Полякова Ю. В.

Львівська комерційна академія

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

Сучасний розвиток світового господарства відбувається під дією глобалізаційних процесів, що торкаються усіх сфер господарського життя. Відповідно це має свій вплив як на розвиток країн світу, так і на формування міжнародних економічних відносин.

У світовому господарстві за таких обставин окреслюються нові тенденції, на які складно вплинути, проте необхідно враховувати. Серед них можна назвати, по-перше, формування так званого глобального менеджменту, коли відмінності між національними системами управління стають менш помітними, а сама система починає орієнтуватися на запити глобального споживача; по-друге, зростання мобільності світового капіталу, який може вплинути на фінансовий стан країн, по-третє, інтернаціоналізація виробництва, у якій вагому роль відіграють транснаціональні корпорації, що впливають не лише на структуру ринків різних рівнів, а й на геополітичну та геоекономічну ситуацію.

В сучасних умовах основною виробничою силою стає наука, починає домінувати інтелектуальний характер праці, а рівень розвитку країни визначається використанням в її економіці сучасних технологій. Також наголошують на тому, що відбувається інформаційна революція, під якою розуміють розвиток світових телекомунікаційних та цифрових електронних систем тощо.

Має місце зростання інтернаціоналізації інноваційного процесу та загострення конкуренції технологій, коли використання інноваційних знань перетворилося в умову ділового успіху. Одночасно із цими процесами відбувається зміна сутності та розуміння окремих понять та термінів. Так, наприклад, зазначають про зміну парадигми конкурентоспроможності при переході до постіндустріального суспільства. В умовах індустріального суспільства визначення “конкурентоспроможності” пов’язувалося із властивістю товару, послуги або суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку на рівні із присутніми там аналогічними товарами, послугами або суб’єктами ринкових відносин. Постіндустріальне суспільство розуміє конкурентоспроможність як здатність до залучення зовнішніх ресурсів для власного розвитку та можливість повноправної участі у функціонуванні ринків [1, с. 38]. У той же час концепція конкурентоспроможності переміщується з площини підвищення продуктивності до розвитку людського потенціалу.

Світова економічна криза, яка найбільше вразила традиційну промисловість, прискорила перехід до постіндустріальної моделі економічного розвитку, основною якої є високотехнологічні галузі промисловості та сфера послуг [2, с. 99].

Можна також побачити зміни у існуючому міжнародному розподілі праці та посиленні ролі так званого міжкорпораційного розподілу праці, коли більшість перспективних галузей розвиваються за принципом концентрації інтелектуального продукту та деконцентрації виробництва комплектуючих. Місце країни на світовому ринку все менше визначається фактом наявності природних ресурсів та сприятливого географічного розташування, а більше прив’язується до набутих ресурсів – таких як унікальні або прогресивні технології, капітал, висококваліфікована робоча сила або інтелектуальний капітал, вагомою частиною якого є об’єкти інтелектуальної або промислової власності .

Серед інших тенденцій також слід назвати зростання ролі міжнародних транспортних коридорів у виробничо-технологічному циклі та збільшення мобільності громадян.

Окрім структурних та системних змін, глобалізація викликає низку інституційних проявів. Наголошують на змінах у інституційному середовищі світогосподарської системи, які покликані забезпечувати функціонування ринкового механізму. Це зниження адміністративних бар’єрів для ведення торгівлі і здійснення інвестицій, домінування політики дерегуляції та лібералізації; зростаюча роль міжнародних організацій та наднаціональних органів у регулюванні економічних процесів; уніфікація законодавчих норм і принципів [3, с. 46].

Серед факторів, що сьогодні визначають розвиток системи світового господарства, важливе місце посідає науково-технічний прогрес, який збільшує обсяги та розширює асортимент товарообміну, активно залучає до сфери світогосподарських зв’язків обмін послугами та технологіями, забезпечує належний рівень функціонування світового фінансового ринку.

Одночасно слід зазначити про негативні наслідки досліджуваних процесів, які проявляються у вигляді контрабандних потоків товарів, нелегальної міграції, продажу забороненої продукції. Разом з тим варто згадати про загострення глобальних проблем (екологічна, сировинна, енергетична, продовольча, демографічна), хоча їх визнання сприяє активізації міжнародного співробітництва у сфері науково-дослідницьких робіт, освоєння надр Землі та Світового океану, охорони оточуючого середовища.

До інших факторів віднесемо лібералізацію зовнішньоекономічної політики практично у всіх країнах, що виражається у послабленні тарифного та нетарифного регулювання, покращанні інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій, а також процеси регіональної економічної інтеграції та формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин. Комплексно виділені фактори сприяють налагодженню більш тісній взаємодії між країнами.

Закономірності розвитку країн зумовлені особливостями глобальних процесів. Так, виділяють перетворення в сучасній системі суспільних потреб – ускладнення техніки, технологій, структури виробництва, зростання життєвого рівня населення та його соціальної активності, підвищення освітнього та культурного рівня людей. Не дивлячись на універсальність цих особливостей і їх притаманність усім країнам, вони реалізуються в залежності від наявних в країні передумов та напряму залежать від рівня економічного розвиту країни [2, с. 99].

Отже, сукупність факторів визначили певні тенденції у розвитку світового господарства, коли міжнародні економічні відносини перетворилися із суто комерційної діяльності у важливе забезпечення усіх стадій національного відтворювального процесу, усі форми взаємовідносин країн демонструють високий динамізм розвитку, з’являються нові способи розвитку економічних відносин між країнами завдяки новим технологіям.

Список використаних джерел

1. Иванов В. В. Инновационная парадигма ХХІ : монография / Иванов В.В. – М.: Наука, 2011. – 239 с.

2. Старостіна А. Основні фактори трансформації міжнародного ринку послуг на сучасному етапі розвитку світового господарства / Старостіна А., Проценко І. // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. – 2013. – №12. – С. 99-103.

3. Филюк В. Глобалізація, конкуренція і економічна концентрація: діалектика взаємозв’язку / Филюк В. // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – №128. – С. 45-49.