Політологія/7.Глобалістика

к.е.н. Дашевська О.В.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Глобальне управління та світовий уряд

Сучасний світ характеризується спробою встановити одно полярний світовий порядок з орієнтацією на США як єдиного потужного міжнародного арбітра. Така спроба не знаходить значної підтримки у світі, що призводить до формування явних (Росія, арабські країни) чи не явних коаліцій проти такої політики США (ЄС на чолі з Німеччиною та Францією, Китай).

Майже всі дослідники та міжнародні політики констатують загострення конфліктів у світі та можливість переведення їх з регіональних статусів у загальносвітовий. Така складна ситуація на тлі соціальної нерівності та посиленню міжнародного тероризму спонукає до активного пошуку адекватної реаліям сьогодення моделі світо устрою та світо порядку. За словами американського дослідника Дж. Айкенберрі, що в сучасному світі центральною проблемою міжнародних відносин виступає проблема порядку та механізму його реалізації [1, p.22]. Одним з варіантів її вирішення пропонується концепція глобального управління та світового уряду, яка виросла з іншої концепції світової полярності, заснованої на пануванні однієї великої держави.

Концепція одно полярності є корисною в політичному аналізі. В умовах одно полярності світ можна представити у вигляді єдиної світової країни, яка управляється з єдиного центру, що дозволяє виявити природу цього правління, його форми, механізми, режими, правила та практики [2, c.18]. З цим тісно пов’язана і поява ідей щодо єдиного світового уряду та «глобального управління».

Засади концепції глобального управління можна знайти у Д.Аліг’єрі (1265 – 1321 рр.) в його трактаті «De Monarchia» де він писав про необхідність наявності влади вищого порядку, яка дозволить вирішити спір між двома правителями країни. Ідея глобального управління заснована на тому, що світ виступає в якості цілісної глобальної соціальної системи, а події початку ХХІ століття лише підсилюють її. З розпадом біполярної системи світ семимильними кроками рухався в напрямку з одного боку, глобалізації, з іншого – регіоналізації. Сучасний геополітичний простір можна представити у вигляді регіонів або за концепцією Хантінгтона – цивілізацій, які розвиваючись у загальносвітовому руслі глобалізації прагнуть закріпити і власні національні, етнічні, культурні, релігійні традиції, осередками яких виступають держави або групи держав в певному регіоні. Такий розвиток подій призводить до формування конфронтаційних відносин як між великими державами, які самі виступають провідниками відповідних цивілізацій, так і між великими державами та малими країнами, які прагнуть зберегти власну ідентичність та/або відстояти свої цивілізаційні засади світового порядку. Ситуація, яка характерна для сучасного світового порядку, показує наростання регіональних конфліктів, загострення фінансово-економічної боротьби за ресурси та ринки збуту, що, в свою чергу, виступає основними аргументами лобістів єдиного глобального управління та світового уряду. У зв’язку з цим Г.Мартін (прихильник концепції світового уряду) пише: «…якщо «суверенітет» означає абсолютну автономію у внутрішніх справах та абсолютну незалежність у зовнішніх, тоді система, яка складається більше ніж із 190 територіальних одиниць, кожна з яких переслідує власні економічні, політичні та військові інтереси, стає системою вічної війни чи загрози війни» [3, p.554].

З початком світової фінансово-економічної кризи 2008 року відкритими прихильниками та лобістами ідеї глобального управління стали лідери західного. З вуст західних політиків постійно звучать слова про «новий світовий порядок», «нову світову фінансову архітектуру», «наднаціональний контроль», «новий курс». Першим промовив вголос цю ідею у вересні 2007 р. Ніколя Саркозі у своєму виступі на Генеральній Асамблеї ООН. Жак Атталі, радник Саркозі і колишній глава ЄБРР, кажучи про нездатність еліт вирішити валютні проблеми 30-х років, заявляє про побоювання повтору подібної помилки; про те, що спочатку буде війна, загине дуже багато людей, а вже потім почнуться реформи. При цьому він пропонує краще вже зараз подумати про світовий уряд.

Необхідність створення єдиного світового уряду підтримує і Німеччина, обґрунтовуючи це погіршенням економічної ситуації, відсутністю компетентних кадрів, які можуть вирішити кризу в єврозоні та потребою світу у певному розумному та справедливому глобальному уряді. Криза у Греції, воєнний конфлікт на кордоні ЄС в Україні та фактична неспроможність міжнародних інституцій переломити ситуації ще більш актуалізували дану проблематику в Європі. Сьогодні висловлюється думка про створення окремого органу управління серед країн єврозони на противагу Європарламенту, яка підтримується найпотужнішими членами ЄС та зовсім не сприймається новими країнами-членами, адже їх відтісняють від розподілу фінансових потоків, що може призвести до економічного краху.

Література

1. Ikenberrry J. After Victory. Institutions, Strategic Restraint, and the Rebuilding of Order after Major Wars. Princeton, New Jersey, 2001. – 293 p.

2. Богатуров А. Современный международный порядок / А.Багатуров // Международные процессы, 2003.Т.1.№1. – С.6-23.

3. Martin, G. T. 2003. World Government. In Mazour, I. I., Chumakov, A. N., Gay, W. C. (eds.), Global Studies Encyclopedia. Мoscow: Raduga Publishers. Р.554