Экономические науки/2. Экономика предприятия

Пяста Ю. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Характеристика методів оцінки фінансової стійкості підприємства

Фінансова діагностика підприємства [1; 2; 3] — це виявлення сучасного стану підприємства і динаміки його змін, можливих шляхів подолання проблем за результатами розрахунків, розгляду та інтерпретації фінансових чинників , які описують різноманітні сторони діяльності підприємства. Основою розвитку матеріалів для діагностики фінансового середовища підприємства є фінансова звітність (бухгалтерський баланс, звіт про фінансові досягнення , доклад про рух грошових потоків ), а також статистична і оперативна звітність; планові матеріали (бізнес-план), нормативні матеріали , інформація про техніку виробництва, заключне слово експертів, висновки різноманітних опитувань і т. д.

Суб'єктами аналізу є дві групи: зацікавлені у функціонуванні підприємства люди, які використовують інформацію (керівники підприємства, позичальники, особи, які купують, податкові органи, працівники підприємств,власники ); користувачі фінансової докладності, котрі зобов`язані відповідно договору відстоювати інтереси першої групи (аудиторські фірми, люди, які надають консультацію, біржі, преса, товариства, профспілки). Повністю фінансову інформацію може використовувати тільки власники підприємства,а всі інші суб'єкти аналізу мають право використовувати тільки неповну інформацію.

Головні цілі, які вирішуються під час проведення фінансової діагностики є наступними: виявлення місця підприємства в час проводження дослідження (фінансове середовище , майнове місце підприємства, потреба у додаткових джерелах фінансування, продуктивність діяльності підприємства); визначення тенденцій та закономірностей у розвитку підприємства під час досліджуваного періоду; визначення маленьких місць, які мають негативний вплив на фінансове середовище підприємства; визначення резервів, якими підприємство може користуватися для поліпшення фінансового стану.

Існують такі основні напрямками аналізу [3]: аналіз структури балансу і чистого оборотного капіталу, аналіз ліквідності і фінансової стійкості, аналіз прибутковості і структури витрат, аналіз грошового потоку,та аналіз оборотності, аналіз ефективності діяльності підприємства.

До головних методів аналізу відносять:

- горизонтальний, при проведенні якого елементи підприємства прирівнюють до подібних за інші етап и у відносному та абсолютному вигляді;

- вертикальний , деякі показники якого відносять до груп чи підгруп чинників;

- факторний аналіз — аналіз дії деяких елементів фінансової функціональності підприємства на основні економічних чинників ;

- порівняльний — співставляють досліджуваних чинників із однаковими середньогалузевими (або показниками головних конкурентів);

- спеціалізований аналіз (передбачення готівки, розгляд потоку фондів, зміна валового прибутку та розгляд беззбитковості). Незалежно від елементу фінансового розгляду , потрібно завжди розглядати один чи кілька елементів фінансового середовища підприємства та досягнень його діяльності, а саме : швидка ліквідність; грошові надходження ; структура капіталу та постійна платоспроможність; рентабельність капіталу; впровадження активів. Розгляд стану і результатів функціональності підприємства здійснюється у формах [3].

Процес проведення фінансового аналізу має свою технологію —ланцюг кроків, які направлені на визначення причин погіршення стану підприємства та важелів його оптимізації.

Фінансову діагностику підприємства здійснюють в три етапи [1].

Етап 1. Аналіз поточного середовища підприємства і його змін у співвідношенні із попереднім періодом. Основною ціллю даного етапу є не тільки розгляд стрімкості показників, але й виявлення рівня зменшення коефіцієнтів. Недоліки у фінансовому середовищі підприємства з`являються тоді , коли коефіцієнти знижуються до неприйнятного рівня. Зменшення коефіцієнтів у межах допустимих значень вимагає вияснення причин зниження чинників , а не наслідків виникнення та розвитку недоліків . Окрім доведення наявності або відсутності недоліків у фінансовому середовищі підприємства, потрібно надати оцінку ступеня критичності недоліків.

Головні недоліки фінансового стану підприємства :

1. Мізерна платоспроможність.

2. Неповне заохочення власника.

3. Зменшення фінансової самостійності чи низька фінансова стабільність.

