Панченко С.В.

Запорізький державний медичний університет

ФАРМАКОГНОСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЕРІАНИ ГРОСГЕЙМА

Валеріана Гросгейма (Valeriana grossheimii Worosch.) — багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем без пагонів, темно-бурими додатковими коренями близько 2 мм у діаметрі. Стебло пряме, борозенчасте, опушене, 100-150 см заввишки. Прикореневі і нижні стеблові листки з 7-10 парами сегментів, верхівкові — супротивні. Квітки неправильні, дрібні, лілуваті, в дуже розгалуженому щиткоподібно-волотевому суцвітті. Суцвіття являє собою плейотирс з сильно розгалуженими (3-4 сегментами галуження до парціальних суцвіть) нижніми паракладіями, які сильно розростаються 15-30 см завдовжки, гілки дуговидні, до 15 см завдовжки. Приквітники яйцевидно-ланцетні, 2,0-3,0 мм завдовжки, по краю з рідкими простими волосками; віночки білі або світло-рожеві, 4,5- 5,5 мм довжиною. Сім'янки 4,1(2,9-5,3) мм завдовжки, з 8-12- променевим чубчиком і вузькою облямівкою по краю, опушений короткими 0,1 мм завдовжки, волосками. Число хромосом n=28.

Деякі місцеві (народні) назви валеріани лікарської (Valeriana officinalis L.) - валеріана, котяча любов, котяча валеріана, валеріана запашна, валеріана лікарська, маун аптечний, дика валеріана, одолян, маріан, ароматник, чортове зілля, чортове ребро, земляний ладан.

Сировина валеріани складається з підземних частин Valeriana grosshemii Worosch., включає кореневища з коренями, ретельно висушені при температурі не вище 40 ° С (35-40° С). Вихід сухої сировини 25%.

Мета роботи — фармакогностичне дослідження V. grosshemii Worosch. та встановлення хімічного складу та мікроскопічних діагностичних ознак, важливих для ідентифікації рослинної сировини.

Матеріали та методи

Підземні та надземні органи валеріани Гросгейма заготовляли у фазу цвітіння (АР Крим, Кримський заповідник, Альмінське лісництво) 2010 р. Для фіксації свіжої рослинної сировини використовували суміш: спирт етиловий 96%-гліцерин-вода (1:1:1) за загальноприйнятими методиками [1, 3, 20, 21]. Анатомічну будову досліджували за допомогою мікроскопу МС 10 та фотокамери Samsung PL50.

Ефірні олії із зразків сировини одержували методом перегонки з водяною парою згідно ДФУ 1,2 [2]. В колбу місткістю 2000 мл, додавали 500 мл очищеної води та 40 г свіжоподрібненої сировини. Дистиляцію проводили зі швидкістю від 3 мл/хв. до 4 мл/хв. протягом 4 годин.

Методи дослідження речовин первинного обміну

1. Макро- і мікроелементи. Мас-спектрометрія основана на вимірюванні відношення маси заряджених часток (іонів) до їх заряду. За допомогою мас-спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою з використання приладу ELAN-DRC-e проведено визначення елементного складу заготовлених зразків валеріани. Для контролю точності визначень використовували метод добавок. Метою підготовки проб є переведення її в розчинну форму, зручну для введення в спектрометр. Переведення в розчин досягається обробкою проб концентрованою азотною кислотою при відкритому та автоклавному розкладі.

2. Амінокислоти. Одержували водну витяжку у співвідношенні 1:15.

1 г сировини заливали 15 мл води, нагрівали на киплячому водяному огрівнику 20 хв у колбі зі зворотним холодильником. Витяжку охолоджували, проціджували у колбу. Для проведення нінгідринової реакції змішували рівні об’єми досліджуваної водної витяжки та свіжовиготовленого 0,1% водного розчину нінгідрину, нагрівали і при охолодженні спостерігали появу червоно-фіолетового забарвлення, яке свідчило про наявність амінокислот.

