Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

к. пед. н., доцент Абсалямова Я.В.

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

Етапи процесу професійної самореалізації викладача ВНЗ

Узагальнюючи ідеї науковців, зазначимо, з огляду на характеристику життєвого шляху особистості у контексті фахової сфери, самореалізація розглядається ними як процес реалізації професійного потенціалу людини, що постійно розвивається, тобто реалізація її індивідуальності за допомогою власних зусиль і взаємодії з іншими людьми. Проблема професійної самореалізації особистості вже досліджувалася вченими у різних аспектах, однак щодо викладача ВНЗ лишалася недослідженою. Метою нашого наукового дослідження стало виділення етапів у даному процесі для забезпечення умов його оптимального перебігу.

Розглянувши становлення викладача як процес, що розпочинається після закінчення загальноосвітньої школи, та проаналізувавши спільні ознаки, притаманні певним періодам часу, ми виокремили в ньому такі етапи.

І. Етап початкового професійного становлення фахівця. Він припадає на період навчання у ВНЗ, є реалізацією професійного самовизначення особистості і результатом профорієнтації. Підготовка фахівця у ВНЗ відбувається з метою формування його професійної готовності і характеризується засвоєнням базових фахових знань і формуванням відповідних умінь і навичок як основи для подальшого вдосконалення та розвитку в певних умовах. Продукт цього етапу – дипломований фахівець-початківець, готовий розпочати професійну викладацьку діяльність у конкретних умовах ВНЗ, і має сформованими певні базові компетенції.

ІІ. Етап професійної адаптації як пристосування до конкретних умов діяльності. Йдеться про діяльність у галузі і на робочому місці після завершення навчання у ВНЗ або під час зміни виду діяльності, місця роботи тощо. Згідно з висновками наших попередніх наукових досліджень, професійну адаптацію було визначено як складний процес пристосування педагога у початковий період роботи до особливостей місця роботи та організації праці. В результаті цього відбувається повне оволодіння молодим викладачем специфікою фахової діяльності в умовах ВНЗ, що охоплює систематизацію набутих раніше та засвоєння нових знань і вмінь, необхідних для її успішного виконання, формування професійно важливих особистісних якостей, «злиття» з педагогічним колективом [1]. Тут можна виділити три підетапи [там само].

1. Початковий (орієнтувальний) – під час якого відбувається орієнтування молодого викладача в конкретних умовах професійної діяльності у ВНЗ, відображення в його мисленні педагогічних проблем, формулювання відповідних задач та намагання розв’язати їх.

2. Просунутий (моделювальний) – набуття практичних навичок у проведенні занять та прагнення до наукової діяльності. Тобто, сутність моделювального етапу полягає в проектуванні та конструюванні можливих способів розв’язання сформульованих раніше педагогічних задач на основі аналізу різних дидактичних теорій та методичних концепцій і виборі та реалізації більш доцільних способів. З початком такого професійного функціонування актуалізується потреба молодого викладача в самоаналізі своїх дій з погляду педагогічної доцільності.

3. Повної адаптованості (творчого самовираження) – найсприятливіший для активізації розвитку творчості молодого викладача, який уже не є новачком на робочому місці, оскільки наявна повна педагогічна адаптованість: усвідомлення та закріплення теорії і методики викладання предмета, оволодіння методами та прийомами викладання й активізації навчально-пізнавальної діяльності та їхнє комбінування, формування культури педагогічної діяльності (стилю, педагогічного мовлення, здібностей), розуміння специфіки викладання та наукової діяльності у ВНЗ, спрямованість до педагогічної майстерності. Викладач уже не відчуває себе початківцем, у навчально-виховному процесі виявляє себе як самостійна, ініціативна особистість, що прагне підвищувати рівень професійної майстерності та стає «творцем» як навчально-виховного процесу, так і подальшого власного розвитку за наміченою траєкторією.

Продукт цього етапу – фахівець, готовий до свідомого самовдосконалення.

III. Етап безпосередньої самореалізації фахівця в подальшій трудовій діяльності, що триває до її завершення. Після вивчення наукових джерел ми з’ясували, що професійна самореалізація викладача на цьому етапі, по-перше, є видом соціально-рольової самореалізації; по-друге, є результатом самовизначення людини у сфері діяльності; по-третє, виражає реалізацію конкретною людиною потреби постійно набувати або вдосконалювати необхідні фахові знання, вміння, навички як готовності до освіти впродовж життя. Вона нерозривно пов’язана з прагненням самої людини до систематичного, регулярного набуття, оновлення і поповнення знань, умінь, навичок, у яких відчувається потреба через зміну дійсності або сприйняття і усвідомлення її, і характеризується виробленням відповідної стратегії.

Висновки. Визначивши процес професійної самореалізації викладача ВНЗ як певний спосіб життєдіяльності людини, що виражає процес набуття нею необхідних фахових компетенцій та якостей у міру виникнення потреби в них, ми з’ясували, що він 1) триває від професійного самовизначення та початкового становлення надалі протягом усього періоду професійної діяльності; 2) характеризується певною стратегією просування за індивідуальною траєкторією розвитку; 3) має етапи початкового професійного становлення, професійної адаптації та подальшої безпосередньої самореалізації фахівця.

Література:

1. Абсалямова Я.В. Професійна адаптація молодих викладачів іноземної мови до роботи у вищих технічних навчальних закладах: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.04 / Абсалямова Яна Вадимівна. – К., 2005. – 206 с.