Філософія / 4.Філософія культури

Довгань О. В., аспірантка

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, м. Київ, Україна

Філософське осмислення мистецтва модернізму

Одна з характерних особливостей мистецтва початку XX століття – виникнення та поширення модернізму. Модернізм виникає як своєрідна світоглядна та художньо-естетична реакція на поглиблення економічної, політичної, духовної кризи суспільства. Тому, для нього є характерним заперечення можливостей попередньої культури протистояти руйнівним кризовим явищам. В результаті чого, відбувається принциповий розрив з реалізмом та академічною культурою. Важливо, що культура більше не обмежувалася рамками лише європейської, вона стала світовою, відкрилися інші культури з відмінним баченням світу.

Технологічні, суспільні, морально-політичні зрушення епохи звісно відобразилися і у світовій філософії. Основою попередньої культури був раціоналізм, який виступав як загальна система світосприйняття і світорозуміння. Однак, на початку ХХ століття раціоналізм зазнає кризи. Ідеї панування розуму і моралі, які існували декілька століть, більше були не в змозі пояснити ті зміни і явища, що відбувалися в суспільному й духовному житті Європи. І тому, виникає необхідність пошуку нових ідеологічних і філософських концепцій, на підставі яких, змогло сформуватися нове уявлення про світ і місце в ньому людини.

Для філософії початку XX століття стали характерними песимізм, ірраціоналізм та індивідуалізм. Філософське переосмислення загальної культурної ситуації перш за все призвело до розуміння того, що зникла матерія, яка є відносною і більше не може бути початком всього сущого. Всесвіт, який раніше сприймався як пізнаний і впорядкований, став мислитися як хаос. Зміни уявлень про світ, затвердження його непізнаваності, хаотичності та абсурдності вносили принципові зміни і в загальні уявлення про людину. Тепер людина не могла осягнути навколишній світ своїм слабким розумом, він стає ворожим для неї і тому, вносить в її життя трагедію. Розум людини губиться в повсякденних дрібницях і не може піднятися над побутом.

На зміну масштабної, впевненої, сильної та яскравої особистості минулої епохи, яка намагалася змінити навколишнє життя на краще, реалізуючи свої стремління, приходить значно слабка особистість, яка живе виключно приватними інтересами, яка не здатна, і навіть не ставить перед собою завдання осмислити закони буття чи змінити світ на краще. Таким чином, нове розуміння світу відповідало тривожним відчуттям людини початку ХХ століття, загальному передчуттю світової катастрофи.

Отже, філософія модернізму базується на ідеях неможливості пізнання і відтворення сучасного світу засобами класичної культури. Сприйнявши романтичні ідеї, щодо «духу часу», модерністи намагалися переосмислити мистецтво в нових соціокультурних умовах. Це виражалося у спробах висловити новий світогляд. Філософською основою модернізму послужили ідеї таких мислителів, як А. Шопенгауер, С. К’єркегор, Ф. Ніцше.

Відмічаючи основні напрями філософії ХХ століття, слід зазначити – інтуїтивізм французького мислителя А. Бергсона, психоаналіз австрійського філософа та лікаря-психіатра 3. Фрейда, а також його учня і колеги – К. Юнга. Ці вчені були не тільки філософами, але й представниками наукової думки, яка також почала шукати ірраціональні опори своєму раціоналізму.

На більш пізньому етапі розвитку модернізму мистецька практика дуже часто випереджала філософське осмислення основних ідей. Вона диктувала свої правила і заставляла теоретиків їх обґрунтовувати. Тому, більшість філософів були, в першу чергу, письменниками. Як, наприклад, представники французького екзистенціалізму – Ж. П. Сартр та А. Камю. Також для мистецтва модернізму важливі погляди німецького мислителя М. Хайдеггера, а пізніше – Х. Ортеги-і-Гассета, Т. Адорно та інших.

Отже, в центрі уваги видатних мислителів ХХ століття стояла людина з її пошуками і ваганнями, сумнівами і сподіваннями. Філософія як духовна квінтесенція епохи відображала трагедію людства. Звісно, що все це знайшло своє відтворення в мистецтві модернізму. Модернізм виявився множинністю художніх напрямів зі спільним світоглядом в усіх галузях художньої творчості.

Таким чином, нове філософське мислення ХХ століття змінило уявлення про роль митця, який повинен не аналізувати і досліджувати безглузду та алогічну дійсність, а намагатися прийти до розуміння істинного змісту, відчути сутність буття. Значення модернізму полягає в тому, що він виступив особливою формою самопізнання культури, визначив сучасні форми буття мистецтва, звільнив художню свідомість, виявивши можливості нової семантики, переставив акценти у взаєминах мистецтва з суспільством, передбачив особливо актуальні ідеї для розвитку сучасної філософії.

Література:

1. Герман М. Модернизм. Искусство первой половины ХХ века. – СПб. : Азбука-классика, 2003. – 480 с. : ил. – ISBN: 5-352-00314-0.

2. Гуревич П. Философия культуры. – М. : Nota bene, 2000. – 352 с.

3. Долгов К. М. От Киркегора до Камю. – М., 1990. – 400 с. – ISBN: 5-210-00104-0.

4. Малахов Д. Модернизм. Критический очерк. – М. : Изобразительное искусство, 1986. – 152 с.

5. Модернизм. Анализ и критика. – М. : Искусство, 1987. – 302 с.

6. Реале Д. Западная философия от истоков до наших дней : в 4-х т. Т. 4. От романтизма до наших дней / Д. Реале, Д. Антисери. – ТОО ТК «Петрополис». – СПб., 1997. – 880 с.

7. Руткевич А. М. От Фрейда к Хайдеггеру : Критич. очерк экзистенциального психоанализа. – М. : Политиздат, 1985. – 175 с. – (Социальный прогресс и буржуазная философия).