Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Загальнотеоретична характеристика органів законодавчої , виконавчої, судової влади

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, таке положення закріплено в Конституції України , а саме в ст. 6. Вказаний принцип передбачає чітке та повне розмежування компетенції та функції кожної влади, предмет відання, а також реалізації системи стримувань та противаг, що не дозволить втручатись однієї влади у діяльність іншої.

Свого часу концепція поділу влади була запроваджена в Радянській державі. Проте зроблено це було неповно, непослідовно, значною мірою формально, про що, зокрема, свідчить історичний досвід організації роботи органів внутрішніх справ. Суть теорії поділу влади полягає в тому, що для утвердження політичної свободи, запобігання зловживання владою будь – якою соціальною групою або окремою особою необхідно поділити її на законодавчу, виконавчу, судову, яка здійснюється відповідними державними органами.

Тож є за необхідним дослідження кожної гілки державної влади окремо.

Законодавча влада – одна з гілок влади, яка має виключні повноваження щодо прийняття законів. Органом законодавчої влади виступає парламент , в Україні він носить назву – Верховної Ради, проте його по-різному йменують у різних країнах світу. Вперше парламент було створено у 930р. м. Рейк’явік (Ісландія) , який носив назву Ісландський Альтінґ та діяв до 1800 року та в 979р. парламент острова Мен – Тінвальд. Альтінґ було розпущено в 1800 році і згодом проводилися неофіційні засідання впродовж 1801 – 1845 років , але врешті - решт його діяльність було відновлено, а тоді як Тінвальд впродовж своєї історії діяв безперервно. За своєю юридичною природою парламенти бувають однопалатні(Україна, Нова Зеландія) та двопалатні(Росія, США), що залежить, перш за все, від форми устрою держави (як правило, для федеративних держав характерний двопалатний парламент).

Основною функцією законодавчої влади є прийняття законів, тобто законодавча функція. Крім того, їй притаманні установча, контрольна, представницькі функції. Проте, ще однією з важливих функцій парламенту є фінансова, адже затвердження бюджету країни, контроль за його виконанням – це, як правило, виключна прерогатива парламенту.

Установча функція – полягає в тому, що парламент бере учать у формуванні деяких органів державної влади в Україні , зокрема: обирає зі свого складу Голову Рахункової Палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та ін.

Контрольна функція полягає у здійсненні контролю за органами , що є підзвітними та відповідальними перед Верховною Радою України. Зокрема, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.

Представницька полягає у тому, що саме Верховна Рада відображає політичні процеси та настрої в державі, прагнення та очікування суспільства, представляє інтерес всього населення в парламенті.

В залежності від форми державного правління парламенти різних держав можуть бути наділені й іншими функціями , зокрема український парламент ще здійснює інтерпретаційну функцію , тобто роз’яснення змісту чинних договорів та прийнятих постанов, адже функцію офіційного тлумачення законів здійснює Конституційний Суд України. Повноваження Верховної Ради України закріплено в Конституції України (ст. 85) .

Виконавча влада – галузь державної влади, основне призначення якої виконання законів та інших нормативно – правових актів прийнятих законодавчою владою, шляхом здійснення виконавчо – розпорядчих функцій. Виконавча влада у кожної держави представлена як уряд – найвищий орган виконавчої влади в державі, в Україні – це Кабінет Міністрів, проте його по різному йменують у різних державах світу. Уряд очолює його голова (прем’єр - міністр, канцлер, державний міністр), який керує його засіданням. Основні повноваження Кабінету Міністрів України закріплено в Конституції України (ст. 116), зокрема Кабінет Міністрів:

– забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

– вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

– забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

– розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

– забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

– спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

– виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Судова влада – незалежна гілка влади, що володіє виключним право чинити правосуддя. Основне її функціональне призначення – це вирішення спорів про право, забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина.

Засади організації судової влади в Україні закріплені в Розділі 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Конституція України закріплює в ст. 129 основні засади судочинства в Україні: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках законності та верховенства права. При чому, важливою конституційною основою взаємодії законодавчої і судової влади є повноваження Конституційного Суду України.

Характеристика законодавчої, виконавчої та судової влади дає змогу не лише зрозуміти особливості кожного виду державної влади, їх функції та порядок діяльності, а й продемонструвати зміст принципу поділу владу, що покладено в основу апарату нашої держави та закріплено на конституційному рівні.