Гук Х. З.

Львівська комерційна академія

Обгрунтування сутнісних характеристик поняття готельно-ресторанного бізнесу

В процесі узагальнення сутнісних характеристик готельно-ресторанного бізнесу (зокрема як сектора національного господарства) є підстави розглянути підходи науковців до сутнісного трактування категорії «підприємництво». Цікаві взаємозв’язки розвиває в цьому плані Т. Конєва. На думку науковця, за результатами порівняння змістових характеристик «бізнесу» та «підприємництва» потрібно зробити висновок, що підприємництво є видом господарської діяльності (інноваційної та ризикової), а бізнес – складовою бізнесу за масштабом діяльності, який, набуваючи рис інноваційності, перетинається зі сферою підприємництва та формує той, чи інший його сектор [1,с. 4]. Хоча такі твердження й дискусійні вважаємо, що вони створюють основу для бачення місця бізнесу (у т. ч. готельно-ресторанного) на різних стадіях суспільного розвитку, в елементах економічної системи, визначення форм пристосованості галузей та секторів національного господарства до навколишнього середовища, в тому числі в умовах недосконалого інституційного середовища.

Аналізуючи дослідження Л. Чубарєва, робимо висновок, що автор розглядає «бізнес» з таких положень: (1) економічна категорія, що відображає систему відносин, які виникають в процесі особливої форми економічної діяльності між суб’єктами бізнесу, державою та іншими інституціями; (2) типологічна форма підприємницької активності, заснована на ризику, інноваційності і схильності до підприємницького доходу; (3) сектор національної економіки, що об’єднує сукупність суб’єктів бізнесу; (4) елемент механізму взаємодії різнорідних соціально-економічних типів виробництва в процесі переходу багатоукладної економіки до сучасного науково-технічного рівня розвитку продуктивних сил [2,с. 4].

Як сектор економіки розглядає бізнес і В. Степаненко. «Це особливий сектор економіки, створений за рахунок сукупності юридичних підприємств і фізичних осіб – підприємців, є специфічною суспільною формою виробництва в умовах ринку та виконує функції формування конкурентного середовища і утвердження конкурентних відносин, встановлення масштабів економічного розвитку, насичення ринку товарами і послугами, формування середнього класу та вирівняння соціальних диспропорцій і деформацій, створення нових робочих місць та формування попиту, перебудови економіки, мобілізації значних фінансових та виробничих ресурсів» [3,с. 4].

При ідентифікації концептуальних засад поняття готельно-ресторанного бізнесу видається також доцільним і аналіз поглядів науковців щодо сучасного трактування бізнес-сектору економіки. Так, на думку В. Черковця, «…сектор економіки є сукупністю інституційних одиниць суб’єктів – резидентів (підприємств, організацій, домашніх господарств, які беруть участь в економічній діяльності на економічній території країни протягом тривалого терміну (не менше року)), що мають подібні економічні цілі, функції та поведінку [4,с.51].

Зазначимо, що підставою для широкого розуміння сектору реальної економіки є створення валового національного продукту. У межах системи національних рахунків сформоване й поняття економічного виробництва, що включає всі види економічної діяльності, які враховуються у ВВП, у тому числі тіньового характеру – як легальні, так і неформальні.

Виходячи з наведених вище узагальнень сутнісних характеристик бізнесу та підприємництва, підприємницького сектору, під готельно-ресторанним бізнесом ми пропонуємо вважати сектор національного господарства, утворений суб’єктами господарської діяльності, що надають готельні і ресторанні послуги, а також елементами ринкової та допоміжної інфраструктури, інституційного середовища, що мають вплив і визначають темпи, параметри і структуру розвитку готельно-ресторанної справи в державі та її бізнес-суб’єктів, є головною складовою формування і функціонування туристичної інфраструктури, індустрії гостинності як важливого напряму структурної перебудови системи національного господарства, елемента соціальної сфери та чинника суспільного виробництва, зростання життєвого рівня населення.

Готельно-ресторанний бізнес як сектор економіки має характерні особливості, які визначають специфіку його державного регулювання. На нашу думку, це значні обсяги інвестицій та тривалий період їх окупності, взаємозалежність і взаємовплив суміжних видів економічної діяльності і галузей, переважання суб’єктів малого і середнього бізнесу, необхідність забезпечення високого рівня якості та відповідності послуг, важливість ролі кадрової компоненти конкурентоспроможності послуг та забезпечення високої ефективності господарювання, сезонність бізнесу та залежність від місця розташування.

Із врахуванням цих особливостей доцільно формувати ефективний механізм державного регулювання розвитку готельно-ресторанного бізнесу, що передбачає економічну (забезпечення високої ефективності господарювання та окупності інвестицій, покращення фінансово-інвестиційного та ресурсного забезпечення галузі), організаційну (організаційно-методична підтримка, розвиток міжгалузевого та міжсекторального співробітництва, промоція вітчизняного туристичного комплексу), інституційну (формування стабільного та сприятливого економіко-правового середовища, розвиток інституційної інфраструктури, розбудова туристичної, дорожньо-транспортної, логістичної та побутової інфраструктури, впровадження стандартів та контролю за якістю і відповідністю, ліцензування та сертифікація послуг), інформаційно-психологічну (популяризація розвитку галузі та її суб’єктів, надання інформаційної підтримки щодо започаткування та розвитку бізнесу, підтримка навчальних закладів і програм підготовки фахівців), соціальну (стимулювання програм соціальної відповідальності суб’єктів готельно-ресторанного бізнесу) та інші компоненти.

Література

1. Конєва Т. А. Механізм впливу малого бізнесу на економічне зростання : автореф. дис.. к.е.н. за спец. 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Донецьк : ДонНУ, 2008. – 16 с.

2. Чубарєва Л. І. Малий бізнес: теорія, механізми підтримки становлення та розвитку : автореф. дис.. к.е.н. за спец. 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Донецьк : ДонНУ, 2008. – 14 с.

3. Степаненко В. О. Організаційно-методичне забезпечення залучення позикових ресурсів малими підприємствами в промисловості : автореф. дис.. к.е.н. за спец. 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харків : Харківський національний економічний ун-т, 2009. – 19 с.

4. Черковец В. О содержании понятия «реальный сектор экономики» и роли материального производства // Российский экономический журнал. – 2001. – № 11-12. – С. 51.