Економічні науки/10. Економіка підприємства

 

Арпентій Д.І.

К.е.н. Станкевич І.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова, Одеса

Франчайзинг як дієвий інструмент підвищення ефективності діяльності підприємств зв’язку в сучасних умовах господарювання

 

Сфера зв’язку відіграє величезну роль у збалансованому розвитку глобальної та регіональної економіки. Вона є сполучною ланкою між державою, підприємствами та споживачами. При цьому, забезпечення економічного зростання як окремих підприємств та організацій, зокрема підприємств зв’язку, так і вітчизняної економіки в цілому, в ринкових умовах господарювання залежить від ефективного використання сучасних інструментів та механізмів управління діяльністю даних підприємств. Зокрема, дуже гостро це відчувається у жорстких умовах конкуренції, що притаманні сьогодні ринку послуг зв’язку, та відповідно вимагають модернізації механізму управління даних підприємств на засадах комплексного підходу. Ефективність такого підходу полягає у комплексній оцінці факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища з концентрацією уваги на найбільш перспективних напрямах розвитку підприємницьких структур, що сприятиме забезпеченню стратегічних переваг підприємству зв’язку. За дослідженнями авторів [1..3], одним із дієвих інструментів вирішення проблеми стійкості і забезпечення ефективності діяльності підприємницьких структур є широке використання такої форми розвитку підприємств як франчайзинг.

Різні джерела дають наступні тлумачення франчайзингу, а саме:

1) франчайзинг – система угод, за якими власник торгової марки, торгового імені чи авторських прав (франчайзер) дозволяє іншій фірмі (франчайзі) використовувати їх на певних умовах [3];

2) франчайзинг — це «оренда» товарного знаку або комерційного позначення [4];

3) франчайзинг — тип організації бізнесу, який передбачає створення широкої мережі однорідних підприємств, це вертикальна маркетингова система споживчих товарів, що передбачає довгострокові договірні відносини, що створюється, як правило, для збуту [5].

Аналіз наведених трактувань дозволяє зробити висновок, що жодне з них не охоплює  повною мірою сутність поняття франчайзинг, тому вважаємо за доцільне застосування наступного визначення, яке було наведено в [1]: «франчайзинг – це змішана форма великого  і малого підприємства, за якої  великі  корпорації, «батьківські»  компанії (франчайзери)  укладають  договір  із  малими  фірмами, «дочірніми» компаніями, бізнесменами (франчайзі)  на  право,  привілеї  діяти  від імені  франчайзера.  При  цьому  мала  фірма  зобов’язана  здійснювати  свій  бізнес тільки  у  формі,  запропонованою «батьківською» фірмою  протягом  визначеного часу  й  у  певному  місці.  У  свою  чергу  франчайзер  зобов’язується  постачати франчайзі товарами, технологією, впливати на розвиток  бізнесу».

Для  бізнесмена-початківця  найцінніший привілей –  це можливість  використати  вже  відпрацьовані  технології,  що  виправдали  себе, обладнання,  послуги  з  постачання,  рекламні  матеріали,  відому  та  популярну торгівельну  марку,  можливість  навчатися  й  отримувати  консультації  в  процесі бізнесової діяльності .

Визнаними лідерами франчайзингу та експортерами франшизного бізнесу в світі є США, Канада, Корея, Японія, Австралія, лідери Європи – Німеччина, Франція, Великобританія. Сьогодні у світі налічується більше 16 500 франчайзерів і більше 165 500 франчайзі [6].

Незважаючи на те, що в Україні франчайзинг не набув широкого поширення, його значення для української економіки визначити не складно: для франчайзера – це один з найшвидших і ефективних способів створення нових незалежних підприємств, об’єднаних у єдину систему, для франчайзі –  розвивати свій власний бізнес на базі перевіреної бізнес-моделі, а для держави – ефективний інструмент підтримки малого й індивідуального підприємництва, а отже, і розвитку всієї української економіки.

Узагальнюючи дослідження джерел [1..3], нами було виділено переваги та недоліки франчайзингу для обох сторін, що відповідно представлено в табл. 1.

Таблиця 1.

Переваги та недоліки франчайзингу для франчайзера та франчайзі

Переваги/

недоліки

Франчайзер

Франчайзі

Переваги

-         значне розширення та збільшення ринку збуту товарів і послуг при мінімальних вкладеннях;

-         регулювання і контроль за якістю ведення бізнесу;

-         отримання від франчайзі паушального внеску, роялті, інших виплат;

-         отримання значних переваг при освоєнні іноземних ринків;

-       економія адміністративно-господарських та управлінських витрат, фінансових ресурсів

-         використання добре відомого товарного знаку;

-         м’яке входження у бізнес, набуття досвіду;

-         низький обсяг початкових вкладень капіталу;

-         економія на маркетингу, на науково-дослідні та конструкторські роботи;

-         низька імовірність банкрутства

Недоліки

-         зниження гнучкості системи управління;

-         неможливість заміни «не бажаного» франчайзі;

-         складність контролю;

-         необхідність ретельної роботи з франчайзі;

-         негативний вплив погано працюючих франчайзі на імідж марки і результати інших франчайзі;

-         складність пристосування бізнесу до особливостей окремих регіонів

-         обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

-         неможливість швидкого виходу з бізнесу;

-         залежність від фінансової стабільності франчайзера і репутації товарного знака;

-         необхідність постійно перераховувати роялті головній організації;

-         невиправдане підвищення витрат в результаті користування послугами франчайзера

 

Джерело: власна розробка на основі опрацювання джерел [2,3,7].

 

Оцінивши  переваги та недоліки франчайзингу (див. табл.1), можна зробити висновок, що він є ефективною формою ведення бізнесу. Ефективність функціонування підприємств зв’язку в сучасних умовах господарювання залежить від використання сучасних дієвих інструментів та механізмів управління діяльністю даних підприємств, одним із яких є франчайзинг. Однак, для більш успішного впровадження франчайзингу підприємствами зв’язку, необхідне  забезпечення економічного та правового регулювання франчайзингу з боку держави. 

 

Література:

1.      Ефективність управління підприємством в галузі зв’язку: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / [В.М. Орлов, І.В. Яцкевич, С.С. Новицька, Н.Ю. Потапова- Сінько]. – Одеса: ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2013. – 292 с.

2.      Андрощук Г.А. Франчайзинг: міжнародний досвід, економічні показники, практика регулювання / Андрощук Г.А., Денисюк В.А. // Стратегія еко­номічного розвитку України: наук. зб. КНЕУ. – 2002. – Вип. 5 (12). – С. 78 – 93.

3.     Сидоров Я. Франчайзинг − нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні / Я. Сидоров // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3. - С. 34-36.

4.     Свободная энциклопедия: Франчайзинг [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org

5.                Дахно І.І. Зовнішньоекономічний менеджмент / Дахно І.І., Бабіч Г.В., Барановська В.М. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 568 с.

6.     Официальный сайт Международной Ассоциации Франчайзинга [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.franchise.org

7.     Ягудин С.Ю. Венчурное предпринимательство. Франчайзинг / С.Ю. Ягудин. – М.: Изд. центр ЕАОИ, 2008. – 272 с.