Экономические науки/2. Экономика предприятия

Щербина С. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Фінансово-господарська діяльність підприємства включає насамперед в себе кількість та номенклатуру продукції, що випускається, обсяги її реалізації. Для того, щоб величина обсягу випущеної продукції була цілком позитивною необхідна наявність виробничих потужностей, наявність сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, персоналу відповідної кваліфікації, ринків збуту продукції.

Фінансово-господарська діяльність підприємства залежить від багатьох чинників (ресурси, умови та ін.), однак формалізованій оцінці підлягають лише деякі. При формалізованій оцінці виокремлюють трудові, матеріальні та фінансові ресурси підприємства [1].

Велику роль мають і інші показники фінансово-господарської діяльності підприємства, такі як, собівартість продукції, що випускається, обсяг одержаного прибутку, рентабельність виробництва, фінансовий стан підприємства.

Фінансово-господарською діяльністю підприємства виступає цілеспрямована діяльність на основі прийнятих рішень, кожне з яких оптимізується на основі інтуїції або розрахунків. А ризиком прийняття рішення є ймовірність невідповідності одержаних результатів рішення, що реалізується поставленим цілям.

Існує ряд різноманітних операцій, які виконуються фінансово-господарською діяльністю підприємства. У свою чергу кожна господарська операція обов'язково оформляється обліковими документами, які повинні містити первинні відомості про виконані господарські операції або право на їх виконання [2]. Об'єктами облікових документів є процеси постачання, виробництва і реалізації, окремі підрозділи підприємства і різні фінансові, господарські, розрахункові стосунки всередині і за межами підприємства.

Фінансово-господарську діяльність підприємств (об'єднань) можна оцінити за допомогою комплексного аналізу, який об'єктивно розкриває недоліки, втрати, а також визначає ті трудові колективи, які працюють сумлінно, постійно збільшуючи грошовий капітал підприємства.

Даний аналіз може бути більш або менш розгорнутим, поглибленим або, навпаки, експрес-аналізом. Його можна проводити як одним направленням діяльності (наприклад, аналіз розміщення й особливостей функціонування збутової мережі або аналіз грошових та інших розрахунків підприємства) - це буде тематичний аналіз. Якщо ж у сферу інтересів аналітичної групи входить все підприємство як комплекс, то аналіз слід вважати комплексним.

Дуже часто за своєю формою аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства є аналізом показників, тобто ознак господарської діяльності як економічних одиниць. Широко поширений в економічних дослідженнях такий термін як "господарська діяльність". У відповідності з певними критеріями аналітик обирає ті показники, які формують систему, проводить їх аналіз [1]. Аналіз вважається не повним, якщо він не стосується двох специфічних аспектів його діяльності. Це стосується, насамперед, того, яке місце займає якість його продукції в комплексній оцінці підприємства. Якщо продукція високої якості, викликає довіру у споживачів, відповідає санітарним нормам, державним стандартам, діяльність підприємства можна назвати успішною, комплексна оцінка її буде висока. Перспективи такого підприємства можна визнати блискучими.

Необхідною і важливою складовою фінансового менеджменту є фінансовий аналіз. Основна мета якого є об'єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансової діяльності підприємства з тим, щоб прийняти ефективні управлінські рішення.

В цілому інформаційним забезпеченням фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту є законодавчі та нормативні акти, бухгалтерська звітність, статистичні дані фінансового характеру, інші дані, наприклад, інформація про стан фондового ринку, процентні ставки, курси валют, кредитні рейтинги тощо. Якість фінансового аналізу значною мірою залежить від якості та кількості вхідної фінансової інформації, а також від кваліфікації фінансових аналітиків і фінансових менеджерів, що займаються фінансовим аналізом та плануванням.

Розрізняють зовнішній та внутрішній фінансовий аналізи, залежно від того, хто аналізує діяльність підприємства — його фінансові менеджери чи сторонні особи.

Внутрішній фінансовий аналіз оснований як на фінансовій звітності, що оприлюднюється, так і на первинній бухгалтерській документації, що дає можливість отримати точні оцінки фінансового стану підприємства і здійснюється менеджерами підприємства. Такий аналіз має комплексний характер, орієнтований на прийняття управлінських рішень, а його результати, як правило, мають конфіденційний характер.