Кількісне визначення амінокислот проводили на амінокислотному аналізаторі «Hitachi 835» (Японія) на стальній колонці 0,26х15 см, заповненій катіонообмінною смолою марки 2619 (Hitachi custom lot – Exchande Resin). Калібрування приладу проводили з використанням стандартної суміші амінокислот, яка містила по 3 нм кожної кислоти. Розділення амінокислот проводили в трьох буферних системах натрій-цитратних розчинів 0,18 Н рН 3,25; 0,3 Н рН 3,9; 1,6 Н рН 4,75. Нінгідриновий реактив готували з використанням метилового ефіру етиленгліколя. Цитратні буферні розчини подавали в колонку за стандартною програмою з швидкістю 20 мл/год. Після виходу із аналітичної колонки розділені амінокислоти змішували з нінгідриновим реактивом у змішувальному блоці у співвідношенні 2:1. Реакція амінокислот з нінгідриновим реактивом проходила за 4 хв при 100 ºС у реакційному огрівнику. Колориметричне вимірювання забарвлених комплексів, які утворювались в результаті реакції з нінгідрином, проводилось безперевно і одночасно при двох довжинах хвиль. Первинні аміни утворювали сполуки пурпурного забарвлення, яке вимірювалось при довжині хвилі 570 нм, а вторинні (пролін і оксипролін) – сполуки жовтого кольору, які вимірювали при довжині хвилі 440 нм. Кількісна оцінка вмісту амінокислот проводилась автоматично з вимірюванням піків ідентифікованих компонентів. Розрахунок кожного з них проводили в аномаліях в аліквоті, який безпосередньо використовували для аналізу. Методи дослідження речовин вторинного обміну.

3. Ефірна олія. Отриману ефірну олію хроматографували на газовому хроматографі серії 6890N виробництва “Agilent Technoloogies” (інжектор 7883 В з масселективним детектором 5975).

Умови хроматографування: об’єм проби - 1 мкл; колонка – DB-WaX 30 м х 0,25 мм х 0,25 мкм з сорбентом Макрогол 20000 з товщиною шару 0,25 мкм; температура колонки – 40° С 9 хв, підвищення температури 4° c/хв. до 250°С, витримка при 250°С 9 хв. Температура випаровувача 300°С, ділення потоку (гелій)= 1:20; V He=1,9 мл/хв (52 см/с).

Детектування: електроно-ударна іонізація (70 еВ); температура камери іонізації 230 ºС; температура квадруполю 150 ºС. Ідентифікацію компонентів зразків проводили за допомогою бібліотеки спектрів NISTO5a.

4. Валепотріати. Для якісного і кількісного визначення валепотріатів використовували кореневище з коренями валеріани висушене і свіже, спиртові та спиртово-ефірні настоянки.

Для виявлення валепотріатів в тканинах підземних органів валеріани використовували 30% хлористоводневу кислоту та суміш 25% хлористоводневої і оцтової кислот (у співвідношенні 1:1).

Для вилучення валепотріатів з підземних органів валеріани для їх якісного виявлення використовували хлороформ. Екстракцію проводили кілька разів, хлороформні витяжки об’єднували, упарювали до невеликого об’єму і виявляли валепотріати за допомогою якісної реакції з хлористоводневою кислотою.

Також проводили хроматографічне дослідження отриманої витяжки. На лінію старту на пластинках Silufol UV-254 мікропіпеткою наносили 0,010 мл витяжки. Пластинку поміщали в камеру, яку насичували протягом 30 хв сумішшю розчинників гексан-метилетилкетон (7:3) або толуол-етилацетат-метилетилкетон (80:15:5). Хроматографування проводили висхідним методом. Для проявлення хроматограм використовували 0,1% розчин бензидину в суміші льодяної оцтової та 25% хлористоводневої кислот (1:1).

Методика кількісного визначення валепотріатів: 5,0 г тонко подрібненої сировини просіяної через сито з діаметром отворів 0,5 мм, заливали 90 мл суміші хлороформ – 95% етанол (5:1); струшували на вібраційному апараті протягом 1 години, фільтрували через паперовий фільтр у мірну колбу місткістю 100 мл, вміст склянки на фільтрі промивали 10 мл суміші і доводили об’єм до мітки. 5 мл цієї витяжки упарювали на водяному огрівнику, нагрітому до 70 - 80ºС, додавали 5 мл лужного розчину гідроксиламіну, залишали при кімнатній температурі на 20 хвилин, потім додавали 10 мл 1н розчину хлористоводневої кислоти і 5 мл 1% розчину заліза (ІІІ) хлориду в 0,1 н розчині хлористоводневої кислоти та 15 мл води.

