Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

СЛІПАНСЬКИЙ Андрій Миколайович (1896–1942) - український діяч, засновник стратегії розвитку вітчизняної аграрної науки

Народився 23 вересня 1896 р. в с. Ненадиха (нині - Тетіївський район Київської обл.). Закінчив сільськогосподарське училище в с. Дергачі на Слобожанщині (нині – Харківська обл.).

У 1915 р. долучився до руху соціалістів-революціонерів. З 1917 р. - член Української партії есерів (УПСР), від якої перебував делегатом від України на Першому Всеросійському з’їзді Рад селянських депутатів, що відбувся у травні 1917 р. в Петрограді. Після утворення в 1919 р. Української комуністичної партії (боротьбистів) став її членом. У березні 1920 р. брав участь в останній конференції УКП(б), що проходила водночас із ІV конференцією КП(б) України. Від останнього партійного форуму був обраний делегатом ІХ з’їзду Російської компартії (більшовиків).

Із вересня 1917 р. - голова Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів в с. Охтирка, нинішня Сумщина. Під час Гетьманату Української Держави перебував у Києві на підпільній роботі. За часів Директорії Української Народної Республіки обирався головою волосного виконкому міста Біла Церква на Київщині. В часи громадянського протиборства та наступу армії А.І. Денікіна за дорученням УПСР на підпільній роботі в місті Одесі. Після завершення Української революції 1917–1920 рр. Полтавським губвиконкомом затверджений завідувачем губернського земельного відділу. У 1921–1923 рр. призначений завідувачем земельного управління губернії Київським губвиконкомом, з 1923 р. – головою губернських селянських кооперативних спілок на Київщині.

У 1924 р. закінчив сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту, а в 1928 р. – Український інститут марксизму в м. Харкові. З того ж року почав працювати викладачем Харківського сільськогосподарського інституту ім. Х. Раковського, згодом завідував кафедрою сільськогосподарської економіки вузу. Автор ряду посібників для сільгоспвузів. Отримав наукове звання професора.

Українські вчені-аграрії неоднозначно сприймали процес владних перемін 1917 р., особливо трансформацію земельної власності від приватної до колективної. Втім, А.М. Сліпанський довірився владним органам Радянської України, її державним, науковим, соціальним установкам. Він першочергово розкривався як провідний вчений-аграрій колективно-господарчої організованості. Активно займався розробкою наукових підходів щодо економічного розвитку аграрного сектору УСРР. Був запрошений до складу Науково-Консультативної Ради при Наркоматі земельних справ УСРР. Пізніше працював заступником директора Українського науково-дослідного інституту економіки й організації сільського господарства. Із заснуванням Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (травень 1931 р.) призначений першим віце-президентом ВУАСГН. Під його керівництвом відбувалося наукове й організаційне становлення управлінського апарату цієї координуючої академічної установи для потреб галузевого дослідництва. За його науковим проводом розроблено стратегію розвитку головних наукових спрямувань вітчизняної аграрної науки як загальних, так і в рослинництві та тваринництві. Він - ініціатор створення низки галузевих науково-дослідних установ, поклавши в основу їх ефективне наукове забезпечення умов колективного ведення сільського господарства за перспективними науковими напрямами. Йому належить ініціатива розробки ефективних економічних засад розвитку сільськогосподарського устрою країни, плановість щодо здійснення науково-дослідницьких розробок тощо.

2 червня 1933 р. заарештований і звинувачений у приналежності до «Української військової організації (УВО)». Рішенням судової трійки при колегії Держполітуправління УРСР від 26 листопада 1933 р. засуджений до ув’язнення у виправно-трудових таборах на 5 років. Термін відбував у північних в'язницях Росії, в т. ч. на Соловках. Рішенням Особливої наради при НКВС СРСР від 21 липня 1937 р. термін ув’язнення продовжено ще на 5 років. Подальша доля А.М. Сліпанського довгий час була невідомою.

У 2005 р. МВС Російської Федерації офіційно повідомило, що арештований змінив чотири місця перебування в ув’язненні, а в період останнього у таборах на Далекому Сході помер 14 листопада 1942 р. Ухвалою Верховного Суду УРСР, прийнятою в 1961 р., А.М. Сліпанський реабілітований у судовому відношенні по всіх висунутих звинуваченнях.

