викладач кафедри фізичного виховання для природничих
факультетів Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича
САМОРОЗВИТОК
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: КРИТЕРІЇ, КОМПОНЕНТИ, ОСОБЛИВОСТІ
Постановка проблеми. Професійний саморозвиток педагога визначено як внутрішній
процес, спрямований на досягнення професіоналізму, що являє собою якісні зміни
особистісно-професійної сфери та професійної діяльності, детерміновані
сприйняттям суспільних, професійних і визначених на основі їх інтеріоризації і
власної акмеологічної позиції вимог до суб’єкта, при здійсненні ним
самоконтролюючої функції та цілеспрямованого й добре організованого саморуху до
найкращого в собі. А професіоналізм як оптимальний результат процесу
професійного саморозвитку особистості педагога є – складною структурованою
системою загальних і спеціальних педагогічних професійно значущих властивостей
і якостей учителя, зміст якої поряд із відповідністю варіативно-творчого плану
актуальним соціально обумовленим професійно-педагогічним вимогам, нормам,
цінностям характеризується неповторним інноваційно-креативним потенціалом його
особистості в єдності індивідуально-типологічних та індивідуально-специфічних
сторін, само детермінованістю професійно-педагогічного удосконалення (на основі
гармонізації елементів професійної самосвідомості та опори на позитивну й
адекватну Я-концепцію, творчу індивідуальність педагога-професіонала).
Діагностика і процес реалізації розвитку
особистості фахівця не передбачені існуючою системою фізкультурно-педагогічної
освіти. Тому вона поки що не може виступати гарантом високого рівня професійної
майстерності випускника вищого навчального закладу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичне
обґрунтування передумов та чинників розвитку і саморозвитку особистості,
визначення критеріїв і рівнів особистісно-професійного зростання педагога
знайшли відображення у працях, присвячених темі особливостей професійного і
особистісного саморозвитку фахівців педагогічної освіти (О. Абдулліна,
Г. Балл, К. Платонов, В. Рибалка, Г. Серіков, М. Солдатенко
тощо).
Виклад основного матеріалу. Відзначимо, що в педагогічній теорії недостатньо розроблені критерії педагогічного
забезпечення, які дозволяють досить цілісно і коректно проаналізувати зміни в
особистісному і професійному саморозвитку студентів, а також ступінь впливу
педагогічних умов спрямованих на гуманізацію професійної підготовки вчителів
фізичної культури. В основу загальноприйнятих способів оцінювання
продуктивності педагогічного забезпечення фізкультурно-педагогічної освіти
студентів покладені результати окремих показників, що дають можливість скласти
одностороннє уявлення про досліджувані педагогічні явища на підставі зовнішніх
ознак (програмних вимог, знань, вмінь і навичок в галузі педагогіки передбачені
державним стандартом і середньо-статистичних нормативів фізичної
підготовленості). Відсутність об’єктивних показників навчально-методичного
забезпечення професійного і особистісного саморозвитку студентів, на наш
погляд, стримує оптимізацію навчально-виховного процесу у вищій школі.
У нашому дослідженні критерій – це міра, певний
еталон, за яким аналізується ступінь підготовленості до професійного саморозвитку.
Критеріями є загальноприйняті в науці поняття, які представлені як ознаки,
засоби перевірки, на підставі яких здійснюється оцінка процесу і результату
дослідження.
Базуючись на теоретичному аналізі та досвіді
практичної роботи, професійна компетентність вчителя фізкультури, може
досліджуватися за такими рівнями:
·
особистісному (прояв індивідуально-особистісних
якостей, обумовлене характером майбутньої діяльності). На даному рівні в якості
критеріїв професійної компетентності вчителя фізкультури пропонуються
професійний інтерес до його діяльності, наявність педагогічних здібностей,
професійно важливих якостей, вміння володіти собою і своїми емоціями, досконале
володіння технікою і тактикою проведення занять з фізкультури і спортивних
змагань.
·
функціональному (тимчасова готовність і
працездатність, передстартова активізацію психічних функцій, вміння
мобілізувати необхідні фізичні і психічні ресурси для реалізації діяльності).
Тут критеріями професійної компетентності є:
ü
володіння основами конкретних видів спорту
передбачених програмами; володіння засобами, формами і методами навчання
спортивним умінням;
ü
система навчально-виховної роботи з учнями;
ü
система контролю за діяльністю вихованців, уміння
визначати особливості функціонального стану їх організму і в зв’язку з цим
дозувати навантаження на уроках і під час змагань;
ü
уміння виявляти особливості індивідуальної підготовки,
здібностей і схильностей до конкретних видів діяльності;
ü
високий рівень сформованості загальних педагогічних
умінь.
