Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

Викладач вищої категорії, викладач-методист Вольська А.Г.

К.т.н., викладач Назарова В. В.

Морський коледж Херсонської державної морської академії

Ігрова форма контролю знань курсантів та студентів

«Людина вигадала величезну кількість ігор, кожна з них знаходила своїх шанувальників і кожна була для гравців не тільки засобом розваги, але і приводом до польоту думки, до інтелектуальної напруги, що в кінці кінців і народжувало в людині спрагу самовираження, прагнення до самовдосконалення і насолоду боротьбою, піднімаючи його до рівня творця»

В. Головачов [1]

Метою реформування освіти є не тільки надання дітям певної суми нових знань із відповідних галузей і розділів наук, а й виховання творчих особистостей. Один із напрямків реалізації творчої потреби дитини в умовах сучасного навчання – це ігрова діяльність.

Гра – це індивідуальна та групова діяльність, відсутність примушування, навчання та виховання в колективі й через колектив, розвиток психічних здібностей [2]. У грі курсант (студент) отримує можливість розслабитися та реалізувати своє бажання ствердити себе. Гра є насправді серйозною спробою пошуку дитиною суті речей, явищ, процесів та власного місця серед них. Навчальна гра надає особистості широку свободу для розвитку її творчих обдарувань. У грі розвивається уява, формуються певні навички, розвиваються вміння, виховується вміння спілкуватись, відбувається пізнання та запам'ятовування матеріалу, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Вона створює умови певних життєвих чи навчальних ситуацій, за яких людина поводить себе відповідно до отриманої ролі та особистісних якостей. Гра будується на законах свободи дій, широкого вибору варіантів поведінки, яскравих емоцій, вимагає прийняття рішень. Розумно мотивована навчальна гра дозволяє курсанту (студенту) набути значного життєвого досвіду. Гра вчить дитину технології пошуку шляхів розв'язання спочатку навчальних, а потім і складних життєвих проблем, спонукає конструктивно сприймати навколишній світ, захищати власну та поважати альтернативну точку зору.

При підготовці і проведенні уроків доцільно не притримуватись якогось одного методу, а намагатися з усієї методичної скарбниці використати саме те, що оптимально відповідає цілям та задачам даного конкретного уроку. Знаходять своє місце на уроках й ігрові форми роботи.

При використанні таких завдань, окрім знань предмету, курсанти (студенти) отримують можливість продемонструвати власний кругозір, почуття гумору, якісь тільки їм притаманні таланти (уміння складати вірші, кросворди, казки).

Саме у грі виявляються ті якості, що в майбутньому становитимуть основу професійності. В цьому аспекті особливо важливим є вміння передати молодому поколінню творчі надбання й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Для цього потрібен особливий педагогічний інструментарій, в тому числі нестандартні уроки – інтелектуальні ігри.

"Нестандартний" урок – це урок, якій дивує і приносить радість курсантам (студентам) [3]. Проведення таких уроків надає можливість відмовиться від шаблону в організації уроку, формалізму в його проведенні, максимально використовувати курсантів (студентів) групи в активній діяльності на уроці, підтримувати альтернативність, різноманітність думок, розвивати взаєморозуміння, здійснювати "приховану" диференціацію курсантів (студентів) за навчальними можливостями, інтересами, здібностями і нахилами.

Урок-гра “КВК” надзвичайно приваблива для контролю знань з окремих тем чи проведення залікових занять тому, що містить у собі азарт, можливість показати себе, ерудицію, спостережливість, кмітливість та дотепність. Така форма проведення уроків або організації позакласної роботи розвиває вміння аналізувати, швидкість реакції, зібраність, вміння працювати в колективі.

Так, в позаминулому році нами був проведений хімічний КВК між групами 411 СК та К-312 Морського коледжу Херсонської державної морської академії.

Мета заходу:

· контроль знань з хімії з розділів «Неметалічні елементи та їх сполуки», «Хімія та життя»;

· сприяння підвищенню інтересу до вивчення різноманітних навчальних предметів;

· розвиток загальної ерудиції курсантів (студентів);

· розвиток навичок спілкування;

· активізація розумових здібності курсантів (студентів), пам’ять, можливість швидко орієнтуватися в новій ситуації;

· розвиток здатності швидко переключати увагу з одного предмету на інший.

