Шадріна В.В.

к.н. з ФВіС, доцент кафедри фізичного виховання №3

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Воронов Н.П.

к.п.н., доцент кафедри фізичного виховання №1

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Черненко В.О.

ст. викладач кафедри фізичного виховання, МС СРСР з боротьби

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Спеціальна витривалість борців до статичних навантажень

Анотація

Розглянуто динаміку фізіологічних показників при вдосконаленні спеціальної витривалості борців до статичних навантажень. В експерименті прийняли участь кваліфіковані борці (КМС та МС України). Розроблені методичні підходи щодо удосконалення спеціальної витривалості при виконанні навнтажень статичного характеру у кваліфікованих борців.

Ключові слова: борці, витривалість, фізіологічні показники.

Аннотация. Шадрина В.В., Воронов Н.П., Черненко В.А. Специальная выносливость борцов к статическим нагрузкам.

Рассмотрена динамика физиологических показателей при совершенствовании специальной выносливости борцов к статическим нагрузкам. В эксперименте приняли участие квалифицированные борцы (КМС и МС Украины). Разработаны методические подходы по совершенствованию специальной выносливости при выполнении нагрузок статического характера у квалифицированных борцов.

Ключевые слова: борцы, выносливость, физиологические показатели

Annotation. Shadrina V.V., Voronov N.P., Chernenko V.A. Special endurance fighters to static loads.

The dynamics of physiological parameters in improving special endurance fighters to static loads. Participated in the experiment skilled fighters. Methodical approaches to improve special endurance when performing static loads of character in the qualified fighters.

Keywords: fighters, endurance, physiological parameters

Вдосконалення витривалості як одного з найважливіших фізичних якостей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, є одним з актуальних питань у проблемі оптимізації підготовки висококваліфікованих борців. Особливе значення мають питання вдосконалення їх спеціальної витривалості. Рівень розвитку спеціальної витривалості визначається рядом факторів. До числа ведучих серед них можна віднести рівень розвитку загальної витривалості, швидкісно-силових можливостей, витривалість до м'язових навантажень статичного характеру, витривалість до анаеробних та аеробних навантажень, інтенсивніть протікання процесів відновлення після специфічних навантажень [1-3, 5].

Як одне з основних направлень при вдосконаленні витривалості ряд авторів виділяє варіацію умов виконання у процесі тренувальної діяльності специфічних фізичних навантажень. Особливо актуальним це є для таких видів спорту, як єдиноборства, у яких фізичні навантаження виконуються у широкому діапазоні потужності і у варіативному режимі [6]. При цьому для розвитку спеціальної витривалості найбільш ефективними є умови, що роблять виконання даної рухової активності більш складним (спаринги з різними супротивниками, більш сильними або тими, що мають більшу вагу тощо) [2, 6]. Актуальним є також використання технічних засобів - тренажерів та спеціальних приладів, які можуть забезпечити як розвиток спеціальної витривалості так і ріст технічної майстерності.

Робота проводилась на кафедрі фізичного виховання Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри.

Метою роботи була розробка методичних підходів до вдосконалення спеціальної витривалості при виконанні навантажень статичного характеру у висококваліфікованих борців.

Як нам здається, актуальність розглядання даного питання пов'язана з тим, що здатність спортсменів до подолання виснаження при навантаженнях статичного характеру є важливим фактором для ефективності спортивної діяльності борців. При проведенні спарингу виконуються різні захоплення, необхідні для проведення атакуючих та контратакуючих дій, виконуваних в умовах статичного м'язового навантаження. У даному випадку виконується робота граничної інтенсивності статичного характеру. Відомо, що при такому навантаженні, втомленість наступає швидше, ніж при динамічній. Виходячи з цього, можливість протистояти цій втомленості, ефективно виконувати технічні дії в умовах прогресуючої втомленості є важливим фактором, характеризуючим рівень спеціальної витривалості борців.

Встановлена висока роль у руховій активності борців статичного компоненту, котрий може становити до 50 % часу спарингу [1]. Відображено високий зв'язок витривалості борця при виконання вправ статичного характеру з рівнем спотривної майстерності. Таким чином, зв'язок показників, відображаючих рівень розвитку витривалості до статичного навантеження зі спортивною майстерністю борця достатньо велико: коефіцієнти кореляції для різних показників перебувають у проміжку від 0,40 до 0,60 [1]. Зрозуміло, що наявність високого відсотку статичних навантажень у вільній боротьбі потребує широкого виконання у тренувальному процесі спеціальних статичних вправ, схожих по структурі з технікою боротьби у всіх основних положеннях (у стійці, партері та на мосту).

За умовами проведення досліджень оцінювалась фізична працездатність при виконанні статичних зусиль - максимально можливий час утримання штанги у положенні тяги широким хватом до грудей у наклоні, ноги зігнуті у колінному суставі, що в основному співпадає стандартним умовам оцінки статичної витривалості м'язів. Досліджувалась також динаміка основних показників серцево-судинної системи, відображаючих адаптацію організму спортсмена до виконуваного навантаження.

Змінення досліджуваних показників у спортстменів високої кваліфікації протягом тренувальних занять на тренажері наведені у таблиці. Результати, отримані у перший день тренувань, використовувалися як вихідні дані для оцінки динаміки досліджуваних показників у ході тренувального процесу.

Як видно з тієї ж таблиці, у ході тренувального процесу відокремлюється тенденція до збільщення такого показника як час устримання статичного зусилля.

