Матвійчук Б. Є.

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Використання інформаційно-комунікаційних технологій

у навчальному процесі загальноосвітньої школи

Застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні – одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світової освітньої системи. Відповідно до Національної стратегії розвитку освіти на період до 2021 року «пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві» [4]. Над розв'язанням проблем використання ІКТ в освіті працюють зарубіжні (Г. Рейнгольд, Е. Венгер, К. Свон, Є. Полат) і вітчизняні (В. Биков, В. Гриценко, М. Жалдак, С. Кудрявцев, Г. Маклаков, Ю. Машбиць, О. Спірін, А. Гуржій та багато інших) науковці, які підтверджують актуальність означених підходів у сучасному глобалізованому світі.

Швидкий розвиток обчислювальної техніки та розширення її функціональних можливостей дозволяють учителю використовувати засоби ІКТ на всіх етапах навчального процесу: при підготовці до занять, на уроках, для контролю рівня засвоєння матеріалу. При цьому підбір правильних методів застосування інформаційно-комунікаційних технологій вимагає врахування змісту навчального предмету, можливостей комп'ютерних програм, рівня підготовки та вікових особливостей учнів.

У навчально-виховному процесі сучасної школи є поширеним використання педагогічних програмних засобів (ППЗ) – «сучасних електронних мультимедійних підручників, цілісних дидактичних систем, заснованих на використанні комп’ютерних технологій і засобів Інтернету, які забезпечують навчання за індивідуальними і оптимальними навчальними програмами з автоматизованим керуванням процесу навчання» [1]. До педагогічних програмних засобів належать: електронні підручники; енциклопедії, словники, довідкові посібники; демонстраційні та ілюстративні матеріали; тренажери, електронні задачники та системи контролю знань; віртуальні лабораторії; електронні навчально-методичні комплекси дистанційного навчання; віртуальні світи та активні мультимедійні середовища [2].

Ефективним є використання в навчальній діяльності електронних підручників, які забезпечують унаочнення навчального матеріалу за рахунок мультимедійних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій. Такі педагогічні програмні засоби сприяють розширенню дидактичних можливостей учителя та ефективній самостійній роботі учнів.

Електронні підручники містять ретельно структурований навчальний матеріал у вигляді послідовності інтерактивних кадрів, що включають текст та мультимедійні додатки. Їх гіпертекстова структура дозволяє визначити не тільки оптимальну послідовність вивчення матеріалу, але й зручний темп роботи та спосіб викладу матеріалу відповідно до індивідуальних особливостей і рівня підготовки учнів. Основні недоліки сучасних електронних підручників – ігнорування психолого-педагогічних особливостей вікових груп школярів та перевантаження другорядною довідковою інформацією [3, с. 125].

Енциклопедії, довідкові посібники та словники належать до інформаційно-довідкових джерел, що забезпечують загальну інформаційну підтримку навчального процесу. Такі педагогічні програмні засоби використовуються в процесі розв’язання творчих задач, у тому числі тих, що виходять за рамки навчальної програми. Ключовими особливостями енциклопедій, довідкових посібників та словників є відкритість змісту, автоматичність, можливість копіювання окремих частин матеріалу в будь-яких поєднаннях.

Технічні можливості сучасних апаратних і програмних засобів інформаційно-комунікаційних технологій дозволяють застосовувати електронні демонстраційні та ілюстративні матеріали в навчальному процесі загальноосвітньої школи. Завдяки мультимедійному представленню інформації використання такої наочності сприяє поєднанню абстрактного мислення з суб’єктивним чуттєво-образним.

Для реалізації методів підготовки учнів до самостійних та контрольних робіт існують тренажери, електронні задачники та системи контролю знань. Такі програмні засоби як правило використовуються при повторенні або закріпленні раніше пройденого матеріалу. Використання тренажерів та електронних задачників дозволяє закріпити навчальний матеріал, відпрацювати отримані на уроці вміння та навички, індивідуалізувати навчальний процес. Системи контролю сприяють не тільки більш глибокому засвоєнню матеріалу, але й розвитку пізнавальних здібностей учнів, адже контроль та самоконтроль є важливими для свідомого засвоєння знань.

Віртуальні лабораторії необхідні для демонстрації фізичних та хімічних експериментів, які неможливо провести в реальному часі з тих чи інших причин: загроза для здоров’я, відсутність складного та дорогого обладнання, складність виконання чи довготривалість. Крім того, іноді демонстрація реального експерименту не дозволяє розкрити сутність процесів, що відбуваються. У навчальній діяльності можуть проводитися комп’ютерні лабораторні роботи двох типів: коли учень самостійно управляє експериментом, фіксує та обчислює результати, та коли всі дії виконує комп’ютер, а учень лише пасивно спостерігає за діями, що відбуваються на моніторі. Другий варіант виконання роботи спрямований на підготовку учнів до реального експерименту і використовується як тренажер.

Віртуальні світи та активні мультимедійні середовища з’явились із виникненням перших комп’ютерних ігор. Вони дозволяють керувати екранними моделями в реальному часі у віртуальному трьохвимірному просторі, який генерується спеціально розробленими програмно-апаратними засобами. Дослідник Г. Селевко виділяє основні ознаки віртуальної реальності: моделювання в реальному часі, імітація навколишньої обстановки з високим ступенем реалізму, можливість впливати на навколишнє середовище та мати при цьому зворотній зв’язок [5, с. 210].

На сучасному ринку програмного забезпечення існує велика кількість педагогічних програмних засобів, орієнтованих на використання на уроках математики (Open Planimetry, Open Stereometry, Dynamic Grapher 3D), фізики («Квазар-Мікро Техно»), хімії («Хімія 7-11 клас»), біології («Біологія 7-11 клас»), англійської мови («Hot potatoes»), музичного мистецтва («Музика 1-6 клас») та інших предметів. Учителю необхідно не тільки вміти працювати з цими програмними засобами, але й мати вміння оптимально організовувати процес навчання з використанням педагогічних програмних засобів.

Отже, різноманіття сучасних педагогічних програмних засобів дозволяє ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні технології у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи для підвищення пізнавальної активності учнів, індивідуалізації навчання та посилення міжпредметних зв’язків. Передумовою до ефективного застосування ІКТ у навчально-виховному процесі є вміння вчителя правильно підбирати педагогічні програмні засоби відповідно до змісту навчального матеріалу, індивідуальних та вікових особливостей учнів.

Література

1. Електронні засоби навчання [Електронний ресурс] / Розроблено Компанією СМІТ за фінансовою підтримкою Міністерства освіти і науки України в рамках Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» в 2007–2008 р. – Режим доступу: http://www.elearning-pto.gov.ua

2. Ильясова Т.В. Технические средства обучения в учебном процессе современной школы: учеб. пособие / Т. Ильясова – Оренбург : Изд-во ОГПУ, 1997. – 69 с

3. Лернер П.С. Концепция интерактивного учебника как средства педагогического сопровождения самоопределения школьников / Лернер П.С., Палло О.Д., Гудимов В.В.; ИОСО РАО // Школьные перемены : Научные подходы к обновлению общего среднего образования. – М., 2001. – С. 122–128.

4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2011. – №6. – С. 25.

5. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие / Селевко Герман Константинович. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.