Економічні науки/10. Економіка підприємства

Кулакова С.Ю, Коваль Н. І.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЧИННИКИ, ЩО ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ

Виробничу діяльність можна визначити як сукупність дій працівників із застосуванням засобів праці, необхідних для перетворення ресурсів в готову продукцію, що включають в себе виробництво та переробку різних видів сировини, будівництво, надання різних видів послуг.

З позицій мікроекономіки виробничу діяльність можна визначити як цілеспрямовану діяльність, результатом якої є перетворення окремих компонентів в корисний продукт або зміна властивостей, форми продукту.

Мета виробничої діяльності кожного підприємства – отримання прибутку, шляхом його реалізації.

Підприємство самостійно планує свою виробничу діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виготовляєму продукцію, роботи та послуги, необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників.

Однією із основних завдань функціонування підприємства є забезпечення ефективності. Оскільки фактично визначення ефективності виробничої діяльності полягає в оцінюванні її результатів, то доцільним є розгляд питання про сутність економічних результатів. В загальному вигляді під результатом розуміють кінцевий результат, що завершує собою будь-який процес. Діяльність підприємства буде безрезультатною, якщо вона не завершується тим, заради чого було створене підприємство, тобто якщо не досягається мета його діяльності.

Ефективність виробничої діяльності – найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих же витратах, чим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, або чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вищою є ефективність виробництва.

Ефективність виробничої діяльності – це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів, який визначається як відношення результатів на виході до ресурсів на вході або через обсяги випуску продукції, її номенклатури.

Зміст категорії ефективності виробничої діяльності складний та багатогранний, і не існує єдиного визначення цього поняття. Загалом ефективність – це категорія, що характеризує продуктивність будь яких витрат, комплексно відображає кінцеві результи використання засобів виробництва і трудових ресурсів. Тому в зарубіжній практиці як синонім терміна «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивністю розуміючи ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Будь-яке підприємство прагне до підвищення ефективності своєї діяльності. Однак тільки розуміння того, від чого залежить ця ефективність, може привести до позитивних результатів. В економічному змісті під ефективністю розуміється максимально оптимальне використання всіх ресурсів підприємства. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, нарешті, жорстко визначається загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

Особлива значимість ефективності виробництва зумовлює необхідність правильно враховувати і аналізувати рівень і масштаби ефективності всіх засобів і елементів виробництва. Визначення ефективності вимагає застосування методів кількісного аналізу і вимірювання, що припускає встановлення критерію економічної ефективності.

Система показників ефективності виробничої діяльності має включати декілька груп:

– узагальнюючі показники ефективності виробничої діяльності підприємств;

– показники ефективності використання праці (персоналу);

– показники ефективності використання виробничих основних і оборотніх фондів;

– показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Чинники – це рушійні сили розвитку процесів і явищ, які необхідні для здійснення господарських процесів.

Кількісна визначеність і зміст чиннику відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання. Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме: забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності; відображення ефективності використання усіх видів використаних ресурсів; можливості застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробничої діяльності підприємства; виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробничої діяльності.

По відношенню до підприємства виділяють внутрішні та зовнішні чинники. До внутрішніх відносять чинники , що впливають на організацію і менеджмент підприємства, а також пов'язані з технологічними, управлінськими та кадровими особливостями. Зовнішні чинники здійснюють вплив на суспільство і навколишнє середовище підприємства.

До основних внутрішніх чинників, які позитивно впливають на виробничу діяльність, відносять:

а) Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації й інформаційних технологій дуже впливають на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реакції вони викликають істотні зміни в технічному рівні й продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці й кваліфікації кадрів тощо.

б) Використання устаткування. Цьому фактору належить одне з провідних місць у програмі підвищення ефективності виробництва. Підвищенню продуктивності діючого устаткування сприяє належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні терміни експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній можливості технологічно зв'язаних груп (одиниць), чітке планування завантаження в часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрізмінних витрат робочого часу та ін.

в) Раціональне управління матеріалами та енергією. Проблема економії й зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повинна бути під постійним контролем відповідних фахівців підприємств із матеріалоємним і енергоємним виробництвом. Завдання ресурсозбереження на таких підприємствах може позитивно вирішуватися шляхом упровадження мало відхідної й безвідхідної технології, збільшення виходу корисної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу, використання дешевих і низькосортних видів сировини, підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки, заміна імпортної сировини й матеріалів матеріальними ресурсами вітчизняного виробництва, раціоналізація управління виробничими запасами й розвитку ефективних джерел постачання.

г) Відповідність виробу. Для досягнення високої продуктивності підприємства просто корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для продажу вироби повинні з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за розсудливою ціною. У зв'язку з цим підприємство повинне стежити за тим, щоб не виникало яких-небудь організаційних і економічних бар'єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу.

д) Продуктивність праці. Основним джерелом і визначальним фактором підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства є працівники: керівники, підприємці, фахівці, робітники. Продуктивність їхньої праці багато в чому визначається методами, технікою, особистою майстерністю, знаннями, відношенням до роботи й здатністю виконувати ту чи іншу роботу.

Отже, вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробничої діяльності. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх. Чинники визначення виробничої ефективності є найважливішим інструментом реалізації економічної політики підприємства і ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень, оптимізації витрат ресурсів, удосконалення цінової політики і підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Література:

1. Антонюк О. П. Економічний аналіз: [Навчальний посібник] / О. П. Антонюк, Т. М. Ступницька, Н. М. Купріна, І. Є. Подгорна — Львів : «Магнолія 2006», - 2010. — 320 с.

2. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация / Л.А.Бернстайн - Москва: «Финансы и статистика», 2003. - 351 с.

3. Горлачук В. В. Економіка підприємства [Навчальний посібник] / В. В. Горлачук, І. Г. Яненкова - Миколаїв: Вид-воЧДУ ім. Петра Могили, - 2010. – 344 с.

4. Козак В. Є. Економічні науки / В. Є. Козак, Г. О. Христич // Вісник Хмельницького національного університету , № 6 – Хмельницьк: Хмельницький національний університет, - 2009

5. Кушваха Р.А. Ефективність – одна з найважливіших категорій в економіці та її значення в процесі господарювання / Р.А. Кушваха, О.І. Ященко // Науковий вісник – Львів: Український державний лісотехнічний університет, - 2005. – с.152-158

6. Петровича І.М. Економіка виробничого підприємства: [Навчальний посібник] / І. М. Петровича - Київ: Знання, - 2001. - 405 с.