Економічні науки/5. Управление трудовими ресурсами

К.е.н. Маначинська Ю.А.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сутність сервісної плати та її правова природа на підприємствах готельного господарства

В умовах сьогодення, коли суттєва прерогатива надається якісному рівню задоволення всезростаючих потреб клієнтів готельних послуг, надзвичайно важливою виступає стратегія створення особливої атмосфери їх сервісного обслуговування в готелях.

В силу таких тенденцій, на увагу заслуговують наукові напрацювання І.В. Погодіна, А.В. Турнікова, які досліджуючи складний характер «сервісної плати», роблять акцент на відсутності регламентації її трактування на законодавчому рівні, хоча дане поняття досить часто зустрічається в численних літературних джерелах та порівнюють з міжнародним досвідом, де трудове законодавство даний термін трактує, як «суму коштів, яка добровільно вручається клієнтом працівнику в доповнення до тієї суми, якою клієнт повинен сплатити за послуги» [1].

С.Я. Король звертає увагу на те, що сервісна плата є одним із видів доходів готелю та з метою раціонального її обліку поділяється на обов’язкову та необов’язкову. Обов’язкова сервісна плата «…включається у рахунок і визнається часткою виручки або операційного доходу…», а необов’язкова сервісна плата визнається доходом підприємств готельного господарств лише у тому випадку, якщо в рахунку не було зазначено особи їх одержувачата «…включаються до позареалізаційних доходів готелю» [2, c. 215].

Варто відмітити, що термін «плата за сервіс» у вітчизняних нормативно-правових актах не регламентується. Водночас він використовується і в офіційних документах і в судовій практиці. Правова природа плати за «сервіс» викликає суперечки серед науковців та практиків. Зазвичай встановити юридичну природу «сервісної плати» намагаються в залежності від характеру їх отримання.

У довідкових виданнях наводиться наступне трактування даного різновиду доходів: «сервісна плата» (від анг. «tips», або «To Insure Prompt Service») – це гроші, що надаються обслуговуючому персоналу підприємства готельного господарства, та які складають суттєву (а інколи основну) питому вагу в їх доході [1].

В США сервісною платою називають суму, яку клієнт передає працівнику, що його обслуговував, в якості подяки за надані послуги. Окрім того в США «сервісна плата» буває двох видів: в готівковій та безготівковій формі (зарахованій на рахунок клієнта). Плату за сервіс також класифікують на пряму та непряму. Пряма сервісна плата одержується працівниками, які безпосередньо обслуговували клієнтів. Непряма – це плата за сервіс, якою ділиться з іншими працівниками підприємства готельного господарства, працівник, який отримав пряму сервісну плату.

І.В. Погодіна, А.В. Турніков [1], досліджуючи правову основу поняття «сервісна плата» на підприємствах готельного господарства, звертають увагу на те, що зазначені виплати не можуть бути платою за готельні послуги, оскільки оплата готельних послуг, наданих за договором, виступає обов’язком замовника, а плата за сервіс носить добровільний характер. Окрім того, розмір сервісної плати визначається клієнтом в односторонньому порядку, тоді як розмір плати за готельні послуги визначається за домовленістю сторін. Окрім того, оплата «сервісу» відбувається після виконання договору й здійснюється не підприємству готельного господарства, з яким укладено договір на обслуговування, а його працівнику.

Вищезазначені вчені досліджуючи підхід В.А. Бєлова, схиляються до думки, що цілком не правомірно трактувати «сервісну плату» як різновид договору дарування, оскільки відсутня безкоштовна угода – працівник сфери готельних послуг здійснює певну майнову передачу цінностей. Зазвичай «сервісна плата» залишається клієнтом, який задоволений рівнем обслуговування на даному підприємстві готельного господарства [1].

Тобто, «сервісна плата» за своєю правовою природою виходять за межі цивільних правовідносин. Ціль її сплати – заохочення фізичної особи, яка виконує свої трудові обов’язки. «Сервісна плата» може бути надана у вигляді певної стимулюючої суми та скласти частину оплати праці відповідного працівника. Тому «сервісну плату» можна зазначати в локальних документах підприємства готельного господарства в якості різновиду винагороди за працю. Проте, це можливо лише за умови, якщо клієнт оплачує сервіс саме підприємству готельного господарства або вона включаються в рахунок.

Відповідно «Сервісна плата» – це плата за особливу атмосферу уваги та турботи, яку створює, наприклад, хороший портьє. Це є свідченням його високого професіоналізму. Необов’язкова грошова винагорода у вигляді сервісної плати обумовлює індивідуальний підхід до клієнта, особливе ставлення. Гроші та мотивація тісно взаємопов’язані, оскільки якість обслуговування зростання, в чому і знаходить прояв позитивний вплив «сервісної плати». Водночас «сервісна плата» виступає традиційним, постійним, а за часту і головним джерелом доходів осіб, які працюють в сфері готельних послуг.

Література:

1. Погодина И. В., Трунников А. В. Правовая природа чаевых / И. В. Погодина, А.В. Трунников // Журнал «Трудовое право». – №3. – 2009 / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.top-personal.ru/lawissue.html1675

2. Король С. Я. Бухгалтерський облік в готельному господарстві [Текст] / С. Я. Король. – [навч. посіб.]. К. : КНТЕУ, 2005. – 354 с.