Экономические науки/3. Финансовые отношения

К.е.н. Дмитришин М.В.

Івано-франківський університет права
імені Короля Данила Галицького, Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ
ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ
ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Процеси реформування та розвитку вищої школи пов’язані з необхідністю розробки методологічних підходів до оцінки ефективності фінансового механізму вищих навчальних закладів (ВНЗ).

Зважаючи на багатоаспектність та складність такої оцінки, насамперед, виокремимо проблему оцінювання ефективності освітніх послуг, яку розглядають з позицій економічної та соціально-економічної ефективності, виділяючи при цьому внутрішню і зовнішню ефективність, а також наступні критерії: економічність, продуктивність та результативність.

Оцінка ефективності освітніх послуг на макроекономічному рівні пов’язана з розробкою моделей взаємозв'язку між освітою й показниками економічного розвитку. У цьому контексті можна виокремити моделі оцінки ефективності ринку освітніх послуг з урахуванням ефективності впровадження інвестиційних проектів у системі вищої освіти, оцінки впливу освітніх послуг на ринок праці.

Кількісна оцінка освітніх послуг потребує системи показників, таких як наявність навчальних закладів, величина витрат, частка суспільних витрат на освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень, рівень успішності тощо.

Відзначаючи в цілому різноманітність наявних методичних підходів до оцінювання ефективності діяльності ВНЗ, слід звернути увагу на низку невирішених проблем, пов’язаних з незавершеним процесом реформування вітчизняної системи вищої освіти, ступенем її інтегрованості у світовий простір, необхідністю інноваційного розвитку як організаційно-структурних форм, так і фінансових механізмів функціонування ВНЗ, що є вимогою сучасних ринкових умов функціонування всіх без винятку господарюючих суб’єктів.

Важливим методологічним аспектом оцінки ефективності освітніх послуг є аналіз функціонування окремих суб’єктів господарювання в галузі освіти, від яких залежать адаптація освіти до ринкових умов, а також можливість забезпечення інноваційної моделі розвитку на основі економіки знань. У цьому контексті, важливими є питання формування співвідношення загальних фінансових витрат та результатів діяльності ВНЗ. При цьому необхідно окремо аналізувати формування та використання витрат щодо державних та недержавних закладів освіти, оскільки в цілому фінансування державних закладів освіти в Україні здійснюється на підставі єдиного кошторису доходів та видатків.

Доцільно змінити підхід до виділення фінансових ресурсів на покриття витрат ВНЗ, прийнявши принцип ефективної діяльності, що визначає обсяг асигнувань з бюджету незалежно від того, скільки коштів необхідно для існування того чи іншого ВНЗ, а в залежності від безпосередньо виконаної роботи, її ефективності та ступеня задоволення суспільних потреб.

Такий методичний підхід до визначення вкладу окремої освітньої послуги в загальний результат діяльності ВНЗ дає змогу порівняти вигідність різних освітніх послуг за часткою їх вкладу в загальну ефективність діяльності ВНЗ, сприяючи тим самим підвищенню ефективності формування і використання фінансових ресурсів ВНЗ.

Важливим індикатором ефективності фінансового механізму ВНЗ є, зокрема, оптимальність процесу формування і використання їх коштів. У цьому контексті можна виділити оптимізацію структури професорсько-викладацького складу ВНЗ, як один з найбільш ефективних способів зниження витрат.

Існуючі моделі оптимізації чисельності та структури професорсько-викладацького складу ВНЗ можна умовно поділити на три великих групи: оптимізація розподілу ставок між окремими державними вищими навчальними закладами в рамках незмінного фонду ставок викладачів в цілому; оптимізація розподілу затвердженої загальної штатної чисельності вищого навчального закладу між його інститутами, факультетами й кафедрами з метою зменшення витрат на утримання викладацького і навчально-допоміжного персоналу ВНЗ; оптимізація фонду заробітної плати професорсько-викладацького складу ВНЗ в межах його незмінної структури з метою підвищення ефективності праці викладачів.

При побудові моделі оптимізації чисельності та структури професорсько-викладацького складу ВНЗ використовують в якості змінних та результату кількості ставок професорсько-викладацького складу, що відповідає існуючій практиці планування навантаження у вищих навчальних закладах, а також враховують параметри змін в контингенті студентів, змін в структурі штату, наявності викладачів-сумісників, статусу кафедри (випускова, не випускова), ліцензійних та акредитаційних вимог МОН України.

Критичний аналіз наявних типів моделей оптимізації чисельності та структури професорсько-викладацького складу ВНЗ дозволяє зробити висновок, що вони не враховують в повній мірі сучасні умови функціонування ВНЗ, що, у свою чергу, утруднює процес стратегічного планування тенденцій розвитку як окремих інститутів, факультетів та кафедр навчального закладу, так і системи вищої освіти в цілому.

Ефективність фінансового механізму ВНЗ в значній мірі визначається ефективністю методики розрахунку собівартості освітніх послуг, а ефективність функціонування конкретного ВНЗ тісно пов’язана з ефективністю державних регуляторних заходів в освітній галузі.

Методологічні аспекти оцінювання ефективності державного регулювання вищої освіти передбачають визначення системи показників (індикаторів), що характеризують освітньо-наукові результати. Такі показники виражають ефективність використання ресурсів (матеріальних, людських, фінансових), організації навчального процесу (тривалість, динаміка, інтенсивність здійснення процесу навчання), кінцевих результатів освітньої діяльності (якість навчання).

Вплив процесів глобалізації та інтеграції вимагає розробки нових підходів до побудови системи індикаторів, здатних, з одного боку, адекватно відображати стан і тенденції функціонування ВНЗ, а з другого, – вчасно виявляти існуючі проблеми та попереджувати появу нових у перспективі.

Одним із таких підходів, поширених у світі, є складання рейтингів ВНЗ за різноманітними критеріями. Методологія рейтингової оцінки ВНЗ передбачає аналіз та оцінювання якісних і кількісних показників потенціалу та результативності їх діяльності, які є складовими моніторингу системи вищої освіти на мікро- та макрорівнях.

Система ранжування ВНЗ виконує управлінські, інформаційні та представницькі функції, сприяє реалізації синергетичного і комплексного підходів до визначення траєкторії розвитку вищої освіти.

Незважаючи на недоліки та практичні труднощі застосування різних методик рейтингової оцінки, незаперечним є той факт, що процес рейтингування надає цінну інформацію практично всім суб’єктам ринку освітніх послуг, дозволяючи здійснити мотивований вибір ВНЗ, сформувати інформаційну базу для ефективного адміністрування ВНЗ, відбору висококваліфікованих працівників роботодавцями, формування нормативно-правої бази, забезпечення відповідності ринку освітніх послуг і ринку праці.

Таким чином, проведений аналіз методологічних підходів до оцінювання ефективності діяльності ВНЗ показав, що ринкові умови господарювання, наявність конкурентного середовища в галузі освіти, інтеграційні процеси змушують ВНЗ функціонувати в категоріях ефективності, впроваджувати в освітньо-наукову практику адекватні механізми і нові інноваційні форми управління, здатні забезпечити можливості ВНЗ стати рівноправними учасниками ринку освітніх послуг.