Для визначення надійності партнера по бізнесу, ринкову позицію фірми-конкурента, стійкість комерційного банку, за посередництвом якого здійснюється фінансова операція, кредитний рейтинг емітента, в цінні папери якого планується вкласти кошти підприємства, здійснюється зовнішній фінансовий аналіз. Для зовнішнього фінансового аналізу характерні певні критерії, такі як, його орієнтація лише на зовнішню звітність підприємства і як наслідок — обмеженість завдань аналізу, наявність типових методик розрахунків і максимальна відкритість результатів аналізу. Такий фінансовий аналіз оснований на даних фінансової звітності, що наводяться у річних фінансових звітах корпорацій та фінансових інститутів, інформації рейтингових агентств, а також даних з інших джерел. Методика фінансового аналізу включає три блоки: аналіз фінансового стану, аналіз фінансових результатів та аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суть вертикального, або структурного аналізу полягає у визначенні структури активів та пасивів підприємства, доходів і витрат, а в разі поєднання з горизонтальним аналізом — виявити позитивні або негативні зміни в складі майна чи структурі ресурсів підприємства, а також структурі доходів і витрат за визначений період часу. Статті фінансової звітності подаються у вигляді відносних величин, тому в результаті, загальний підсумок (валюта) балансу приймається за 100 %, а окремі статті активів та пасивів балансу подаються у вигляді певного процента від загального підсумку балансу.

Для порівняння абсолютних та відносних фінансових показників різних підрозділів підприємства з аналогічними показниками інших підрозділів або показників одного підприємства з показниками інших підприємств галузі застосовується порівняльний аналіз. При проведенні такого аналізу порівнюють показники різних підприємств за одні й ті самі часові періоди. Задовільні результати отримуються лише при порівнянні підприємств, які мають чітко визначену належність до однієї галузі.

Щоб виявити вплив окремих чинників на результуючий показник за допомогою детермінованих або стохастичних методів використовують факторний аналіз. В більшості випадків існує аналітична залежність між деяким параметром (чинником) та результуючим показником, яку аналізують, визначають якою мірою зміна цього параметра впливає на величину показника. Якщо аналітичну залежність підприємство не отримало, то потрібно аналізувати вплив окремих чинників, їх множини на результуючі фінансові показники діяльності підприємства за допомогою методів стохастичного програмування.

Для проведення експрес-аналізу фінансового стану підприємства, як правило, використовують у комплексі горизонтальний, вертикальний, порівняльний та коефіцієнтний аналізи. Вони прості у використанні, не потребують спеціального програмного забезпечення, і при кваліфікованому застосуванні дають змогу отримати досить об'єктивну характеристику фінансового стану підприємства. Застосування факторного та трендового аналізів потребують від фінансового аналітика ґрунтовної математичної підготовки та використання відповідного комп'ютерного программного забезпечення.

Структурування даних фінансової звітності, обчислення різноманітних фінансових показників та побудова трендів за допомогою сучасного програмного забезпечення є звичайною роботою для фінансового аналітика.

Одними з найважливіших характеристик господарюючого суб'єкта є платоспроможність, ліквідність та кредитоспроможність, які завжди оцінюють партнери по бізнесу, а також наявні та потенційні кредитори підприємства. Ці характеристики дають змогу визначити якою мірою і протягом якого часу підприємство зможе виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими суб'єктами ринку.

Література:

1. Бляхман Л.С. Экономика фирмы: Учебное пособие.-СПб: Из-во Михайлова, 2010, 279 с.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2012.- 480 с.

3. В.А. Кейлер Экономика предприятия: Курс лекций – М.: ИНФРА – 2010 – 132 с.

4. Лук`яненко Д.Г., Поручник А.М., Циганкова Т.М. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Київ: КНЕУ, 2011. – 488 с.

5. Македонская, Н. Пришло время антикризисного управления [Текст]// Антикризисный менеджмент. – Київ. – 2009. – № 2. – С. 2-5.