософії, а і у мистецтві. Мабуть з усіх видів мистецтва найбільші можливості в пізнанні людини у пошуку гармонії, міри та евритмії зі світом має художня література. Проблема гармонії хвилювала не тільки філософів, але і письменників. У художній літературі завжди піднімалися "вічні" філософські проблеми. Письменники, як і філософи, намагалися по-своєму, з допомогою художніх образів, умовності і вимислу, відповісти на питання: як людині знайти гармонію в душі, як досягти гармонії зі світом? Література в плані впливу на душу людини має ширші можливості, ніж професійна філософія в її класичній формі. О.Ф. Лосєв зазначав, що "... майже вся російська філософія являє собою до-логічну, до-систематичну або, краще сказати, над-логічну, над-систематичну картину філософських течій і напрямів" (переклад наш – Р. В.) [4, с. 67]. Але для того, щоб філософічність відчувалася, філософська ідея, представлена в сюжеті, повинна бути глибоко вкоріненою в людський досвід, носити архетипний характер. Ідея гармонії людини і світу, гармонії в душі людини є архетипичною. Ця ідея живе не тільки в філософії, а і у мистецтві. Тому й літературні твори, які відображають і пропонують шляхи пошуку людиною гармонії, живуть не десятиліття, а століття. Ми будемо говорити про такий твір російської класичної літератури як "Обломов" І.О. Гончарова, тому що в ньому, на наш погляд, як ні в яких інших, піднімається поряд з актуальними, сучасними проблемами – проблеми вічні і позачасові, а головне – підходящі до нашого дослідження атараксії з точки зору гармонії, міри і евритмії.

Дійсно, валяється здоровий чоловік цілими днями на дивані. Спить, їсть, знову спить. Всі пам'ятають саме це. І роман, може, до кінця не дочитали, а те, що лежить запам'ятали на все життя. Ілля Ілліч як справжній епікуреєць знаходив для себе розраду в безкорисливому й чисто естетичному милуванні на граничні ідеали замкнутої в собі й зосередженої в собі безтурботності. Він відрізняється надзвичайно шляхетним, спокійним, урівноваженим і чисто споглядальним характером. Так чому мы пам'ятаємо цього епікурейця? Чому його поведінка нас так зачіпає? Давайте задумаємося, чому Обломов не встає з дивана і не хоче бігати разом з усіма.

І.О. Гончаров, як і всякий російський інтелігент середини XIX століття, добре був знайомий з працями німецьких філософів-раціоналістів. Він не просто читав, а вивчав філософію І. Канта, І.Г. Фіхте, Ф.В.Й. Шеллінга, їхні ідеї не могли не знайти відображення у творчості російського письменника. Роман "Обломов" не дає конкретних відповідей на смислові життєві питання, автор не пропонує довгих філософських міркувань про роль і призначення людини. Але в той же час це не просто замальовка дійсності, не зведення разом рис ряду російських поміщиків, щоб типізувати героя. Сенс і значення образу Іллі Ілліча Обломова переходять, за висловом М.М. Бахтіна, в "великий час" ("большое время"). Вічні образи – персонажі літературних творів, які вийшли за рамки твору, – зустрічаються в інших творах: романах, п'єсах, повістях. Їхні імена стали загальними, часто вживаються в ролі епітетів, вказують на якісь якості людини чи літературного персонажа. Ці персонажі втратили своє чисто літературне значення і придбали загальнолюдське. Обломов теж вічний образ. Всі ми трошки Обломови, але кожен з нас по-різному.

До речі, спробуймо назвати загальні причини того, чому людина лежить і не встає. Приймемо як версію першу причину – не може. Чому Обломов не може встати з дивана, що йому заважає? Панство, лінь, невміння себе обслужити, звичка жити за рахунок слуг, незнання життя, прагнення відгородитися від нього. Обломовщина. Обломов визнає її владу над собою, страждає. Інша причина – глибша, пояснює першу – жадання бути у тому безтурботному, безмовному спокою душі, коли за розміреним задоволенням потреб організму наступила б повна відсутність усяких страстей і тяжкостей. Для Обломова, як для дійсного епікурейця, занадто нудні справи й заняття, усяка активність, політична, суспільна, особиста. Йому дорогий тільки спокій, тільки внутрішній спокій самозадоволення, щаслива порожнеча від усяких страстей і справ. Це задоволення спокоєм вимагає величезної аскези, утримання від усього неспокійного. Не треба займатися ні науками, ні мистецтвами, тому що подібного роду заняття вносять турботи, невдачі й усякого роду хвилювання в життя душі, яка мріє тільки зануритися в себе й забути все інше. І тим більше не можна займатися суспільними справами, а потрібно займатися тільки безмовною естетичною самонасолодою лежчи на дивані.

Можна сказати, що скепсис Обломова є філософією відчаю, наслідком світової духовної катастрофи. Це якийсь трансцендентальний відчай. Психологічно це стан атараксії, відсутність бунтівливості, бездіяльність, не духовна смерть, а спокій. Метафізично тут щось не вдалося велике, якась внутрішня оживляюча сила пішла зі світу. Для Обломова суспільні відносини стали невагомими, перетворилися в дим, у не-існуюче. Печатка безвихідно трагічного лежить на обломовському скепсисі. Йому хотілося досягти висоти, безпристрасності, величного спокою, до якого так прагнули античні філософи.

Література:

1. Жук А. А. Русская проза второй половины XIX века / А. А. Жук. − М. : Просвещение, 1981. − 256 с.

2. Кантор В. К. В поисках личности: опыт русской классики / В. К. Кантор. − М. : Московский философский фонд, 1994. − 239 с.

3. Краснощекова Е. А. И. А. Гончаров : Мир творчества. − СПб. : Пушкинский фонд, 1997. − 496 с.

4. Лосев А. Ф. Русская философия / А. И. Введенский, А. Ф. Лосев, Э. Л. Радлов, Г. Г. Шпет // Очерки истории русской философии. − Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1991. − 592 с.

5. Федяев Д. М. Литературные формы приобщения к бытию : Монография / Д. М. Федяев. − Омск : Изд-во ОмГПУ, 1998. − 141 с.