5. Флавоноїди. Методом двомірної хроматографії на папері проводили вивчення флавоноїдних глікозидів у суцвіттях, стеблах та листках рослин, що досліджувалися в декількох системах розчинників, за їх забарвленням у видимому та УФ-світлі і після проявлення діагностичними реактивами.

Дослідження складу флавоноїдів проводили одно і двомірною висхідною та нисхідною хроматографією в 15% розчині оцтової кислоти (система І), в суміші н-бутанол-оцтова кислота-вода (4:1:2) (система ІІ). Для порівняння на хроматограми наносили розчини індивідуальних флавоноїдів – стандартів. Хроматограми після виявлення групи сполук, що досліджувались в УФ-світлі обробляли 2% метанольним розчином нітрату цирконілу і відмічали положення плям, забарвлених в лимоно-жовтий колір. Після проявлення цирконільним реактивом вологу хроматограму обробляли парами аміаку, при цьому спостерігалася зміна забарвлення плям флавоноїдів під дією аміаку від жовтого до жовто-помаранчевого або зеленуватого кольору.

Результати та їх обговорення

Анатомічні дослідження листка. Верхня епідерма крупноклітинна, без продихів, оболонки базисних клітин хвилясті. Нижня епідерма з більш дрібнішими, звивистостінними базисними клітинами та продихами аномоцитного типу, біля продихових епідермальних клітин найчастіше 4. По краю сегментів епідермальні клітини великі, з потовщеними, кутинізованими оболонками і шаруватою кутикулою.

Прості волоски одноклітинні, гостро-конічні, спрямовані до верхівки долей і сегментів пластинки. Оболонка клітини дуже потовщена, порожнина заповнена сіруватим зернистим вмістом. Базальна частина клітини волоска клиноподібна і занурена у дещо підведену розетку-постамент, клітини якої прямокутні, товстостінні, мертві.

Залозисті трихоми мають овальну 2-4-8-клітинну дворядно-ярусну голівку і одноклітинну циліндричну, зазвичай, зігнуту, ніжку з валиком в основі [14,15,20].

Кореневища. Анатомічна будова від пучкової до безпучкової. При пучковій і перехідній будові, що спостерігається у молодих кореневищ, найбільшу площу займає крохмаленосна паренхіма кори і серцевини. Добре виділяється ендодерма з пігментованим вмістом і спочатку переривчасте, а потім суцільне кільце флоеми. Ксилема відкритих колатеральних провідних пучків утворює порівняно невеликі масиви ксилеми, які відокремлені серцевинними променями, або зближені чи зливаються.

Безпучкова будова формується з часом у старіших кореневищ. Пробка перидерми 7-14 шарова, корова частина налічує біля 60 шарів паренхіми з великими простими і складними крохмальними зернами від 5 мкм до 20 мкм у діаметрі. Центр крохмалеутворення зерен невиразний, подекуди у вигляді ледь помітної тріщинки. Ендодерма 1-2-шарова, клітини на зрізі овальні та округло-кутасті, з дещо потовщеними оболонками і коричнево-буруватим вмістом. У всіх частинах кореневища, а особливо у перимедулярній зоні (на межі ксилеми і серцевини), зустрічаються групи клітин із структурованими включеннями. Механічна тканина у флоемі й ксилемі не розвинена, але певна частина основної тканини має потовщені целюлозні чи склерифіковані оболонки. Кільце камбію при непучковій будові найчастіше добре вирізняється, налічує 5-7-шарів меристематичних клітин. Флоемне кільце утворене приблизно 20 шарами дрібноклітинних провідних і паренхімних елементів. Ситовидні трубки з клітинами-супутницями мають коленхіматозний вигляд. Ксилемне кільце широке, складається із переривчастих, не стрімких променів здебільшого спіральних судин, а також дрібноклітинної паренхіми з крохмальними зернами та подекуди – структурованими включеннями. Серцевинна паренхіма великоклітинна, пухка, з крупними крохмальними зернами. З часом старіші клітини серцевини руйнуються и поступово утворюється центральна порожнина.

