Экономические науки/14.Экономическая теория

К.е.н. Прімєрова О.К.,

Васильчик А.В.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

Теоретичні підходи до оцінювання взаємозв’язку показників гендерної рівності та економічного розвитку країни

Жінки становлять трохи більше половини всього населення світу і їх внесок у показники економічної діяльності, зростання та добробут, є істотно нижчим від свого можливого потенціалу, що має серйозні макроекономічні наслідки. Незважаючи на значний прогрес протягом останніх десятиліть, ринки праці у всьому світі залишаються сегментованими за гендерною ознакою, а просування в бік гендерної рівності, очевидно, призупинилося. Частка жінок, що входить до складу робочої сили, залишається нижчою, ніж відповідна частка чоловіків. Жінки виконують більшу частину неоплачуваної роботи, а в разі оплачуваної роботи – на них припадає непропорційно велика частка працівників у неорганізованому секторі та серед бідних. Відзначаються також значні розбіжності в оплаті праці між жінками та їхніми колегами-чоловіками. У багатьох країнах перекоси та дискримінація на ринку праці обмежують перспективи збільшення оплачуваної праці жінок і частка останніх на керівних посадах або серед підприємців залишається низькою.

Існують численні свідоцтва того, що наявність у жінок можливостей для повної реалізації свого потенціалу на ринку праці може принести значні макроекономічні вигоди.

У науковій праці економістів Міжнародного валютного фонду Локо та Діуфа (2009 рік), вивчаються основні детермінанти зростання сукупної продуктивності факторів виробництва за допомогою методу головних компонент та динамічної моделі панельних даних. Результати дослідження підтверджують ключову роль макроекономічних та інституціональних факторів, відкритості торгівлі та людського капіталу в збільшенні зростання продуктивності праці. Крім того, дані свідчать про те, що реформи, спрямовані на залучення прямих іноземних інвестицій, раціоналізації уряду, перерозподілу ресурсів з галузей з низькою продуктивністю на більш високі, заохочення жінок долучитись до робочої сили на ринку праці, можуть примножити прибуток від сукупної продуктивності факторів виробництва. В цілому, досягнення високих темпів зростання продуктивності виробництва вимагає певного поєднання сприятливого макроекономічного середовища, відкритості торгівлі, стабільного розвитку людського капіталу, а також організаційних та соціально-економічних чинників, що створюють привабливе бізнес-середовище [1, c. 14-15].

Дослідники Хілл та Кінг (1995 рік) вивчали вплив гендерних відмінностей в галузі освіти у емпіричному контексті зростання. Замість того, щоб намагатися пояснити зростання ВВП, вони зосереджуються на взаємозв’язку рівня ВВП та гендерної нерівності у сфері освіти. Їх результати стверджують, що рівень жіночої освіти має істотний позитивний вплив на рівень ВВП, і що низький коефіцієнт відношення жінок до чоловіків, що навчаються, пов'язаний із більш низьким рівнем валового внутрішнього продукту у розрахунку на одну особу [2, с. 9].

Американські дослідники Доллар і Гатті (1999 рік) також вивчали взаємозв'язок між гендерною нерівністю у сфері освіти та економічним зростанням. За допомогою панельних регресій вони намагались пояснити інтервали зростання за п'ять років і спробували взяти під контроль можливу ендогенність між освітою та економічним зростанням, використовуючи інструментальну оцінку змінних. Результати показують, що гендерна нерівність у сфері освіти безпосередньо впливає на економічне зростання за рахунок зниження якості людського капіталу. Крім того, економічне зростання побічно впливає через наявність гендерної нерівності на інвестиції і зростання чисельності населення. Точкові оцінки показують, що від 0,4% до 0,9% відмінностей в темпах зростання між країнами Східної Азії та країнами Африки на південь від Сахари, у Південній Азії та на Близькому Сході, можуть бути спричинені великими гендерними розривами в освіті, що переважають у двох останніх регіонах. Крім того, аналіз показує, що гендерна нерівність в освіті перешкоджає прогресу у скороченні народжуваності та дитячої смертності, тим самим ставлячи під загрозу прогрес добробуту в країнах, що розвиваються.

