Государственное управление/

3. Взаимодействие разных ветвей власти

к.пол.н. Вороніна К.Ю.

Національна академія державного управління при Президентові України, Україна

Політичне проектування: уточнення поняття

Політичні процеси сучасності відзначаються динамічністю та складністю, тому потребують від політичних суб’єктів активної участі у телеологічному перетворенні політичної реальності як на мікрорівні (конкретних політичних інститутів), так і на макрорівні (системи органів державної влади). Неврахування необхідності далекоглядного підходу у політико-правовій діяльності інститутів влади може призвести до низької якості державного управління, яке не можливе без актуалізації таких понять як політичне моделювання, політичне планування, політичне прогнозування, управління політичними ризиками. На сьогоднішній день вчені всього світу звертаються до нової наукової категорії, яка б поєднала у собі всі ті необхідні теоретичні і інструментальні розробки, що застосовуються до ефективної системи органів державної влади. Така інтегральна категорія носить назву “політичне проектування”.

Політичне проектування є молодою категорією, яка потребує розширення метологічної бази і уточнення інструментарія. Це складна задача для дослідників політичного проектування, оскільки воно відбувається не тільки на теоретичному рівні, але, перш за все, нерозривно пов'язане з політичною дійсністю. Політичне проектування не є процесом складання ідеалізованих концептів майбутнього (моделюванням політичної дійсності), а пропонує конкретну практичну орієнтацію на політичне майбутнє, яка несе у собі і тактичні складові, і що найбільш важливо, стратегічне мислення. Політичне проектування також відрізняється від політичного прогнозування, оскільки включає у себе «управління ризиками», а не фантазію про політичні реалії майбутнього.

З моєї точки зору, політичне проектування спирається в більшій мірі на апеляцію до реального стану речей, актуалізацію зв’язків сучасності та передуючих практик. Для розуміння цього феномену доречно перейти до аналізу різних підходів до трактування поняття «політичне проектування».

Сам термін до 70-х років ХХ століття асоціювався з соціально-політичним проектуванням, тому в деяких дослідників з’явилася кореляція між явищами «політичне проектування» та «технології впливу на масову свідомість». Під політичним проектуванням розумілася «науково-теоретична і одночасно предметно-практична діяльність зі створення проектів розвитку соціальних систем, інститутів, соціальних об'єктів, їх якостей і відносин на основі політичного передбачення, прогнозування і планування соціальних якостей і властивостей, які являються значимою соціальною потребою» [1, С. 64].

Але ставити “знак рівняння” між поняттям соціально-політичне і політичне проектування не можна, оскільки об’єкти політичного проектування не завжди вписуються в рамки соціально-значимих.

Перші приклади політичного проектування ми знаходимо ще у працях Платона і Аристотеля, які намагалися змоделювати і описати характерні якості різних форм державного правління і деякі з них пропонували як ідеальні. Зрозуміло, що зводити сучасне політичне проектування до процесу пошуку ідеалів політичних феноменів не доречно.

Політичне проектування є складним процесом, який зачіпає інструментарій багатьох галузей політології, державного управління, економіки та менеджменту. Саме тому це поняття потребує уточнення і генералізації знань. В розвинених країнах мислення на декілька десятків років “наперед” є нормальною практикою. В Україні політичне проектування знаходиться у зародковому стані та має викривлений характер: вагома кількість політичних рішень приймається ситуативно, а політичні інститути не мають можливості виконувати власні функції у повному обсязі, крім того, відсутні механізми ефективного контролю за виконанням прийнятих політичних рішень. Тому більшість політичних проектів носить “перфомансний” характер, основною метою яких є збільшення рівня легітимності політичної еліти.

Саме слово “проект” асоціюється зі словами “план” чи “задумка”. Зрозуміло, що і проектна діяльність має мету, тобто є телеологічною діяльністю, яка залучає величезний діапазон ресурсів: владних, фінансових, часових, людських, організаційних та інших. Саме проектування відбувається завжди з орієнтацією на майбутнє, при цьому враховуються висхідні данні сьогодення та історичний досвід.

Слід підкреслити, що політичне проектування – це завжди суб’єктно-об’єктні відносини. При цьому, при якісній зміні об’єкту може змінюватися і мета політичного проектування. На мою думку, важливо не тільки надати об’єктові бажані риси, але і зробити так, щоб проект успішно та ефективно працював. І тут важливу роль грає антикризове управління як превентивне управління з метою адекватного виходу з кризових ситуацій. В практику державного управління воно було привнесено з менеджементу.

Вважаю доречним, до процесу проектування додати ще один не менш важливий етап: оцінка результатів політичного проекту. На цьому етапі можливими є декілька варіантів розвитку сценарію політичного проекту:

- він може бути успішно реалізований (основна мета політичного проекту досягнута);

- він може залишитися проектом “на папері”;

- він може бути частково реалізований. Тобто в процесі політичного проектування могла відбуватися корекція основної мети і тому результати проекту значно різняться від очікуваних з часу його започаткування;

- він може бути нереалізованим взагалі або малоефективним.

Як бачимо, у процесі політичного проектування застосовуюються науково-обгрунтовані методи і технології, які впливають на політичну дійсність. Тому політичні проекти можуть бути направлені на трансформацію політичних інститутів, на формування політичних інститутів “з нуля”, на зміну розстановки політичних сил, на модернізацію нормативного порядку, на підвищення ефективності державного управління, на боротьбу з кризою в конкретних сферах діяльності суспільства тощо. Спектр політичного проектування зачіпає і більш високий рівень політики, наприклад, стратегічне проектування розвитку окремо взятої держави або геополітичні інтереси держав.

Література

1. Афонасова А. В. Проблема понятия и элементраной базы модели политического проектирования / А. В. Афонасова // Известия Саратовского университета. Новая серия. Серия.: Социология. Политология. – 2013. – Т.12. – Вып. 2. – С. 64 – 68.

2. Бутченко Т.І. Соціально-політичне проектування: проблеми взаємозв’язку суспільних потреб і державних інтересів / Т. І. Бутченко, Монографія. - Запоріжжя: КСК-Альянс, 2011. – 280 с.

3. Иванова С. В. О политическом проектировании и проектной деятельности в сфере политики / С. В. Иванова // Пространство и время. – 2011. – № 1(3). – С. 188 – 193.

4. Политическое проектирование в пространстве социальных коммуникаций. Материалы Х Международной научной конференции. Ч. 1. – М.: ЛЕНАНД, 2013. – 456 с.

5. Политическое проектирование в пространстве социальных коммуникаций. Материалы Х Международной научной конференции. Ч. 2. – М.: ЛЕНАНД, 2013. – 480 с.

6. Пушкарева Г. В. Технологии социального проектирования в процессе реформирования государственной службы / Г. В. Пушкарева // Общественные науки и современность. – М., 2011. – № 4. – С. 44-51.

-68.