По поверхні пластинки, над жилкою, по краю та верхівці зубців пластинки системно, але не часто, розміщені прості й залозисті трихоми.

Додаткові корені. Анатомічна будова перехідна від первинної до вторинної непучкової. Під дрібноклітинною епідермою із целюлозними, а потім скорковілими оболонками лежить крупноклітинна гіподерма. Надалі формується тонкий шар пробки. Мезодерма широка, багатошарова, з великими простими й складними крохмальними зернами. Ендодерма більш чи менш виразна, з рівномірно потовщеними оболонками. У центральному циліндрі молодих коренів можна побачити пентаархний радіальний пучок, в якому флоема утворює маленькі діляночки, а преважають спіральні судини ксилеми. У центрі спостерігається невелика псевдосердцевина. У більш зрілих і старіших коренях псевдосерцевина збільшується, несе крохмальні зерна. Розпізнаються ділянки вторинної флоеми і пористі судини вторинної ксилеми [5,16].

Мікроелементний склад. При визначені елементного складу в кореневищах з коренями валеріани Гросгейма виявлено 61 елемент, із яких 7 макро- (Al, Ca, K, Mg, Na, P, Si), 53 мікро- та ультрамікроелементи (Ag, As, Au, B, Ba, Be, Bi, Br, Ce, Cd, Co, Cs, Cr, Cu, Dy, Er, Eu, Fe, Ga, Gd, Ge, Hf, Hg, Ho, I, La, Li, Lu, Mn, Mo, Nb, Nd, Ni, Pb, Pr, Rb, Sb, Se, Sm, Sn, Sr, Ta, Tb, Th, Ti, Tm, U, V, W, Y, Yb, Zn, Zr). Максимум більшості (36) із них (Ca, Mg, Be, V, Bi, W, Gd, Ga, Ge, Ho, Dy, Eu, Fe, Y, I, Co, La, Li, Lu, As, Nd, Nb, Sn, Pr, Hg, Sm, Pb, Tl, Tb, Th, Tm, U, Cs, Ce, Zr, Zn) визначені в запорізькому зразку валеріани лікарської, 8 в запорізькому зразку валеріани горбкової (Al, Hf, Yb, Ni, Se, Sr, Sb, Cr), 6 (K, P, B, Mn, Rb, Zn) - черкаському, 5 (Na, Au, Cd, Mo, Ta) – закарпатському і 1 (Са) – кримському зразках. При порівнянні мінімальних значень все виявилося навпаки. Більше всього (27) їх містилося у кримському (Si, Be, Br, Gd, Hf, Ge, Ho, Dy, Eu, Yb, Y, La, As, Nd, Ni, Sn, Pr, Sm, Ag, Sb, Ta, Tb, Tm, U, Ce, Zn, Er) і (19) в закарпатському (Al, Ca, Mg, P, Ba, B, V, Ga, Fe, Co, Lu, Mn, As, Nb, Pb, Tl, Ti, Th, Cs) зразках. Після визначення максимуму і мінімуму накопичення окремих елементів були проаналізовані наступні після них значення. При цьому виявилося, що більш за все (28) наступних значень після максимуму знаходилося в запорізькому зразку валеріани горбкової (Be, V, Bi, W, Gd, Ho, Dy, Eu, Fe, Y, I, Co, La, Li, Lu, Mo, As, Nd, Pr, Sm, Pb, Tb, Th, Tm, U, Cs, Ce, Er) і (14) в запорізькому зразку валеріани лікарської (Al, Na, Br, Hf, Yb, Mn, Ni, Se, Ag, Sb, Ta, Ti, Cr, Zn). Других значень після мінімальних більше всього відмічено (23) в закарпатському зразку (K, Si, Be, Br, Bi, Gd, Hf, Ge, Ho, Dy, Eu, Yb, Y, La, Nd, Ni, Pr, Sm, Tm, U, Ce, Zn, Er). Із приведених результатів видно, що максимальні і наступні після них значення більшості досліджуваних елементів містилися в запорізьких зразках (в. лікарська, в. горбкова), а мінімальні – в. кримська (в. Гросгейма) і закарпатському (в. бузинолистна) зразках [ 8,19].