Дослідники дійшли висновків, що отримання жінками середньої освіти (вимірюється як частка дорослого населення, що отримали певний рівень середньої освіти) позитивно пов'язане зі зростанням, у той час як середня освіта чоловіків має негативну кореляцію. У повній вибірці обидва ефекти є незначущими, але виявляється, що в країнах з низьким рівнем жіночої освіти, покращення останнього не сприяє економічному зростанню, в той час як у країнах з більш високою освіченістю жінок, сприяння розвитку останнього має істотний позитивний вплив на економічне зростання [3, с. 8].

У своїй науковій праці Агірре (2012 рік) дійшов висновків, що збільшення частки жінок, які входять до складу робочої сили, відносно до наявного рівня частки чоловіків у країні, призвело б до збільшення ВВП: у США - на 5%, у Японії - на 9%, в Об'єднаних Арабських Еміратах – на 12%, а в Єгипті - на 34%. Користуючись даними Міжнародної організації праці (МОП), у своїй роботі автор розрахував, що у всьому світі серед 865 мільйонів жінок, які здатні вносити більш значний внесок у свою національну економіку, 812 мільйонів живе в країнах, що розвиваються [4, с. 6].

Покращення можливостей жінок отримувати та контролювати доходи може в більш широкому сенсі сприяти економічному розвитку в країнах що розвиваються, наприклад, ведучи до збільшення частки дівчаток, які відвідують школи. Жінки частіше ніж чоловіки вкладають більш значну частину сімейного доходу в освіту своїх дітей. Згідно з даними МОП, робота жінок, як оплачувана, так і неоплачувана, можливо, є найсильнішим чинником, який веде до скорочення бідності в країнах, що розвиваються [5, с. 34]. Відповідно, на думку британського дослідника Міллера (2008 рік), більш висока частка жінок, що входить до складу робочої сили та збільшення доходів жінок, можуть призвести до зростання витрат на відправлення дітей до школи, в тому числі дівчаток, що потенційно створює коло сприятливого взаємного впливу, коли освічені жінки стають рольовими моделями та прикладами для інших жінок [6, c. 28]. У своєму дослідженні Стоцький (2006 рік) стверджує, що відносна відсутність можливостей у жінок в країнах що розвиваються, перешкоджає економічному зростанню, і в той же час економічне зростання веде до створення для них більш сприятливих умов [7, c. 26].

Цікаве дослідження провели До, Левченко та Радатс (2011 рік), де автори аналізують взаємодію між інтеграцією країн у світовий ринок та її ставленням до гендерних ролей. Вони обговорюють як з теоретичної, так і емпіричної точки зору, як розширення прав і можливостей жінки може стати джерелом порівняльних переваг, що формує відповідь країни на лібералізацію торгівлі. Також автори показують, що як тільки країни інтегруються у світову економіку, витрати і вигоди від гендерної дискримінації змінюються. Їх теорія виходить за рамки потенційного сукупного впливу багатства, пов'язаного з відкритою торгівлею, та підкреслює неоднорідність такого впливу.

З одного боку, для країн, в яких жінки наділені достатніми правами, що визначається темпами народжуваності, участю жінок у робочій силі або їх освітою, характерним є порівняно більша кількість різноманітних галузей, що використовують жіночу працю більш інтенсивно. З іншого боку, гендерний розрив є меншим в країнах, що експортують більше у жіночо-трудомісткі сектори. В умовах пришвидшеної глобалізації економіки шляхи до гендерної рівності, як би це не було парадоксально, є дуже специфічними для виробничої структури країни та її впливу на світовому ринку. Також, рівний доступ до факторів виробництва і сировини підвищить продуктивність компаній, що належать жінкам [8, c. 19-22].

Також було виявлено, що розбіжності в продуктивності компаній, які належать чоловікам і жінкам, головним чином зумовлені відмінностями в ступені доступу до продуктивних ресурсів. Зменшення цього розриву в продуктивності за рахунок рівного доступу до продуктивних ресурсів може принести істотні вигоди з точки зору підвищення обсягу виробництва загалом [9, c. 4].