Творча спадщина професора А.М. Сліпанського на той час, коли він займався науковими проблемами, налічує понад 40 наукових публікацій. Найбільш значущі кілька тем, бо науково-організаційна діяльність вченого-аграрія припала на добу інтенсивного розвитку колективних форм селянської праці Радянської України 1920–1930 рр. Переконливою була його доповідь «Чергові завдання науково-дослідної роботи Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук та її мережі у зв’язку із вимогами соцреконструкції сільського господарства України» на першому пленумі ВУАСГН (1931). Програмними були доповіді вченого на інших пленумах ВУАСГН. У наукових працях висвітлено проблеми перебудови аграрної освіти та формування вітчизняної аграрної науки, першочергово організаційного й наукового академічного становлення, з метою подальшого розвитку галузевої науки з використанням новітніх досягнень світової науки та практики.

За напрямами наукової творчості А.М. Сліпанський аналізував значущі наукові проблеми, скажімо, земельну ренту для новітнього колективного укладу, розробки теоретичних засад виробничого кредитування для дрібних селянських господарств, впливу аграрної економіки на підвалини сільськогосподарського виробництва, практичного зіставлення наслідків індивідуального, кооперативного та колективного ведення виробничих процесів на селі, порівнюючи – насамперед, їх результативність. Окремо - спеціалізація ведення сільського господарства України, посилення ролі агрокультурних вимог із метою підвищення врожайності українських ланів, зрощування нових сільськогосподарських культур, розвитку галузевої дослідної справи, вивчення проблем державного управління українським скотарством, вітчизняного птахівництва тощо. Вчений-аграрій вірував, що машино-тракторні станції стали «здобутком» нової радянської влади й слугували могутнім засобом переводу розпорошених селянських господарств до усуспільненого виробництва, що забезпечувало його провадження на засадах нової техніки й технології. Він предметно аналізував характеристики ведення рільництва та скотарства розвинутого аграрного господарювання Німеччини та формував пропозиції для застосування кращих закордонних аграрних наукових новин в Україні тощо.

Проведені владні заходи щодо індустріалізації Радянської України, за науковим задумом А.М. Сліпанського, давали змогу пришвидшити темпи «соціалістичної реконструкції сільського господарства». Займаючись проблемою організаційно-господарського зміцнення колгоспів, вважав, що Україна «…вступила в період соціалізму», розв’язала питання на його користь не тільки в промисловості, а й в сільському господарстві, бо зробила колгоспника «…центральною фігурою хліборобства». Тому він наполягав на рішучому розв’язанні «питання боротьби проти посухи», вивчав проблему збільшення урожайності через втілення новітніх агротехнічних засобів, як якісну складову частину й ознаку організаційно-господарського зміцнення колгоспного руху, найкращу прикмету вдалого господарювання в радгоспах тощо.

Покладена вченим наукова новизна стосовно вітчизняної аграрної науки України за своїми основними принципами фактично функціонує до сьогодення. Національна академія аграрних наук України офіційно відмічає своє академічне започаткування від дати утворення Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук 1931 р. Зокрема, використовується система наукового планування та звітності відповідно до рішення пленуму ВУАСГН 1932 р., яка введена за ініціативою А.М. Сліпанського уперше серед наукових установ колишнього СРСР. Науково-дослідні установи чинної НААН мають чимало наукових здобутків, започаткованих саме у добу існування України першої половини ХХ ст.

Література:

1. Глазунов Г. О. Трагічна доля прибічника врожаїв [Електронний ресурс] / Г. О. Глазунов // Історія науки і біографістика. – 2006. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/E-Journals/INB/2006-1/06ggodpv.html. – Заголовок з екрану.

2. Глазунов Г. О. Життєвий перелом професора А. Сліпанського [Електронний ресурс] / Г. О. Глазунов // Історія науки і біографістика. – 2006. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/E-Journals/INB/2006-1/06ggodpv.html. – Заголовок з екрану.

3. Глазунов Г. О. Про наукову спадщину вченого-аграрія Андрія Сліпанського / Г. О. Глазунов // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. – Луганськ, 2006. – № 17. – С. 178–188.

4. Глазунов Г. О. А. Сліпанський і справи "УВО" / Г. О. Глазунов // Наук. записки / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І.Ф. Кураса. – К., 2006. – Вип. 32. – С. 244–256.