В екологічному відношенні кадмієм найбільше забруднена валеріана бузинолистна, миш’яком, ртуттю, свинцем – валеріана лікарська і валеріана горбкова, що зумовлено, можливо, не так видовою ідентифікацією, як місцем збору, зокрема в м. Запоріжжя, великому промисловому центрі і його околицях. Виявлено, що концентрація більшості елементів, в тому числі і техногенних, в сировині із міських місцевостей більша, ніж із сільської місцевості і особливо гірських масивів.

Амінокислотний склад. При визначенні амінокислот підземних і надземних органах валеріани Гросгейма дикорослої (Valeriana grosshemii Worosch.) виявлено 17 амінокислот, із яких 7 – незамінних. Найбільше амінокислот знаходиться в надземній частині, а саме – в листках (13,01 мг/100 мг). Менше в суцвіттях (9,62 мг/100 мг), стеблах (7,49 мг/100 мг) та кореневищах (6,06 мг/100 мг). В листках в найбільшій кількості міститься гліцин (2,25 мг/100 мг), аспарагінова кислота (1,60 мг/100 мг), серин (1,15 мг/100 мг), треонін (0,84 мг/100 мг), лейцин (0,83 мг/100 мг), аланін (0,78 мг/100 мг), в найменшій – цистин (0,11 мг/100 мг). В суцвіттях найбільша кількість аспарагінової кислоти (1,54 мг/100 мг), гліцину (1,28 мг/100 мг), серину (0,88 мг/100 мг), аланіну (0,85 мг/100 мг). Найменший вміст в суцвіттях амінокислоти цистину (0,08 мг/100 мг). В стеблах найбільше міститься гліцину (1,20 мг/100 мг) та аспарагінової кислоти (0,91 мг/100 мг), найменше – цистину (0,06 мг/100 мг). В кореневищах найбільше аспарагінової кислоти (0,92 мг/100 мг), найменше - цистину й тирозину (по 0,12 мг/100 мг).

При визначенні амінокислот підземних і надземних органах валеріани Гросгейма культивованої (Valeriana grosshemii Worosch.) виявлено 17 амінокислот, із яких 7 – незамінних. В сумі незамінних амінокислот найбільше міститься в листках валеріани Гросгейма культивованої (4,87 мг/100 мг), менше в суцвіттях (3,41 мг/100 мг), кореневищах (2,68 мг/100 мг), стеблах (2,41 мг/100 мг). Замінних амінокислот найбільше міститься в листках (9,39 мг/100 мг), суцвіттях (6,03 мг/100 мг), стеблах (4,33 мг/100 мг), кореневищах (3,79 мг/100 мг). Загальна сума амінокислот складає в листках (14,26 мг/100 мг), суцвіттях (9,44 мг/100 мг), стеблах (6,74 мг/100 мг), кореневищах (6,47 мг/100 мг). В листках валеріани Гросгейма культивованої найбільше міститься аспарагінової кислоти (2,27 мг/100 мг), гліцину (1,84 мг/100 мг), аланіну (1,25 мг/100 мг), серину (1,21 мг/100 мг), лізину (0,98 мг/100 мг). Найменше – цистину (0,22 мг/100 мг). У суцвіттях найбільша кількість аспарагінової кислоти (1,60 мг/100 мг), гліцину (1,23 мг/100 мг) та лізину (0,76 мг/100 мг). Найменше у суцвіттях цистину (0,15 мг/100 мг). У стеблах валеріани найбільше гліцину (0,87 мг/100 мг) та аспарагінової кислоти (0,84 мг/100 мг). Найменше – цистину (0,10 мг/100 мг). Кореневища у найбільшій кількості містять аспарагінову кислоту та гліцин (по 0,79 мг/100 мг). У найменшій – цистин (0,07 мг/100 мг)[6,18].

Флавоноїди. При аналізі якісного складу флавоноїдів надземних органів валеріани встановлено: у стеблах в.Гросгейма 13 флавоноїдів; у листях в. Гросгейма 15 флавоноїдів, відсутній лютеолін-7-глікозид; у суцвіттях 17 флавоноїдів, у в. Гросгейма відсутній акацетин-7-біозид та кверцетин-3-біозид.

