Садура О.Б.

Львівський національний аграрний університет

Покращання фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств

В умовах ринку фінансовий стан підприємства розкриває не лише сутність його життєдіяльності, а й потужність чинників розвитку, що акумулюються в стійкості цього суб'єкта господарювання. Очевидно, що найстійкішим є статичний стан, тобто стан спокою. Проте, коли йдеться про фінансовий стан, як характеристику господарсько-фінансового функціонування підприємства, слід вважати, що він є динамічним за сутністю свого прояву.

Найважливішою характеристикою фінансового стану підприємства є фінансова стійкість, тобто стабільність фінансового становища підприємства, яка забезпечується достатньою часткою власного капіталу в складі джерел фінансування. Достатня частка власного капіталу означає, що зовнішні джерела фінансування використовуються підприємством лише в тих межах, в яких воно здатне забезпечити своєчасне їх повернення. У такому разі короткострокові зобов’язання не повинні перевищувати розмір ліквідних активів.

У загальному розумінні "стійкість" трактується як властивість системи так реагувати на зміни зовнішнього середовища, щоб не лише генерувати чинники, які зумовлюють її врівноважений стан, а й забезпечувати подальший розвиток. Іншими словами, стійкість системи характеризується її здатністю зберігати рівновагу і повертатись у вихідне положення незалежно від зовнішнього впливу. Стійкість підприємства є якісною характеристикою його стану, індикатором його "здоров'я", запорукою його життєздатності і підгрунтям стабільності  на ринку і розвитку у конкурентному середовищі. Загальна оцінка стійкості фінансового стану включає такі основні етапи оцінки: складу і динаміки активів; наявності і структури поточних активів; динаміки і структури фінансових ресурсів; взаємозв'язку статей активу і пасиву балансу; величини власного поточного капіталу; стану дебіторської і кредиторської заборгованостей; платоспроможності.

Стосовно підприємства, стійкість може бути загальною та фінансовою, а в залежності від факторів, що впливають на неї - внутрішньою та зовнішньою.

Внутрішню стійкість підприємства визначає загальний фінансовий стан, трудовий потенціал, натуральну й грошову структуру виробництва, таку їх динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі економічні результати його функціонування. Успадковану стійкість визначає наявність відомого запасу міцності, що захищає підприємство від несприятливих дестабілізуючих виробничих умов.

Зовнішню, по відношенню до підприємства стійкість визначає стабільність економічного середовища, в межах якого здійснюється підприємницька діяльність.

Загальна стійкість підприємств передбачає його здатність здійснювати управління внутрішніми та пристосовуватись до зовнішніх чинників діяльності, що дозволяє підтримувати оптимальні умови ефективного господарювання.

Оскільки фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств формується, зокрема у процесі фінансово-інвестиційної діяльності, то слід відзначити, що українські банки на сьогодні зберігають зацікавленість у кредитуванні сільського господарства країни, незважаючи на існуючі ризики, пов’язані з високою чутливістю сільськогосподарської галузі до погодних умов, сезонністю діяльності та необхідністю враховувати специфіку роботи сільгосппідприємств при наданні кредитів [2]. Таким чином одним із шляхів покращання фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств є кредитування цієї галузі. Так, на початку травня 2013 року обсяг кредитного портфеля сільськогосподарських підприємств склав 36,7 млрд. грн або 5,9% від загального обсягу портфеля корпоративних кредитів на відповідну дату, що на 1,6% (на 0,6 млрд. грн.) перевищує показник попереднього місяця. Зростання портфеля кредитів сільгоспвиробникам відбулося за рахунок кредитування в національній валюті на 2,8%, до 26 млрд. грн. за незначного — на 1,1% — скорочення заборгованості в іноземній валюті, до 10,7 млрд. грн. [2].

Окрім цього важливими резервами зміцнення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств є формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на засадах удосконалення земельних та майнових відносин власності, надання правовому забезпеченню більшої динамічності, якості і соціально-економічної результативності, удосконалення системи управління аграрною сферою, збалансоване поєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств, удосконалення системи оподаткування з урахуванням специфіки галузі, формування ефективної цінової політики, належний страховий захист сільськогосподарських товаровиробників, розвиток інфраструктури агропромислового ринку.

Створення сприятливого зовнішнього середовища для сільськогосподарських товаровиробників та оптимальне використання внутрішніх резервів забезпечуватиме становлення фінансової стійкості окремих суб'єктів господарювання. Фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств формуватиме стабільність сільського господарства, агропромислового комплексу і народного господарства.

Література:

1. Обущак Т. А. Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки / Т.А. Обущак. – 2008. – № 9. – С. 92-100

2. Режим доступу : http://www.unn.com.ua/uk/news/1222127-banki-vvazhayut-silske-gospodarstvo-perspektivnoyu-galuzzyu-dlya-investitsiy-nabu

3. Цал - Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз : підручник / Ю.С. Цал – Цалко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.