Згідно з Баршем та Йі (2012 рік), надання жінкам трудової зайнятості на рівних умовах з чоловіками дозволяє компаніям краще використовувати наявний кадровий фонд, що може позначатися на економічному зростанні [10, c. 6]. Хоча це і не можна вважати очевидним фактом, є свідчення того, що присутність жінок у радах директорів і у складі вищого керівництва, робить позитивний вплив на результати діяльності компаній. Підприємства, де працюють керівники-жінки, можуть мати більші переваги на споживчих ринках, де домінуючу роль відіграють жінки [11, c. 12], а поради директорів з великою гендерною різноманітністю можуть підвищувати якість корпоративного управління, забезпечуючи більш широкий спектр поглядів на одну й ту саму ситуацію [12, c. 8]. Крім того, на думку Герберта та Коутса (2008 рік), більш значний відсоток жінок на посадах, що передбачають прийняття рішень, може призвести до зменшення частки високо ризикованих фінансових операцій, які найчастіше здійснюються трейдерами чоловічої статі [13, c. 15].

Допке і Тертліт (2009 рік) представили новий механізм, за допомогою якого економічне зростання зменшує гендерну нерівність. Це підкреслює той факт, що чоловіки йдуть на компроміс коли погоджуються з юридичними правами жінок. В теоретичній моделі, чоловіки надають перевагу обмеженим правам своїх дружин, тому що це призведе до посилення їхньої позиції в домашньому господарстві, що також негативно позначається на їх корисності, оскільки вони цінують своє власне споживання більше, ніж споживання своїх дружин, і тому що вони менше переймаються благополуччям своїх дітей, ніж жінки. Тим не менш, вони виступають за розширення прав інших жінок, тому що вони альтруїсти по відношенню до своїх власних дітей, тобто вони хочуть, щоб їх доньки мали ширші юридичні права, адже це підвищить їх добробут, а отже і їхні сини зможуть знайти собі дружин з юридичними правами та вищим людським капіталом. Це, як наслідок, позитивно вплине на виховання їхніх онуків.

У моделі, коли віддача від освіти є низькою, люди голосують за режим патріархату, в якому всі сімейні рішення приймаються виключно чоловіком. Технологічний прогрес змінює значення людського капіталу та призводить до зрушення в бік компромісу між правами власної дружини та доньок, і як тільки віддача від освіти досягає критичного рівня, чоловіки голосують за розширення прав і можливостей наявного політичного режиму, відповідно до якого рішення приймаються спільно чоловіком та дружиною. Ця теорія, на думку авторів, могла б пояснити, чому правові та економічні права заміжніх жінок покращуються першочергово, а вже потім відбуваються зрушення у розрізі політичних прав [14, c. 1562-1563].

Фернандес (2009 рік) пропонує теорію, подібну до попередньої, щоб пояснити той факт, як розширення економічних і політичних прав жінок збігається з економічним розвитком. За її словами, накопичення капіталу і зниження народжуваності змінює інтереси чоловіків щодо майнових прав жінок, змушуючи їх в кінцевому підсумку вибрати систему надання прав своїм донькам, навіть якщо це бентежитиме їх як чоловіків. У рамках патріархальної системи, отці заповідають синам більше, ніж донькам. В результаті, вищий рівень багатства та падіння народжуваності призводить до збільшення витрат, пов’язаних із забезпеченням добробуту патріархального режиму, над рівнем витарт за системи рівних прав власності, оскільки це лише поглиблює нерівномірне користування багатством, коли сини мають значні переваги у порівнянні з дочками. При досягненні деякого критичного рівня, отці краще пожертвують перевагами споживання, які вони отримують від патріархальної системи для того, щоб гарантувати, що їхні сини будуть більш щедрими зі своїми доньками [15, c. 11-12].

Частка жінок, що входить до складу робочої сили, змінюється в залежності від доходів у розрахунку на одну особу. Так, Дуфло (2012 рік) підкреслив, що при більш низькому рівні доходу у розрахунку на одну особу, висока частка жінок, що входять до складу робочої сили відображає необхідність працювати за відсутності програм соціального захисту. При більш високих доходах домашніх господарств та поліпшенні соціального захисту, жінки можуть йти з ринку праці, присвячуючи себе домашній роботі і турботі про дітей. При рівні доходів, характерному для країн з розвиненою економікою, частка населення, що входить до складу робочої сили, знову збільшується в результаті підвищення рівня освіти, зниження коефіцієнтів фертильності, доступу до технологій, наявності ринкових послуг, що допомагають вести домашнє господарство [16, c. 1076]. Результати досліджень показують, що підковоподібний взаємозв'язок залишається стабільним з плином часу і зберігається при включенні в аналіз індивідуальних характеристик країн.