Якісний склад суцвіть відрізняєтся від якісного складу листя та стебел наявністю аглікону кемпферолу та глікозидів апігенін-7-глікозид та кемпферол-3-біозид [10].

Валепотріати. Дані досліджень свідчать, що середньодобовий вміст валепотріатів у кореневищах з коренями у в. Гросгейма склав 1,150%. Вміст валепотріатів у сухій сировині склав 0,126%, у свіжої – 0,186%. У спиртовій настоянці з сухої сировини – 0,017%, зі свіжої – 0,020%. У спиртово-ефірній настоянці з сухої сировини – 0,022%, зі свіжої – 0,011%.

У ефірній олії валеріани Гросгейма дикорослої (10. 2011 р. збору) виявлено 60 складових, із них ідентифіковано – 36; у ефірній олії валеріани Гросгейма культивованої (10. 2011 р. збору) виявлено 61 компонент, ідентифіковано – 35 [4, 7, 9, 12, 13, 17, 21, 22].

Сумарний відсотковий вміст компонентів, які зумовлюють седативний ефект від більшого до меншого: валеріана Гросгейма культивована (10. 2012 р. збору) 79,329%; валеріана Гросгейма дикоросла (06. 2012 р. збору) 78,533%; валеріана пагононосна околиці о. Хортиця (06. 2011 р. збору) 68,685%; валеріана горбкова (06. 2012 р. збору) с. Добробратово Іршавський район, Закарпатська область 65,92%.

ВИСНОВКИ

Вперше проведено фармакогностичне дослідження валеріани Гросгейма (Valeriana grosshemii Worosch.) родини валеріанові (Valerianaceae), встановлений склад: макро- і мікроелементів, ефірної олії, валепотріатів, флавоноїдів, амінокислот, а також мікродіагностичні ознаки. Дослідження дають можливість ідентифікувати лікарську рослинну сировину (ЛРС) і можуть бути використані для розробки проекту аналітично-нормативної документації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барыкина Р.Н. Справочник по ботанической микротехнике. Основы и методы. /Р.Н. Барыкина, Т.Д. Веселова, А.Г. Девятов // - М.: Изд-во МГУ, 2004. - 312 с.

2. Державна фармакопея України /Державне підприємство "Науково-експертний фармакопейний центр ". — 1-е вид. - Доп. 2. - X.: РIРЕГ, 2008. - 620 с

3. Определитель высших растений Украины. — 2 изд. — К.: Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с.

4. Панченко С .В. Особенности компонентного состава эфирного масла ярославской, воронежской и крымской валерианы / С.В.Панченко, Я.А. Мальцева, Д.Л. Макарова [и др.] // Матеріали 72 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю, присвячена Дню науки «Медицина та фармація XXI століття – крок у майбутнє».-Запоріжжя.-2012.- С.211-212.

5. Панченко С. В. Відмінні морфолого-анатомічні та фітохімічні ознаки рослин роду валеріана / С. В. Панченко, В. Г. Корнієвська, М. С. Фурса, Ю. І. Корнієвський – К., 2011. – 8 с. – (Інформ. лист про нововведення в системі охорони здоров’я / Укрмедпатентінформ ; № 276-2011, вип. 29 з пробл. «Фармація»).

6. Панченко С. В. Дослідження амінокислотного складу Valeriana grossheimii Worosch / С. В. Панченко, О. М. Караванова // Матеріали 73 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю, прасвяченої Дню науки „Сучасні аспекти медицини і фармації – 2013” – Запоріжжя – 16 – 17 травня 2013 р. – С.227

7. Панченко С. В. Компонентний склад ефірної олії валеріани лікарської / С. В. Панченко, В. Г. Корнієвська, Ю. І. Корнієвський, М. С. Фурса. // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики.-Запоріжжя.-2013.-№1 (11).- С.8-11.

8. Панченко С. В. Масс-спектрометрическое определение химических элементов в корневищах с корнями четырех видов Valeriana officinalis L.s.l. / С. В. Панченко, С. Н. Соленникова, Т. А. Горохова, Д. С Круглов, В. Г. Корниевская, Ю. И. Корниевский, Н. С. Фурса. - Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики.-Запоріжжя.-2012.-№3 (10).- С.19-22.