До гри входили такі конкурси:

Конкурс 1. «Привітання» – команди повідомляли свою назву свою назву, представляли емблему, девіз.

Конкурс 2. «Домашнє завдання» – кожна команда показує своє домашнє завдання на тему «Країна хімічних знань», яке вони готували самостійно і заздалегідь.

Команда 411 групи представила домашнє завдання у вигляді казки про те, як Юрко-двієчник став великим хімічним дослідником, творцем освіжаючих напоїв.

Команда 312 групи запропонувала казку «Про вередливу принцесу».

Обидва виступи демонструвалися у віршах та супроводжувалися демонстрацією хімічних дослідів.

Конкурс 3. В цьому конкурсі журі оцінює стінні газети кожної команди (по 3 газети від кожної команди).

Конкурс 4. «Ерудит» – кожна команда ставить одна одній по три запитання, час на обміркування 30с. Тематика запитань включала всі теми неорганічної та органічної хімії, особливо зв’язок хімії з життям та майбутньою професійною діяльністю курсантів та студентів.

Демонстрація хімічних дослідів.

«Негорюча хустка».

«Дим без вогню».

«Загадкова суміш».

Конкурс 5. Конкурс капітанів.

Із запропонованого переліку хімічних елементів складіть якомога більше складних речовин, утворених трьома елементами. Кожна правильна формула – 1 бал. Для виконання завдання – 1 хв.

Конкурс 6. Конкурс лаборантів (зібрати прилад для добування хімічної речовини).

Демонстрація хімічних дослідів.

«Самозаймання спиртівки».

«Вулкан на столі

Номери художньої самодіяльності.

Конкурс 7. «Подумай і відгадай» (розв’яжи кросворд).

Від кожної команди вибирається по дві особи, яким потрібно відгадати в чайнворді якнайбільше слів за три хвилини.

Поки представники від кожної команди розгадували кросворд, ведучий проводив вікторину для вболівальників.

Після проведення гри журі підводить підсумків та нагороджує переможців.

Граючи в командах, студенти навчаються прислуховуватися до думки іншого, приймати швидкі рішення, ризикувати, логічно мислити, швидко реагувати на поставлені питання.

Проведення гри сприяло повторенню та узагальненню знань, формуванню системно-інформаційного підходу до аналізу оточуючого середовища, формуванню загальнонавчальних та загальнокультурних навичок роботи з інформацією, формуванню вмінь та навичок, які носять в сучасних умовах загальнонауковий та загальноінтелектуальний характер.

Накопичений практичний досвід проведення інтелектуальних ігор дає змогу зробити певні рекомендації щодо їх проведення:

· перед початком проведення гри обов'язково треба визначити головну мету;

· заздалегідь "прокручуйте" хід усієї гри;

· враховуйте реальні сили й можливості всіх учасників;

· майте у своєму арсеналі набір "прохідних" – добре знайомих і улюблених курсантам (студентам) - міні-ігор, які треба періодично вміло вводити в сюжет "головної" гри;

· постійно підтримуйте належний ігровий тонус, здоровий ігровий азарт;

· ваше місце не лише "за кермом" ведучого, а й у ролі його помічника, порадника, судді,а інколи у ролі рядового гравця;

· хід гри, її результати, виконання окремих завдань не повинні здаватись курсантам (студентам) ні дуже простими, ні надто складними;

· своєчасно, зрозуміло, лаконічно та об'єктивно підсумовуйте кожну проведену гру спільно з її учасниками;

· охоплення грою всіх присутніх на заході курсантів (студентів, їхня активність – головні показники правильно організованої інтелектуальної гри;

· створить власний банк таких ігор.

Література

1. Головачов В. Особый контроль. – М.: Эксмо, 2011 г. – 864с.

2. Андрійчук Л.М. Впровадження в навчально-виховний процес ПТНЗ нестандартних форм організації занять з елементами інноваційних технологій навчання // Методичні рекомендації. – К, 2014. – 37с.

3. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.