Етап 2. Виявлення наслідків , які призвели до зміни фінансового

середовища підприємства.

Можна навести два недоліки, що з`являються у фінансовому середовищі підприємства: неможливість утримувати допустимий рівень фінансового середовища (або малі обсяги отриманого прибутку); неправильне керування результатами функціонування (або фінансами). Але виявити, в які з областей знаходиться фактор зменшення фінансових чинників, не означає здійснити повний фінансовий розгляд. Потрібні наступні уточнення факторів до рівня твердих дій підприємства або зовнішнього середовища. Потрібні також управлінські настанови з покращення середовища підприємства.

Етап 3. Застосування методів дій на майбутнє.

Під час складання аналітичної розписки за отриманими результатами діагностики доцільно дотримуватись: аналіз будь-якого напрямку розгляду повинен мати описову й резюмуючу частини. Формальна частина повинна включати опис методології розрахунку і економічного складу чинників та коефіцієнтів. Для чинників, котрі можна отримувати кількома методами, пропонують обраний експертом план розрахунку. Це потрібно для об`єктивної оцінки абсолютної величини показників. Резюмуюча частина включає інтерпретацію отриманих значень стосовно підприємства, що розглядається: співставлення з нормативними значеннями, визначення шляхів зниження фінансового середовища підприємства та збережень його оптимізації. Діагностика на основі балансу та докладу про фінансові результати [1; 3] дає змогу зосередити увагу на "вузькі" місця у функціонуванні підприємства. Для того ,щоб користуватись балансом для застосування аналізу фінансового середовища підприємства, рекомендується змінити його вихідну форму у агреговану форму , тобто з'єднати однакові за економічним вмістом статті балансу. Статті активу балансу групуються за рівнем їх ліквідності. Поточні пасиви групуються за строком їх виплати . Для опису умов взаємин (розрахунків) підприємства із основними задіяними особами виробничого процесу — постачальниками, державою, працівниками , статті, які включаються до складу заборгованості, бажано поєднувати за групами ("кредиторська заборгованість" "аванси", "розрахунки з бюджетом і позабюджетними фондами".

Для опису взаємовідносин фірми із покупцями та людьми, які замовляють продукцію потрібно відзначити заборгованість учасників системи виробництва товару (покупці, , товариства без волі ). Тобто, під час створення агрегованого балансу необхідно виокремити заборгованість, на розмір якої підприємство може вплинути (у тій або іншій мірі ) зі свого боку.

Мета аналізу балансу — описати структуру і ріст змін майна фірми та основ його фінансування. Аналіз балансу розпочинають із розгляду всієї суми майна підприємства та швидкості її зміни під час попереднього періоду. Результатом наявної частини розгляду потрібне стати визначення джерел збільшення або зменшення активів підприємства та виявлення статей активів, по яких дані поправки внеслися.

Структура балансу створюється таким методом : валюту балансу беруть за 100%. Отримують частину будь-якого розділу балансу у всій сумі джерел підприємства; заключний результат кожного розділу беруть за 100%. Виясняють частку елементів в кінці розділу. Розгляд структури балансу створюють за блоками: виясняють частину постійних та поточних активів у валюті балансу; далі аналізують їх структуру. Тим же способом розглядають пасиви підприємства: отримують частину інвестованого капіталу і поточних пасивів у валюті балансу; далі аналізують їх структуру.

Операційний аналіз виконують з використанням коефіцієнтів, які описують розвиток продажів фірми і ступінь продуктивності продажів відповідно генерування прибутку підприємства за певний проміжок часу.

Література:

1. Бланк І.О. Фінансово-економічні проблеми розвитку торговельних підприємств України // Вісник КНТЕУ. – 2004. - №5. – с. 28-39.

2. Дмитров С. Система скорингу на основі індикаторів ризику як ефективна складова фінансового моніторингу [Текст]// Вісник національного банку України. – Київ. – 2011. – № 1 (179). – С. 26-31.

3. Дорошенко Т. В. Податковій кредит у формуванні інвестиційних ресурсів підприємств [Текст]// Фінанси України. – 2012. – №4. – С.80-84.

4. Іванілов, О. С. Економіка підприємства : підручник / О. С. Іванілов. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 728 с.