Таблиця 1

Динаміка показників фізичної працездатності та фізіологічних показників у спортсменів у ході спеціального тренування статичної витривалості

Дні обсте-ження	Час утримання штанги	АТ сист. до теста	АТ діаст. до теста	АТ сист. після теста	АТ діаст. після теста	ЧСС до теста	ЧСС після тесту	ЧСС після теста (на другій хвилині)
1	17,6 ±0,5	125,9±2,3	71,0±2,6	167,3±2,8	86,9±2,3	75,0±2,5	163,5±3,2	85,2±2,6
11	19,5±0,5	125,5±1,7	66,8±2,2	170,5±2,4	83,6±2,6	77,0±1,3	170,1±2,5	84,5±2,5
21	18,8±0,5	124,5±1,3	65,5±1,4	169,1±2,6	85,0±2,2	74,1±2,1	165,9±1,4	84,4±2,8
35	18,5±0,5	124,1±2,5	63,6±1,4	165,5±1,7	80,9±1,6	79,1±1,5	165,7±1,7	87,2±1,6

Рис. 1. Динаміка фізіологічних показників під час проведення спеціальних вправ зі статичними навантаженнями

До одинадцятого дня тренувань час утримання штанги вагою 80 % від максимального збільшився на 11 %, на двадцять перший та тридцять п'ятий дні досліджень цей показник стабілізувався, збільшивши вихідні значення на 7 %. Процес тренувань на тренажері статичного компоненту витривалості здійснює вплив на ряд показників серцево-судинної системи (табл. 1).

Такий показник рівня функціонування серцево-судинної системи як систолічний артеріальний тиск - його змінення перебувало на границі 1-2 % (див. табл. 1 ). На одинадцятий день тренувань систолічний артеріальний тиск збільшився на 2 % порівняно з вихідним рівнем, на 21 день - на 1 %, а на 35 день стає помітним зниження цього показника на 1 % в порівняні з першим днем тренувань.

Значно більш виражені зміни зазнав рівень діастолічного артеріального тиску (див. табл. 1). На протязі всього тренувального процесу стає помітнішим закономірне зниження діастолічного артеріального тиску після тестуючого навантаження статичного характеру. На одинадцятий день тренувань цей показник був нижче вихідного на 3 %, на двадцять перший – на 1 %, на тридцять п'ятий день це зниження було найбільш яскраво вираженим та досягало 6 %.

Частота серцевих скорочень (ЧСС), аналогічно систолічному артеріальному тиску, також не отримала у ході тренувального процесу достовірно значущих змін (див. табл. 1). Перевищуючи вихідні показники станом на одинадцятий день тренувань на 4 %, до тридцять п'ятого дня частота серцевих скорочень практично не відрізнялася від вихідного рівня, перевищуючи його на 1 %.

Частота серцевих скорочень у період відновлення (на другій хвилині після навантаження) практично не змінився протягом всього періоду тренувань (див. табл. 1), що свідчить про стабільне відновлення та високі функціональні резерви висококваліфікованих спортсменів.

Таким чином, проведення дослідження дозволило зробити висновок, що найбільш інформативним показником серцево-судинної системи, що відображує адаптацію кваліфікованого спортсмена до статичних силових навантажень, що досягається за допомогою тренажеру, є діастолічний артеріальний тиск.

Як відомо, збільшення частоти серцевих скорочень та збільшення систолічного артеріального тиску у відповідь на збільшення фізичного навантаження є стійкою закономірністю, у той самий час, зміни діастолічного артеріального тиску носять менш виражений характер [6]. Значне збільшення артеріального тиску може спостерігатися при силових навантаженнях [7]. Одним з пояснень цьому може бути те, що підняття та утримання обтяження часто супроводжується натуження, при цьому збільшується внутрішньогрудний тиск у зв'язку з цим зменшується венозний приток до серця. Наповнення серця зменшується, артеріальний тиск падає. Після закінчення натуження виникає компенсаторне значне збільшення артеріального тиску та збільшення частоти серцевих скорочень – феномен Ліндгарда. Зі збільшенням тренованості феномен Лінгарда з'являється менше чи повністю зникає.

Таким чином, згадане вище стійке зниження діастолічного артеріального тиску у процесі тренувань з силовими навантаженнями статичного характеру можно розглядати як одну з ознак адаптації серцево-судинної системи до даних фізичних навантажень.

Література

1. Бойко В.Ф. Методика оценки и развития специальной выносливости у квалифицированных борцов вольного стиля: Методические разработки для студентов и слушателей ФПК тренеров. – К.: КГИФК., 1981. – 46 с.

2. Бойко В.Ф., Данько Г.В. Физическая подготовка борцов: учебное пособие, К., Олимпийская литература, 2004. - 223 с.

3. Дахновский В.С., Лещенко С.С. Подготовка борцов высокого класса. – К.: Здоровья, 1989. – 192 с.

4. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – Киев, 1997. – С.313-320

5. Martin D., Carl K., Lehertz K. Handuch Trainingslehre. – Schomdorf.: Hofmann, 1991. – P. 172-213

6. Уилмор Дж., Костил Д. Физиология спорта и двигательной активности. – К.: Олимпийская литература, 1997. – С. 169-170.

7. Endlomm B., Goldbard A., Gulbring B. Response to exercise after blod loss und Reinbusion / Journal of Applied Phyziology, 1972, 33. – P. 175-180.