Жінки вносять істотний вклад в економічний добробут, докладаючи значних неоплачуваних трудових зусилля, зокрема, щодо виховання дітей та ведення домашнього господарства, і ці зусилля часто не враховуються і не включаються до ВВП. Можливості жінок брати участь у роботі ринку праці обмежуються тим, що вони витрачають більше часу на неоплачувану працю. У середньому жінки присвячують в два рази більше часу роботі по господарству і в чотири рази більше - турботі про дітей, ніж чоловіки [16, c. 1074], тим самим вивільняючи час для чоловіків зі свого домашнього господарства, щоб вони могли брати участь у роботі організованого ринку праці. В країнах-учасниках Організації економічного співробітництва та розвитику, жінки щодня витрачають приблизно на 2½ години більше на неоплачувану працю, ніж чоловіки, незалежно від стану його трудової зайнятості. Як результат - гендерні відмінності в загальному часі, що витрачається на працю, і який вимірюється як сума оплачуваної і неоплачуваної праці, включаючи час на транспорт, в багатьох країнах близькі до нуля [11, c. 34].

Незважаючи на різноманітну кількість наукових підходів та моделей, результати розглянутих вище досліджень вказують на те, що економічний розвиток беззаперечно пов’язаний із гендерною рівністю, хоч і існує безліч нюансів, які потрібно враховувати.

Література:

1. Loko B. Revisiting the Determinants of Productivity Growth; What's new? / B. Loko, M. Diouf // IMF Working Paper, Vol. 9, 2009. – №5. – 29 pp.

2. Barro, R.J. International Comparisons of Educational Attainment / R.J. Barro, J.W. Lee // Journal of Monetary Economics, Vol. 32, 1993. – pp. 363-394.

3. King E. Women’s Education in Developing Countries: Barriers, Benefits, and Policy / E. King, A. Hill. – Baltimore: Johns Hopkins Press, 1999. – 20 pp.

4. Dollar D. Gender Inequality, Income, and Growth: Are Good Times Good for Women? / D. Dollar, R. Gatti. – Policy Research Report on Gender and Development Working Paper Series, 1999. – №1. – 48 pp.

5. Heintz J. Globalization, economic policy and employment: Poverty and gender implications / J. Heintz. – Geneva: International Labour Office, 2006. – 91 p.

6. Miller G. Women’s Suffrage, Political Responsiveness, and Child Survival in American History / G. Miller. – The Quarterly Journal of Economics (August), 2008. – pp. 1287-326.

7. Stotsky J. Gender and Its Relevance to Macroeconomic Policy: A Survey / J. Stotsky. – Washington: IMF Working Paper Vol. 6, 2006. – 233 pp.

8. Do Q.-T. Engendering Trade / Q.-T. Do, A. Levchenko, C. Raddatz. – Washington: World Bank Policy Research Working Paper, 2011. – №5777. –

pp. 132-158.

9. Blackden M. Ready to Bloom? / M. Blackden, M. Hallward-Driemeier. – International Monetary Fund: Finance & Development (June), 2013. – pp. 31-38.

10. Barsh J. Unlocking the Full Potential of Women at Work / J. Barsh, L. Yee. – Wall Street Journal, 2012. – №165. – pp. 46-51.

11. Fulfilling the Promise: How More Women on Corporate Boards Would Make America and American Companies More Competitive. – Committee for Economic Development (CED), 2012.

12. Davies of Abersoch L. Women on Boards 2013: Two Years On. – Government of the United Kingdom, 2013.

13. Coates, J.M. Endogenous Steroids and Financial Risk Taking on a London Trading Floor / J. M. Coates, J. Herbert. – PNAS, Vol. 105, 2008. – №15. – pp. 6167-172.

14. Doepke M. Women’s liberation: What’s in it for men? / M. Doepke, M. Tertilt. – Quarterly Journal of Economics, Vol. 124, 2009. – pp. 1541-1591.

15. Fernandez R. Women’s rights and development / R. Fernandez. – NBER Working Paper, 2009. – №15355. – 23 рр.

16. Duflo E. Women Empowerment and Economic Development / E. Duflo. – Journal of Economic Literature, Vol. 50, 2012. – №4. – pp. 1051-1079.