ü
систематичний аналіз власних дій та вилучення з уроків
з помилок і невдач, тобто, професійне вдосконалення як у напрямі спорту так і
щодо педагогічної майстерності;
·
особистісно-діяльнісному (готовність як цілісний прояв
усіх сторін особистості, що дає можливість ефективно виконувати свої функції).
У якості критеріїв виступає безпосереднє
управління процесом підготовки (контроль за навчанням із загальноосвітніх
дисциплін, організація виховної роботи в класах і спортивних секціях,
управління техніко-тактичною підготовкою в учнівському колективі або спортивній
команді, управління вольовою, фізичною, теоретичною підготовкою тих учнів, для
кого урок фізкультури лише засіб зміцнити здоров’я, і тих, хто мріє бути
спортсменом); підвищення особистої кваліфікації (підвищення особистого
професійного та культурного рівня, участь у науково-методичній роботі);
спортивний відбір і рішення оргпитань; підготовка до участі в змаганнях,
організація та проведення змагань; медико-біологічні аспекти (надання медичної
допомоги при травмах); планування, контроль, облік навчально-виховного процесу.
Таким чином, результат оволодіння професійною
компетентністю вчителя фізкультури фіксується на трьох рівнях: особистісному,
функціональному, особистісно-діяльнісному.
Результати теоретичного дослідження дозволяють
узагальнити висновки про значущість особистісних характеристик вчителя в його
особистісно-професійному саморозвитку і виділити їх як критерії його
саморозвитку. У визначенні критеріїв і їх показників ми виходили з тих позицій,
що програма особистісного розвитку дана кожній людині генетично, але її
діагностика недостатньо представлена на рівні практики.
У визначенні критеріїв, показників та рівнів ми
виходили з того, що професійний розвиток і саморозвиток – це інтегративний
процес, який має певну компонентну структуру. Процес саморозвитку і
особистісно-професійного зростання вчителя характеризується змінами показників
його компонентів.
Педагогічна
компетентність учителя – це єдність його теоретичної та практичної
готовності до здійснення педагогічної діяльності. На думку Адольфа, компетентний педагог – це такий фахівець, який володіє
ґрунтовними знаннями з будь-якого предмета шкільного курсу навчання. В. Бондар
уважає, що компетентний учитель організує педагогічну діяльність так, щоб вона
була спрямована на отримання усвідомленого результату. М Коломієць
розглядає компетентність як сукупність знань, умінь, навичок, які потрібні для
успішного виконання його функцій навчання, виховання, розвитку особистості
дитини. А. Маркова вважає, що професійно компетентна людина успішно розв’язує
завдання навчання й виховання, готує для суспільства випускника з бажаними
психологічними якостями, досягає бажаних результатів у розвитку особистості
учнів.
Особисті якості вчителя (як одна з
найголовніших складових професійної компетентності) – доброзичливість,
чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність.
Отже, поняття
‟компетенції та компетентностіˮ значно ширші за поняття
‟знання, уміння, навичкиˮ, тому що охоплюють: мотивацію; здібності
особистості до подолання стереотипів, відчуття проблеми, прояв принциповості,
гнучкості мислення; характер особистості – самостійність, цілеспрямованість,
вольові якості.
Список використаних джерел:
1.
Гарашкина Н. Диагностика профессиональной
компетентности / Гарашкина Н. // Социальная педагогика. – 2003. – №4.
2.
Життєва компетентність особистості
/ Сохань Л.В., Єрмаков І.Г., Несен Г.М. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.
3. Кабрин В. Транскоммуникация и личностное розвитие / Кабрин В. – Томск,
1992. – 218 с.
4.
Лєпіхова Л. Соціально-психологічна компетентність
у педагогічній взаємодії / Лєпіхова Л. // Вища освіта України. – 2004. – №3.
5.
Лукьянова М.И. Психолого-педагогическая
компетентность учителя: Диагностика и развитие/ М.И. Лукьянова. – М.: Сфера,
2004. – 144 с.
6.
Основи психології і педагогіки: Навчальний
посібник / Серьожникова Р., Пархоменко Н., Яковецька Л. – К.:
Центр навчальної літератури, 2003. – 243 с.
7.
Хазова С.А. Компетентность конкурентоспособного
специалиста по физической культуре и спорту/ С.А. Хазова [Електронний ресурс].
– Режим доступу до ресурсу: http://www.monographies.ru/61-2394.
8.
Руденський Є. Соціально-психологічні деформації
особистості вчителя [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:
pleyady.kiev.ua