Экономические науки/ 15. Государственное регулирование экономики

Гуренко В.І.

Одеський національний економічний університет, Україна

Проблеми методики формування споживчого кошику

в Україні

Державна соціальна політика України базується на ідеї соціальних мінімумів: мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, прожитковий мінімум тощо. На основі прожиткового мінімуму запроваджено нову систему соціальних стандартів, що стало ключовим етапом реформування соціальної політики.

Основу розрахунку прожиткового мінімуму для окремих соціальних і демографічних груп населення становить вартість мінімальних наборів продуктів харчування, послуг та непродовольчих товарів, які називаються споживчим кошиком. Від цінової величини споживчого кошику залежить на якому рівні буде встановлений прожитковий мінімум, а отже і всі інші соціальні стандарти, гарантії, виплати та допомоги. В цьому контексті особливої гостроти набуває вміст та методика обрахунку споживчого кошику та прожиткового мінімуму [1].

За найбільш поширеною міжнародною методологією створення споживчого кошику країни, що має за основу науково обґрунтовані нормативи споживання товарів та послуг, достатніх для нормального існування людини, у його складі продукти харчування мають не перевищувати 30 %, непродовольчі товари (одяг, взуття, меблі, предмети культури, побуту та ін.) мають складати приблизно 47 %, а всі послуги – 23 %. В 2011 році в споживчому кошику України продукти харчування займали 64,3 %, непродовольчі товари – 15,5 %, а послуги – 20,2 % .

В результаті аналізу споживчого кошику українця ми дійшли висновку, що він характеризується наступними недоліками:

1. Згідно Закону України «Про прожитковий мінімум» набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення мають переглядатися не рідше одного разу на п’ять років. Однак, протягом 13 років вміст споживчого кошику не переглядався, що призвело до негативних наслідків.

2. Методологія формування набору продовольчих, непродовольчих товарів та послуг є застарілою і потребує перегляду, оскільки всі набори характеризуються різними темпами зростання цін. Особливо це стосується набору непродовольчих товарів та послуг. Індекс споживчих цін за десятирічний період свідчить, що сфера послуг за темпами зростання цін випереджає сферу харчування (табл.1). Виключення спостерігається тільки в 2003 р. та в 2008 р., де індекс споживчих цін для продуктів харчування значно перевищує аналогічний показник для ЖКГ та транспорту, і не набагато – у 2004 р. та 2010 р. Хоча, якщо взяти до уваги, що витрати на послуги ЖКГ та транспорту входять до набору послуг, то загальний показник зміни в рівні цін в сфері послуг значно перевищує аналогічний показник в сфері харчування.

Таблиця 1

Індекси споживчих цін на деякі товари та послуги у 2002-2012 рр.

(до попереднього року; відсотків)

Рік	Продукти харчування та безалкогольні напої	Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	Транспорт
2002	99,9	102,3	101,7
2003	106,3	104,3	103,7
2004	111,4	107,1	110,9
2005	116,2	109,0	120,0
2006	105,3	134,1	114,3
2007	109,7	142,5	109,5
2008	135,7	114,2	124,5
2009	111,9	125,5	120,7
2010	110,9	109,4	109,6
2011	106,4	117,1	117,6
2012	97,9	102,6	108,2

3. Структура споживчого кошику не відповідає потребам сучасної людини: пропаганда здорового способу життя та харчування, поширення вегетаріанства, розвиток новітніх комунікаційних та інформаційних технологій обумовлюють суттєву зміну у структурі споживання громадян; терміни служби непродовольчих товарів є вкрай застарілими, виходячи із появи нових товарів та майже повного зникнення позицій товарів, які входять у чинний набір (наприклад, жіночі панталони, пральна машина типу «Малютка»).

В результаті аналізу динаміки споживання основних продуктів харчування населенням України виявлено, що рівень споживання найважливіших білкових продуктів (м’ясних, рибних, молочних) у 2011 році не досяг не тільки раціональної норми споживання, а й рівня 1990 року (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка споживання основних продуктів харчування населенням України