9. Панченко С. В. Склад ефірної олії Valeriana grossheimii Worosch / С.В. Панченко, Ю.І. Корнієвський, С.В. Сур, В.Г.Корнієвська // Матеріали VII Національного з’їзду фармацевтів України «Фармація України. Погляд в майбутнє». Т.1.-Харків.-2010 .-С.320.

10. Панченко С. В. Склад фенольних сполук Valeriana grossheimii Worosch / С.В. Панченко, В.Г. Корнієвська, М.С. Фурса, Ю.І.Корнієвський // Матеріали VII Національного з’їзду фармацевтів України «Фармація України. Погляд в майбутнє». Т.1.-Харків.-2010 .-С.321

11. Панченко С. В. Фармакогностичне дослідження роду валеріана / С. В. Панченко // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХХІ століття» - Харків. – 2012 р. – С. 73-74. 12. Панченко С. В. Хромато-мас-спектрометричне дослідження ефірної олії валеріани лікарської АР Крим / С. В. Панченко, В. Г. Корнієвська, Т. М. Литвиненко, Д. А. Коломієць // Материалы VII международной практической конференции «Наука в Европе-2011».-Прага. – 2011. – С.6-11.

13. Панченко С. В. Хромато-мас-спектрометричне дослідження компонентного складу ефірної олії валеріани лікарської (Valeriana officinalis L.s.l.) / С. В. Панченко, М. С. Фурса, С. М. Соленнікова, Д. Л. Макарова, Д. В. Домрачов, Я О. Мальцева, Ю. І. Корнієвський // Фармац. журн.-2012.-№5. С.89-93.

14. Панченко С.В. Анатомічна характеристика валеріани півдня України / С.В.Панченко // Матеріали конференції «Сучасні аспекти медицини і фармації – 2011»- вип.XXIV. Запоріжжя.- 2011.-С.158

15. Панченко С.В. Дослідження анатомічної будови надземних органів Valeriana grossheimii Worosch / С. В.Панченко, Л. М.Сіра, В. Г.Корнієвська, Ю. І. Корнієвський. – Актуальні питання фармац. і мед. науки та практики.-Запоріжжя.-2012.-№2 (9).- С.19-25.

16. Панченко С.В. Дослідження анатомічної будови підземних органів Valeriana grossheimii Worosch / С.В. Панченко, Л.М. Сіра, В.Г. Корнієвська, Ю.І. Корнієвський.- Вісник фармації.-Харків.-2011.-№4 (68).- С.57-59.

17. Панченко С.В. Дослідження складу зразків ефірної олії валеріани лікарської дикорослої (Valeriana officinalis L.s.l.) з півдня України методом хромато-мас-спектрометрії.- / Панченко С.В., Сур С.В., Корнієвська В.Г.та ін. - Фармац. журн.-2011.-№4. С.89-95.

18. Панченко С.В. Изучение аминокислотного состава различных органов валерианы Гроссгейма Worosch / С.В. Панченко, П.Ю.Шкроботько, Ю.И. Корниевский, Н.С.Фурса // Матеріали 4-ї науково-практичної конференції з міжнародною участю «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів».-Тернопіль: ТДМУ «Укрмедкнига», 2011-С.44.

19. Панченко С.В. Масс-спектрометрическое определение элементов официнального сырья валерианы Гроссгейма и валерианы бузинолистной / С.В. Панченко, П.Ю. Шкроботько, Д.С. Круглов [и др.] // Матеріали 4-ї науково-практичної конференції з міжнародною участю «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів».-Тернопіль: ТДМУ «Укрмедкнига», 2011-С.57-58.

20. American Herbal Pharmacopoeia Valerian Root April 1999, 25s

21. European Pharmacopoeia. 5th ed. Vol. 2. Council of Europe, Strasbourg, 2005, 2667–2668.

22. Raal, A., Orav, A., Arak,E., Kailas, T., and Mati Müürisepp. Variation in the composition of the essential oil of Valeriana officinalis L. roots from Estonia Proc. Estonian Acad. Sci. Chem., 2007, 56, 2, 67–74

Відомості про авторів:

Панченко С.В. – здобувач, ст. лаборант кафедри фармакогнозії, фармакології та ботаніки Запорізького державного медичного університету.