Шанаєва-Цимбал Людмила Олексіївна,

Здобувач Академії муніципального управління

Збалансований розвиток в Україні та його пріоритети

Глобальні зрушення в економіці нашої держави та її орієнтація на пріоритети світового розвитку вимагають розробки й формування нових підходів у сфері управління економічним розвитком. Забезпечення високих темпів економічного зростання України - умова її успішної інтеграції в Європейське співтовариство. Проте на сьогодні рівень конкурентно спроможності України залишається досить низьким. До того ж спостерігається погіршення екологічних показників.

Україна належить до найбільш забруднених країн світу. Рівень навантаження на природне середовище в п'ять разів перевищує аналогічні показники в інших країнах. За ступенем забруднення і деградації довкілля Україна посідає одне з перших місць. Аналіз інтегрованих показників техногенного навантаження на навколишнє середовище України свідчить про те, що екологічна ситуація в країні - досить складна. Загроза виникнення екологічної катастрофи цілком реальна. Погіршення екологічної ситуації в Україні і стану здоров'я населення вимагають якнайшвидшого переходу країни до так званої сталої економіки, що веде до підвищення якості життя людини, не руйнуючи його природних основ.

Дослідженням економічної природи та причин економічного розвитку, зростання багатства і його нагромадження, а також формування системи ефективного розподілу та перерозподілу капіталу присвячено чимало робіт вчених. Проблеми сталого (збалансованого) розвитку досліджували у своїх працях відомі зарубіжні та українські вчені, серед яких Деніс і Донела Медоуз та Й. Рандерсон, Г. Дейлі, О.Г. Білоус, М.А. Голубець, М.І. Долішній, В.С. Кравців, Л.Г.Мельник і т.д.

На сьогодні в світі не існує загальновизнаного тлумачення терміну «сталий (збалансований) розвиток», адже в ньому самому вже закладені певні суперечності. У спеціальних словниках термін sustainable визначається як характеристика процесу або стану, який може підтримуватися невизначено довго, а термін “sustainable development” - як поліпшення якості людського життя при збереженні сталості підтримувальних екосистем. В доповіді Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН під назвою «Our Common Future» (1987р.) поняття стійкий (збалансований) розвиток трактувалося просто і конкретно – це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби. Між тим, співставити нагальні потреби сучасного та достатньо віддаленого майбутнього поколінь завдання практично не вирішуване. Разом з тим, таке не достатньо чітке визначення дало величезний поштовх до розробки нової філософії та ідеології світобачення, результатом якої є поява концепції (доктрини) стійкого (сталого) розвитку.

Декларації першої конференції ООН з навколишнього середовища в Стокгольмі (1972 р.), наукові доповіді Римського клубу (1997 р.) окреслили зв'язок економічного і соціального розвитку з проблемами навколишнього середовища і сформулювали ідеї переходу цивілізації до стану «глобальної динамічної рівноваги». Динамічність світової економічної рівноваги як багатомірної та багатофакторної системи, що формується під впливом сукупності різноспрямованих сил і складається з низки елементів, означала, насамперед, таке стійке співвідношення сил (рівноваги), яке зберігається не тільки при втручанні в економічну систему сьогодні, а і при таких змінах, що відбуваються у часі, в майбутньому.

Жодна економічна модель не може дати абсолютно точне відображення реальності. Це стосується й моделі «сталого (збалансованого) економічного розвитку», розробка якої навіть за наявності найсучаснішої та найпрогресивнішої на сьогодні концепції не може вважатися успішною завдяки відсутності відповідних теоретичних знань, які б виразили суттєві закономірні зв’язки та глибинні структури досліджуваного суспільства, характеризувались систематичністю та спираються на цілеспрямовані пізнавальні процедури. Брак теоретичних знань щодо економіки майбутнього обумовлений об’єктивними та суб’єктивними чинниками: неможливістю визначити матеріальні потреби майбутніх поколінь с точки зору сьогодення; не сформованістю єдиної світової економічної системи; відсутністю відповідних інституційних структур, які могли б регулювати світову економічну систему та впливати на динаміку та структуру економічного розвитку; невідповідністю існуючого рівня економічного мислення новому способу виробництву; відсутністю необхідних економічних знань щодо нового способу виробництва, законів функціонування глобальної економіки та сформованих наукових шкіл.

Оскільки у світовому співтоваристві поки ще не створено відповідних інституційних структур, які могли б регулювати світову економічну систему, здатність впливати на динаміку та структуру економічного розвитку на сучасному етапі формується на основі взаємодії національних господарських комплексів та імпульсів, що надходять із світового ринку, тобто на регіональній економічній рівновазі (наприклад, Європейський Союз).

Концепція стійкого розвитку дає інструменти і можливість окреслити таку модель сталого розвитку світового господарства, яка розвивається не ставлячи питання щодо співвідношення пріоритетів сьогодення та майбутнього. Сталий розвиток необхідно розглядати як концепцію, яка може бути покладена в основу постіндустріальних моделей розвитку. В умовах індустріального способу виробництва реалізація такої моделі практично неможлива через те, що існуючий рівень розвитку продуктивних сил та відповідно панівний спосіб виробництва не дозволяють досягати поставлених цілей за допомогою існуючих засобів. Безсумнівним є положення щодо можливості реального втілення концепції сталого розвитку виключно в умовах глобальної економіки, що формується. А вузьке трактування сталості звужує методологічну та практичну цінність цієї концепції. Сталість туризму, сільського господарства та інших галузей в межах регіонів та навіть національних економік є лише частковим випадком, особливим у загальному, а тому не може формувати пріоритети розвитку. Таким чином, для реалізації моделі сталого розвитку першочерговою умовою є формування глобального мислення у світових лідерів.