Скок Павло Олександрович

здобувач, Академія муніципального управління

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ І ЗРОСТАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВО-ОСВІТНІХ СИСТЕМ

Дослідження Світового банку підтверджують, що освіта забезпечує формування особистості, розвиток її потенціалу та аналітичних можливостей, що сприяє ефективному розвитку країни. Підвищення якості освітніх послуг і зростання конкурентоспроможності вітчизняних науково-освітніх систем є однією з найактуальніших проблем сучасної України, оскільки рівень розвитку освіти та інтелектуального потенціалу країни визначає її успішну інтеграцію в світову економічну спільноту.

В рамках реалізації інноваційної доктрини держави було прийнято низку документів, які відкрили нові можливості інноваційного розвитку освітніх установ.

Основною проблемою в реалізації інноваційного розвитку українських вузів є відсутність на рівні Міністерства освіти і науки України регламентуючих документів, нормативних актів. В умовах переходу економіки України на інноваційну соціально-орієнтовану модель розвитку формується нова політика стимулювання інноваційної активності та посилюється необхідність модернізації системи української вищої професійної освіти. Неминучість інноваційного прориву в пошуку організаційних структур і механізмів фінансування, що забезпечують конкурентоспроможність української вищої школи, усвідомлюється в даний час на всіх рівнях і всіма учасниками ринку освітніх послуг. З одного боку, це продиктовано тим, що система освіти, зокрема вищої професійної освіти, є невід'ємною частиною національної інноваційної системи, а інвестиції в освіту, їх рівень, структура і ефективність, є фактором появи інноваційних підприємств, фундаментом розвитку інноваційної спроможності національної економіки.

Інноваційна економіка супроводжується бурхливим розвитком інформаційних систем та інформаційних технологій, стає все більш капіталомісткої, з більшою часткою використання наукоємної продукції. Зросла інтенсивність інформаційних потоків внаслідок розвитку процесів глобалізації світової економіки і становлення інформаційного простору визначила подальший розвиток інформаційних технологій у всьому світі, а тим самим підняла роль знань, освіти і людського капіталу на принципово новий рівень.

Розвиток наукомістких виробництв та інформаційних технологій є показником стратегічного рівня та економіки країни, і її статусу в системі світової економіки. Ключову роль починають грати «інститути знань», працюють у галузі високих технологій, корпорації, що реалізують інноваційну стратегію розвитку, установи науки та освіти, що створюють потенціал майбутніх інновацій.

Сфера освіти являє собою одну з найбільш інноваційних галузей, багато в чому визначають створення інноваційного клімату і конкурентоспроможність економіки країни в цілому. Освіта здобувається як послуга, але по перше в неї потрібно вкласти капітал, і капітал значний. Держава і суспільство, що ігнорують дану економічну детермінанту, ризикують залишитися на узбіччі прогресу, на периферії процесу глобалізації. Освіта стає стратегічним ресурсом розвитку та конкурентоспроможності нації.

На сучасному етапі механізмом побудови економіки знань є створення національної інноваційної системи, що забезпечує інституціональні умови для проведення та комерціалізації результатів фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт. Ця система являє собою сукупність взаємопов'язаних організацій і структур, зайнятих створенням і комерційною реалізацією наукових знань і технологій. Інституційне середовище, обумовлено національними традиціями, політичними та культурними особливостями держави, повинна бути представлена комплексом інститутів правового, фінансового, соціального характеру, які забезпечують інноваційні процеси. В цьому плані на форми і характер національної інноваційної системи найбільшою мірою впливають державне регулювання, масштаби країни, особливості її історичного розвитку, забезпеченість природними ресурсами, а також домінуючі форми підприємницької діяльності.

В сучасних умовах поєднання державних і ринкових підходів у функціонуванні вищої школи стало очевидно, що недостатність бюджетних коштів викликає об'єктивну необхідність підвищення ефективності використання державними вузами, що виділяють суспільних фінансових ресурсів, з одного боку, і більш широкого залучення ними коштів з позабюджетних джерел - з іншого.

Інструментом вирішення завдання зростання ефективності використання фінансових коштів у системі вищої професійної освіти може бути проектне фінансування.

В якості цілей інвестування можуть виступати: щорічною, стійкий приріст кількості учнів; розширення лінійки / асортименту освітніх послуг, відкриття нових спеціальностей і спеціалізацій, надання послуг з додаткового і післявузівської освіти; підвищення якості освітніх послуг за рахунок технічного переозброєння, комп'ютеризації та автоматизації навчального та допоміжних процесів; зниження собівартості освітньої послуги, в тому числі за такими її видами, як повна собівартість, собівартість окремої спеціальності / професійної програми, навчальної групи, філії; досягнення соціальних цілей (наприклад, компенсація вартості навчання для малозабезпечених студентів).