Види продукції	Роки						Раціональні норми харчування на рік	Мінімальні норми харчування на рік
	1990	2000	2005	2009	2010	2011
М’ясо і м’ясопродукти та сало (в перерахунку на м’ясо), кг	68,0	33,0	39,0	50,0	52,0	51,0	83,0	53,0
Молоко, молокопродукти та масло (в перерахунку на молоко), кг	373,0	199,0	226,0	212,0	206,0	205,0	380,0	148,5
Яйця, шт.	272,0	166,0	238,0	272,0	290,0	310,0	290,0	220,0
Риба і рибопродукти, кг	17,5	8,4	14,4	15,1	14,5	13,4	20,0	13,0
Цукор, кг	50,0	37,0	38,0	38,0	37,0	39,0	38,0	37,0
Олія, кг	11,6	9,4	13,5	15,4	14,8	13,7	13,0	9,1
Картопля, кг	131,0	135,0	136,0	133,0	129,0	139,0	124,0	95,0
Овочі та баштанні культури, кг	102,0	102,0	120,0	137,0	144,0	163,0	161,0	110,0
Плоди, ягоди та виноград, кг	47,0	29,0	37,0	46,0	48,0	53,0	90,0	64,0
Хлібні продукти, кг	141,0	125,0	124,0	112,0	111,0	110,0	101,0	123,4

Станом на 01.01.2013 р. прожитковий мінімум склав 1108 грн., а мінімальна заробітна плата – 1147 грн. Працездатні громадяни не в змозі прожити на таку зарплату, внаслідок чого харчування середньостатистичного українця не збалансоване за кількістю білків, жирів та вуглеводів. Замість білково-вітамінного склався, в основному, вуглеводний тип харчування, який не повноцінно відновлює сили працездатної людини [2].

Так, у 2011 році один громадянин споживав дешевих хлібних продуктів на 8,9 % більше від раціональної норми, розробленої Українським науково-дослідним інститутом харчування, картоплі – на 12,1 %, олії – на 5,4 %. В той же час дорогих білкових та вітамінних продуктів у раціоні не вистачало: споживання м’яса та м’ясопродуктів було менше від норми на 38,8 %, молока – на 46,1 %, риби та рибопродуктів – на 33 %, плодів, ягід та винограду – на 41,1% (табл. 2).

Частка непродовольчих товарів у структурі споживчого кошику України зовсім не відповідає міжнародним стандартам. Нині мінімальний набір предметів гардеробу у діючому споживчому кошику для чоловіків складається лише з 12 пунктів. Термін використання працездатним українцем 1 зимової куртки та 5 сорочок складає 4 роки, а плаща чи костюма-двійки – 5 років. Купівля краватки можлива раз на 10 років. Зимові чоботи носитимуться 5 років, кросівки – 4 роки, а гумові капці – 7. Також у мінімум входить електробритва, яка має служити 6 років. Для українця-пенсіонера термін дії цих предметів гардеробу на 1 – 2 роки довший.

Жіночий набір складається з 13 найменувань: одне зимове пальто на 8 років, демісезонне – на 7. На 5 років українській жінці виділено: 1 плащ, 1 сукню, 1 халат, 3 блузи, 1 спідницю. На 4 роки служби розраховано: 1 купальник, 1 шапка, 1 хустка. 3 роки прослужать светр та спортивний костюм. Зимові чоботи жінка носитиме 5 років, туфлі – 2, гумове взуття – 3 роки.

У структурі споживчого кошику дитини немає іграшок та розвиваючих ігор, а для навчання в школі передбачено 1 рюкзак на 2 роки, 50 зошитів, 10 ручок та 2 підручники на рік.

У родинну аптечку закладено: 5 кг вати, 50 м бинта, по 5 пачок валідолу, валеріани, анальгіну, аспірину, 9 пачок вітамінів, 1 пачку гірчичників та 1 тюбик дитячого крему. З побутових приладів у склад споживчого кошику входять: 1 телевізор – на 10 років, 1 пральна машина – на 4 роки, 1 холодильник – на 15 років, 1 електропраска – на 9 років, 1 настільна лампа та 4 люстри – на 25 років [3].

На наш погляд, з метою удосконалення методики визначення споживчого кошику необхідно:

· ініціювати перегляд вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення уповноваженими органами виконавчої влади у відповідних сферах щодо сучасних реалій споживання громадян;

· провести науково-громадську експертизу наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення з метою осучаснення нормативів їх споживання;

· переглядати вміст та норми споживання споживчого кошику не рідше одного разу на п’ять років для набору продуктів харчування та не рідше одного разу на три роки для набору непродовольчих товарів та послуг.

Література

1. Балюк В.А. Удосконалення соціальних стандартів підвищення якості життя населення / В.А. Балюк. // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Вип. 1 (4) – Полтава: ПДАА. – 2012. – 352 с. – С. 54.

2. Єгоров Б. Стан харчування населення України / Б. Єгоров, М. Мардар. – Товари і ринки. – 2011. – Вип. 1. – С. 140-147.

3. Закон України «Про прожитковий мінімум» в редакції від 09.12.2012 [Електронний ресурс]. Доступ: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/966-14.